I. Ісус Христос є в центрі нашого існування.
Він бо є Той, “Хто приносить і Кого приносять, і Хто приймає і Кого роздають” (Молитва перед Херувимською піснею на Службі Божій). Агнець і Первосвященик одночасно. Він – виноградар і виноградна лоза. Тому постать Христа перебуває ніби в центрі величезної чаші, розхилені краї якої є небом, колоною – Христос, а підніжком – євхаристійний стіл.
Христос зображений у мандорлі (концентричні еліпсовидні кола, символ слави), як на іконах Преображення або Воскресіння. У білій одежі, яка є ознакою “майбутньої слави святих”, що Христос їх неначе зі Собою лучить, їх до Себе неначе принимає та Своїм блиском їх просвічує”.*
Одночасно одяг лежить так, щоб не обмежувати рухів Христа, який є слугою у винограднику Отця.
Постать Христа крокуюча, динамічна, що означає добровільне сповнення волі Отця, відкриті долоні, як на Розп’ятті – це жест довіри, запрошення до участі.
З лівого боку Христа виростає виноградна лоза, яка знаходить своє продовження на землі – в Євхаристійній чаші, а на небі – в небесних чашах, де ангели збирають плід винограду.
Напис: “Я – виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, багато плоду приносить” (Ів 15.5) – стосується не тільки новомучеників, але є і заохоченням для осіб, які оглядають ікону, для прийдешніх поколінь.

II. Новомученики, серед яких єпископи, священики, ченці і черниці,
а також один мирянин, мають однакову славу у Христі і з Христом.
З Ним вони перебували, у Нього зодягнулися, тому служили і за Нього життя своє поклали, тому й Славу мають з Ним рівну.
Перший нижній ряд якраз символізує їхнє різноманіття:
(зліва направо)
- черниця, тиха молільниця;
- чужинець, який всім серцем прийняв ідею єдності Церков;
- священик-скиталець, зразок батька для всіх;
- скромний монах, архимандрит, людина, яка будучи дуже багатою, вибрала бідність і простоту;
- професор, місіонар, добрий пастир, незламний в’язень;
- єпископ – учитель молоді, засновник чернечих згромаджень;
- дяк-мирянин, слуга усім;
- зразковий парох.
Вчитуючись у біографії цих святих людей, я намагалася кожній особі дати якусь символічну річ або євангельську фразу, яка би служила ілюстрацією його (її) життя. Тепер, намагаючись пояснити, чому саме так, а не інакше, я відчуваю певну трудність, бо вибір відбувався інтуїтивно (сподіваюсь, під дією Святого Духа).

III. Новомученики, беатифіковані в червні 2001 р., є лише часткою
тисяч незнаних святих українського народу.
Їхні постаті зображені у верхній частині ікони в супроводі ангелів.
Деякі лиця можна прочитати: ось о. Кипріян з групою дітей на руках, з якими він замерз в концтабірному бараку, ставши для них найкращим Миколаєм; ось якась жінка зі свічкою у руках, ось невідомий єпископ… Їх багато, вони стали живою ілюстрацією до слів Христа: “більшої любові ніхто не має, як той, хто життя своє кладе за друзів своїх” (Ів 15.13). Вони майже в кожній родині. Наш обов’язок – розповісти про них нащадкам.

Пояснення до персоналій

I ряд зверху
(перелік йтиме завжди зліва направо)
1. Свщмуч. Григорій Лакота
тримає в руках Перемиську Духовну семінарію, де був ректором.
1. Свщмуч. Віталій Байрак
Його життя було втіленням любові, тому тримає Апостола з текстом: “Любов ніколи не минає. Пророцтва зникнуть і мови зникнуть”. (1 До Коринтян 13, 8)
1. Свщмуч. Микита Будка
Чаша в руках символізує свідомий вибір терпінь, неминучість жертви. Згадайте фразу: “Господи, відверни від мене цю чашу!” (Марко 14, 36)
1. Свщмуч. Северіян Бараник
тримає руки в молитовному жесті адорації, захоплення, як при молитві “Отче наш”.
1. Свщмуч. Григорій Хомишин
тримає в руці катедру у Станіславові, де був єпископом.
Текст: “Ісус Христос вчора і сьогодні той самий навіки”. (До Євреїв 13, 8).

II ряд зверху
1. Свщмуч. Теодор Ромжа
тримає чашу – символ жертви, терпіння, Євхаристії.
1. Свщмуч. Симеон Лукач –
єпископ, який нікого не зрадив, руки складені на грудях у жесті невинності і покори перед майбутнім.
1. Свщмуч. Яким Сеньківський
тримає церкву Онуфріївського монастиря у Львові, де перебував і проповідував. Текст: “Як мене полюбив Отець, так і я полюбив Вас” (Іван 15, 9) – ніби звернення до співбратів.
1. Свщмуч. Зиновій Ковалик
єдиний має хрещатий німб, бо загинув подібно до Ісуса Христа – через розп’яття. Новонароджена дитина, яка була вкладена в його утробу, розп’ята разом з ним – теж новомучениця.
1. Свщмуч. Еміліян Ковч
Півфелону у вигляді концтабірної роби з номером, який носив у Майданеку. Рука піднята в жесті благословення для всіх: для катів і перемишлянських парохіян, для нехрещених, для жидів і українців, табірних начальників і сиріт.
1. Свщмуч. Іван Слезюк
тримає чашу і Апостол зі словами “живу вже не я, а живе у мені Христос” (До Галатів 2, 20), – які можуть стати гаслом цілого життя цього працьовитого єпископа.

III ряд зверху
1. Свщмуч. Микола Цегельський
В руці чаша, як символ цілопальної жертви, Євангеліє закрите і притиснене до грудей – символізує внутрішню силу.
2. Свщмуч. Петро Вергун,
будучи апостольським візитатором в Німеччині, став “усім для всіх”, тому апостольська фраза напучування св. Павла: “Радуйтеся з тими, що радуються, плачте з тими, що плачуть” (До Римлян 12, 15) – ілюструє його життєве кредо.
3. Свщмуч. Василій Величковський
тримає в правій руці покришку від консерви, яка була в табірній зоні “його чашею, і дискосом, і його престолом, і його церквою,…, якої не знищить ніхто і ніщо, бо то сила переконання, бо то ласка Божа” (зі свідчень митрополита Максима Германюка). Текст: “Господь кріпость моя і спасіння моє” (Псалом 27(26), 1).
4. Свщмуч. Андрій Іщак
тримає вагу як символ правосуддя і справедливості. Був каноністом, доктором східного церковного права
5. Свщмуч. Роман Лиско
тримає текст псалма № 1: “Блажен муж”, який напевне співав в числі інших в тюрмі, на вул. Лонцького у Львові. Загинув, замурований живцем у стіну, в Христовому віці.
6. Свщмуч. Іван Зятик
тримає на плечі хрест з льоду, у який повмерзали білі квіти. Він помер у Страсну п’ятницю через переохолодження. Його облили водою на морозі. Він сам став ніби льодяним хрестом Господнім.
7-8. Препмуч. Олімпія Біда та Лаврентія Гарасимів
завжди разом, в монастирі і на засланні. Обнялися, як люди в смертельній небезпеці, шукаючи розради у молитві.

IV ряд зверху, або I ряд знизу
1. Препмуч. Тарсикія Мацьків
В лівій руці – червоні нитки (символ життя, як в іконі Благовіщення), крім того, вона була кравчинею. Нитка обірвана. Розв’язка ситуації у правій руці – ключі. Коли відкрила двері – життя обірвалося. Права рука в жесті благословення. Благословляє цю хвилину, зустріч з Небесним Женихом, благословляє Того, хто відібрав життя.
2. Свмуч. Леонід (Леонтій) Фьодоров
тримає двораменний хрест.
3. Свмуч. Олексій Зарицький
з дітьми, які “завжди горнулися до нього” (із спогадів).
4. Сщмуч. Климентій Шептицький
однією рукою тримає Унівський монастир, засновником та ігуменом якого був впродовж багатьох років. Другою – устав для монахів.
5. Свщмуч. Микола Чарнецький
тримає Апостола, відкритого на тексті: “Як ми з’єднані з Ним (з Христом) подобою Його смерті, то будемо й подобою воскресіння” (До Римлян 6, 5). В другій руці замість єпископського жезла – патериця мандрівника. Це – філософ, утішитель, Людина.
6. Свщмуч. Йосафат Коциловський
з хрестом. Скромна постать, повна глибокого духовного миру.
7. Муч. Володимир Прийма
зображений у вишитій сорочці, підперезаний народним поясом, в одній руці текст: “Хто має дар служіння, нехай служить” (До Римлян 12, 7). Вся його постать висловлює готовність служити. В другій руці – кадильниця, з якої куриться дим.
8. Свщмуч. Микола Конрад
з чашею в руках, спокійний пастир, який не залишає своїх овець, мудрий учитель, святець.

І. Крип’якевич-Димид