Jdi na obsah Jdi na menu

Velký půst

20. 2. 2015

Великий піст


Що означає Великий піст, яка його мета, як постити, інше?

В цьому розділі пропонуватимемо тобі великопосні роздуми на кожен день Великого посту. Сподіваємося, що вони стануть в пригоді всім тим відвідувачам, які бажають гідно підготуватися до Пасхи - найбільшого свята для усіх християн.

Святий Великий Піст, також називають його Чотиридесятницею, – це одна з найдавніших і найбільш духовних практик християнської релігії. Історія Великого Посту давня і багата традиціями. Вона сягає апостольських часів. Передпасхальний піст називається Великим не тільки тому, що він найтриваліший, але й тому, що він суворий і найважливіший в житті Церкви і кожного християнина.

Символічне число 40

Число 40, з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до перед-пасхального посту скоріше в символічному ніж в буквальному розумінні. У Старому Заповіті читаємо про 40 днів потопу (Буття 7, 4), про 40-річну мандрівку Ізраїльтян по пустелі (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея поки дістав він від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (І Цар. 19, 8). У Новому Заповіті говориться, що 40-го дня Йосиф і Марія принесли Дитятко-Ісуса до Єрусалимської святині, про 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі (Мат. 4, 2), про 40-денне Його перебування у гробі, про 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння (Діян. 1, 2).

Свята Церква від самого початку приділяла велику увагу числу 40. У перших століттях були в духовній практиці 40-денні покути, а відтак прийшов й 40-дений піст перед Пасхою. В нашому обряді 40-вого дня після народження приносять дитину до церкви, щоб її уцерковнити, а також на 40 день поминаємо померлих.

Мета Великого посту

«Тому, що ми не постили, нас було вигнано з раю. Отже дотримуймо піст, щоб повернутися туди» (Св. Василій Великий: Про піст І). Час Чотиридесятниці має своє велике значення для нашого духовного життя. Це могутній та потужний час, коли маємо можливість заглянути в свою душу та перевірити, яке наше відношення та ставлення до Бога. Кожен християнин має період часу, щоб встановити, чи він ступає по шляху, що його наближає до Бога, чи крокує по тій дорозі, що віддаляє його від Нього. Кожен віруючий зобов’язаний скріпити своє бажання постом та молитвою – у Пості активну участь мають приймати душу і тіло – переступити зі шляху неправедності, якщо він по ній ступав, до Бога, а якщо крокував по ній, просити дальшої допомоги не покидати її. Християнин мусить переконатись перед Великоднем, що він – Божа дитина, отож спадкоємець не тільки Божого Царства, але й божества самого Бога. Бог усиновив людину, даруючи їй що найціннішого має, своє Божество! Вищенаведені концепції трудно напрошуються совісті людини, а особливо же молоді, «дітей цього віку», що характеризується стилем життя згідно з гаслом «їж, пий душе, веселися!». Перебуваючи в Англії минулого місяця мав я можливість дивитись жорсткі та одчайдушні реклами атеїстів. На міському транспорті, найбільше же на автобусних рекламних афішах, можна було читати таке - «Бога немає, тому не переживайте та розважайтесь у житті!». Такий менталітет став життєвим кредо для більшості молоді. І, нажаль, світова монетарна криза, яка спричинила крах нечуваних пропорцій в площадці економіки на руїну та знищення  безлічі людей, які клали свою надію у гроші та матеріалізм, здається, не спроможна заглушити заклик до такого способу життя. Біда повинна було навчити людей, що «без Бога, ні до порога»! Однак…

 

Як постити?

В цих останніх роках більше наголосу дається, здебільшого, не так на зовнішньому збереженні посту: здержуватись від тієї чи іншої їжі у певні визначені дні (середа та п’ятниця), як на серйозну працю над своїм наверненням до Бога, що проводиться через боротьбу проти того всього, що віддаляє від Бога. У кожного є свої домінуючі гріхи, що перешкоджають йому співділити божество Бога: хто п’є, хто краде, хто розпусник, хто ломить подружню вірністю, хто дає і хто бере хабар…Проти цього треба боротися під час Великого Посту. От на що треба ставити сильний наголос, звертати всі свої зусилля. Здержуватись від мяса, від молочних страв, допомагає, але не є суттєвим під час Великого Посту. Вегетеріанець може «тішитись» Постом, мовляв, він так і так не їсть мяса, а їх число росте з року в рік! Є і такі, котрі мають алергію до молочних продуктів, набілів…Тут йдеться про реальне навернення до Христа перед Великоднем. Треба необхідно боротись проти моїх тяжінь до певного типу гріха. Дехто, наприклад, під час Посту здержується від сильних напоїв та куріння, а після Посту продовжує пити та курити, ще й надолужує за те, що добрих шість тижнів не пив, ані не курив! Хто піднімає руку на жінку та дітей перед Великим Постом, під час Посту стримується, щоб, закінчившись час Посту, повернутись до попередньої практики, ще й пак «надолужує»! Хто курить, постановляє не курити під час Посту, а потім так нервує, бо не може витримати без паління, то й жінку й дітей бє! Різні чудеса «сі діють» під час Посту і все… «Христа ради»! Не треба вибирати таку покуту, котрої не в силі відбувати або що наносить шкоду ближньому. Навернення до Бога не є боротьбою, що триває лише сорок днів! Навернення до Бога є до смертним боєм проти наших гріхів!

Очевидно молодь по-своєму виявляє свою непокору відносно Бога! Пиятика є вже, на жаль, «у моді» між молоддю. Куріння, безладні статеві стосунки, марна та недоречна витрачення-«розтринькування» грошей, посланих батьками, які важко працюють за кордоном, щоб «покращити» життя дітям. Дорога фірмова одежа, наймодніші кроссовки, дорогі мобільні телефони… Бачите, все, що Бог зробив є добрим, лиш надужиття у використанні будь-якої речі, навіть своїх чуттів (смислів), є гріхом. Паління не є гріхом, але надмірне паління сигарет так, бо наносить шкоду курцю та іншим, так зване пасивне куріння, ну й грішить така людина розтратою грошей, які потрібні для життя йому та родині. Слухання музики під час посту, сам у собі, не є гріхом, лише може ним стати, коли це перешкоджає комусь, наскільки це непошана до ближнього. Ходити в дискотеку під час Посту сам у собі не становить гріх, - Ох Боже, товариш справляє день уродин, чи є відбувається якесь університетське свято, - але, гадаю, можна таки здержатись від непотрібної гульні. Є оказії та «оказії». У всіх наших ділах стосовно зовнішнього дотримування Посту маємо регулюватись за таким вказівним «не людина для закону, а закон для людини» або «людина - не раб закону», а найперше же, треба мати на увазі «добро ближнього», щоб не «соблазнити» його.  Яка порада молодій людині в площадці Посту? Перша порада – боротись проти того, що перешкоджає мені бути вірним сином чи донею Бога. Частіше ходити до Церкви на різні Великопісні Богослужіння: Служба Божа, Літургія напередосвячених дарів, Вечірні…Не забувати ранніх та вечірніх молитов…Слухатись ревніше батьків, допомагати їм у домашніх роботах…По-можливості, менше курити й пити, слухати музику на не дуже високій потужності, або через навушники, уникати «масних», тобто нецензурних розмов та жартів, уникати нагод для безладних статевих стосунків…Не нервувати на вчителів. Учитись пильніше…Кожен знає, яка у нього домінантна хиба! Необхідно зрозуміти, що Великий Піст – це внутрішня боротьба, повторяю «внутрішня», наскільки стосується душі, яка вміє розмовляти з Богом, і що єдина здатна розмовляти з Богом. Це - «боротьба» проти сатани, бо він знищив нашу природу первородним гріхом, і ми мусимо, якщо хочемо бути Богові «угодними», привернути її до первісного стану святості та безсмертності. Зовнішні прояви Посту допомагають у цій боротьбі, але вони не є суттєвими – можна дотримуватись Посту, але не приділяти ніяких зусиль у доланні наших тяжінь до того, чи іншого гріха - для справжнього успіху Посту.

Інші розпорядження щодо Посту?

Без тілесного посту нема й духовного посту. «Наскільки відмовиш тілу, — каже св. Василій Великий, — настільки й додаси своїй душі блиску духовного здоров‘я». Св. Теодосій Печерський (к. 1035-1074) у своєму Київсько-Печерському монастирі, дотримуючись правил св. Теодора Студита, запровадив суворіший піст на протязі всіх 40 днів. Полегшення всіх постів у цілій Католицькій Церкві прийшло після ІІ Ватиканського Собору. Йдучи за вказівками цього Собору також і наші українські католицькі Владики схвалили і для нашої Східної Церкви полегшення всіх постів, в тому числі і Великого посту, тобто «дотримуватися Посту або стриманості згідно з традиціями місцевості, у якій мешкають». Коли мова йде про Львів, слід стримуватись від мяса у середи та п’ятниці, хоч тут також можна б і належно підказати якісь зміни, головно стосовно середи. М\'ясо колись коштувало більше від риби, а сьогодні риба коштує вдвічі більше від м’яса. В цій економічній кризі, можливо, добре було б здержуватись від мясних страв лише у пятниці, бо людина змушена живитись тим, що може. Люди без роботи, без пенсії, без зарплати, без газу, і бозна, без чого ще, мусять собі давати раду, як слід! Добре було б завести такий звичай, який уже завівся минулого року, коли Синод наших Владик закликав вірних у Великому Пості боротись проти корупції Дуже вдала спроба переосмислити значення Посту. Це був заклик здержуватись від колективного гріха. Корупція на те існує, бо є люди, які дають хабарі, що уможливлюють існуючу категорію тих, які їх беруть! Таке «здержування» виходить на користь не лише індивідуальній віруючій людині, але всьому суспільству. Хтось може мені заперечити, мовляв не всі дають чи беруть хабарі. Але з другої сторони, я можу відповісти у відношенні до здержування від м’яса: «та не всі їдять м’яса, от вегетаріанці» або»є ті, котрим не смакують молочні продукти». На мою думку, набагато краще виставити на приціл з боку християн якийсь колективний гріх, ніж затримуватись на здержуванні від якихось страв. Не розумійте мене зле! Я не є для знесення Посту, і буду постити як Церква приказує, но хочу бачити Великий Піст на міру «сучасної людини».

Незважаючи на це постанова пригадує всім вірникам про постійний обов\'язок молитви, посту та милосердя. «Нехай ці великі полегшення — сказано на кінці згаданої постанови ІІ Ватиканського Собору — будуть одночасно і сильною спонуканням не грішити та заохоченням до покаяння і вшанування Бога. Нехай пам\'ятають вірні християни, що в родині, в якій затихла молитва й занепала практика посту, майже не живе християнський дух. Тому полегшені пости, нехай скріплять ревність у молитві і Богослужіннях, у даванні милостині, у праці та в частих святих сповідях і Святих Причастях» (Документи ІІ Ват. Собору).

 

__________________

При некомерційному використанні матеріалу (навіть частковому) посилання на джерело інформації обов'язкове. Його використання у комерційних цілях - лише з дозволу адміністрації сайту.

 

о. Євген Небесняк, СДБ