ПОНЕДІЛОК

(2-ий тиждень Посту)

• Стихира

 Розпочинаючи другий тиждень поcту, благаємо тебе, Господи: Спрямуй наші стопи на новий шлях посту. Освіти нас священним сяйвом твоїх заповідей і сподоби на навколішках приносити тобі угодну молитву, бо ти Отець наш, а ми діти твої, що з острахом тобі співаємо і твоє ім’я призиваємо. (З «Сідалень» Утрені в понеділок 2-го тижня посту). 

• ДУМКА

 Кожна людина, яка приходить на цей світ, є «осяяна Божими заповідями»: Бог благословляє людину душевним «ноу-хау» для її подальшої життєвої поведінки. У кожній людині закладена совість, своєрідне відчуття, що допомагає їй розрізнити добро від зла. Це голос, що підказує їй, що робити, щоб бути Богові угодною, а що уникати, щоб не попасти в тенета диявола. Колись, коли я ще молодим хлопцем ходив на уроки релігії, то ми вчили про совість та сумління. Священик пояснював урок за допомогою такої картини: за правим плечем одного юнака, на лиці якого вирисовувалась непевність, стояв одягнутий в білу дальматику добрий ангел, що підшіптував йому чинити добро, а за лівим плечем, одягнутий в чорну дальматику, був лихий ангел, який підказував нерішучому підлітку творити зло та цуратись добра. От сумління, перед котрим стоїть вибір наслідувати добру або злу.

 Крім внутрішнього голосу, за допомогою котрого людині можливо сприйняти добро та відкинути зло, Бог подав деякі вказівки, щоб конкретно застерегти її перед злом. Це десять заповідей-законів, виписаних на камені «на науку всім», які він дав старозавітному патріарху Мойсеєві на Божій горі Синай. Можна сказати, що Мойсеєві закони були лише нагадуванням того, що Бог заклав у совісті кожної людини, яка приходить на світ. Ізраїльтяни були зобов’язані сповняти Мойсеєві закони «ad litteram», тобто «слово в слово». У найважливішій частині храму в Єрусалимі, побудованому царем Давидом, у так званій «Святая святих», зберігались у належному ковчегу скрижалі [кам’яні таблиці], на котрих були виписані десять Божих заповідей. Стародавні євреї дослівно зберігають їх ще по сьогоднішній день.

Ісус Христос, Єдинородний син Бога, ставши чоловіком, не скасував Мойсеєві закони, лиш удосконалив їх, узагальнюючи їх двома «новими» заповідями: любити Бога та любити ближнього, як себе самого. Христос повністю змінив сутність Мойсеєвих законів. Важливим є дух, у якому ми їх виконуємо. В ізраїльтян панувала «літера», а в християн — «любов». Мойсеєве «зуб за зуб, око за око», що схвалює помсту та відомщення, щезає перед Христовою вимогою любити недруга та вилучити зі словника християнина такі слова, як «ворог», «помста», «ненависть», замінивши їх термінами «друг», «прощення», «любов»! От різниця між Мойсеєвими законами та Христовими заповідями. У Мойсея єврей був рабом «слова»: якщо йому додержуватись законів «слово в слово», він був переконаний, що спасеться. У Христа такого немає, бо «людина вже не для суботи (не є рабом дослівного збереження заповідей), лиш субота для неї»! Послідовник Христа додержується законів любові, а не «суботи-слова». Якщо я через допомогу ближньому пропущу Службу Божу в неділю, я не грішу, бо виконую закон любові. Якщо я в п’ятницю з’їм у гостях м’ясо, я не згрішу, бо по-перше, я пошанував господаря, що мене запросив і пригостив, а по-друге, більший гріх викидати м’ясо, ніж не з’їсти його.

Під час посту треба перевірити, чи моя любов до Бога не звершується лише буквальним додержуванням Божих заповідей без любові до ближнього і до Господа, чи в основі моєї віри лежить любов! Я повинен у моїм житті керуватись любов’ю до Бога та ближнього! От яку любов я повинен покласти в основу зберігання Божих заповідей.

•  ПОСТАНОВА

 В основу моєї поведінки покладу любов до Бога та ближнього:

 Діти: Любитиму тата й маму, так як Христос любив своїх батьків.

 Молодь: Буду роздумувати над любов’ю Бога до людей.

 Дорослі: Звернусь добрим словом до того, хто мене ображає.

ВІВТОРОК

(2-ий тиждень Посту)

• Стихира

Стримуючи пристрасті вуздечкою непорочного посту, бездоганною вірою піднесімо наш розум до оглядання Бога, щоб погордили ми земною насолодою, та доступилися небесного життя і божественного сяйва. ( З «Сідалень» Утрені у вівторок 2-го тижня посту).

• ДУМКА

  Вірно сказано у стихирі, коли нагадує нам під час посту «піднести наш розум до оглядання Бога». Людина перед таким закликом може відповісти: «Та як же мені людськими очима чи розумом оглядати Бога? Це ж неможливо!» Правда й це, але в нас є й інші очі, крім фізичних очей: у нас - очі душі! І саме з допомогою таких очей ми можемо бачити Бога та подивляти Його. Бог уможливив деяких людей бачити Його в людському тілі. Пастирі та три царі бачили Христа у Вифлеємській яскині. Підлітка Христа-Бога могли бачити всі мешканці Назарету, де Він ріс. Дорослого Ісуса-чоловіка могли бачити всі, хто слухав Його повчання. Зі смертю Христос вже перестав бути присутнім у людськім тілі на землі. Правда, Він надалі реально залишився поміж нами під видами Святого Причастя, тому ми можемо не тільки спілкуватись з Ним та бачити Його, але прийняти Його до себе, щоб Він «був у нас, а ми - у Ньому».

 Проте, яким чином можемо, вийшовши з церкви на вулицю, поза церквою, «оглядати» Бога і нашим розумом та людськими очима. Це стане можливим, коли дивитимемось на світ душевними очима душі! Ми повинні оглядати Бога у Його творінні! Ми повинні бачити Його у всьому тому, що Він сотворив, а найбільше вже у нашому ближньому. Ми деколи перед прекрасними явищами охкаємо з радості та подиву. Перед деякими спектаклями природи у нас дух перехоплюється і ми з роззявленим ротом повторяємо: «Яка краса! Яке чудо!» Часто забуваємо, що те, що ми оглядаємо, — це Бог сотворив і зробив можливим. Як християни, ми повинні у всьому тому бачити Божу руку і в тому оглядати самого Бога!

А найбільше вже маємо бачити та оглядати Бога у ближньому. Наш ближній — це Боже сотворіння перед нами, єдине, що сотворене «на образ і подобу Божу»! Перед нами Бог стоїть у виді ближнього! От як через очі душі ми можемо оглядати Бога людськими фізичними очима!

 Звідси випливає, чому ми маємо шанувати природу та ближнього. Часто можемо почути наступне: «пошануй природу, а вона пошанує тебе»! Як це сьогодні виявляється правдою! Бог доручив людині берегти природу та піклуватись про неї, шанувати та берегти її, сприяти її розвитку… А сьогодні, здається, що людина підкорює природу в своїх інтересах, не шукає та не бажає природі добра, лише самій собі. Замість захищати природу, нищить її. Замість любити природу, ненавидить її! А природа відповідає землетрусами, виливами-цунамі… Людина забуває, що чинячи таке з природою, вона однаково робить з Богом, бо природа є створена Богом і саме у ній вона також має Його оглядати. Як людина ставиться до природи – так подібно вона ставиться до свого ближнього. Як не добачає Бога в природі, вона не може добачати Його у людині, у своєму ближньому!

 Роздумуймо в цей день посту над нашим відношення та ставленням до навколишньої природи. Шануємо її, чи забруднюємо її недокурками, пластмасовими пляшками, пакетами, упаковками? Ламаємо без потреби гілки дерев? Рубаємо без поважної потреби дерева! А як поводимося із звірами у лісах? Ох Боже, скільки б то можна навести прикладів непошани до природи. І це також гріх, мої дорогі, це також гріх!

•  ПОСТАНОВА

 Сьогодні буду оглядати Бога у природі:

 Діти: Буду поводитись чемно із домашніми тваринами.

 Молодь: Час до часу буду думати позитивно про природу.

СЕРЕДА

(2-ий тиждень Посту)

• Стихира

Відзначаючи урочистий час посту, засурмімо сурмою пісень і закличмо, промовляючи: Стриманість, послаблюючи пристрасть непоміркованості, проростила у світі наше Життя. Зберігай силою твого хреста, Христе-Слове, слуг твоїх у стриманості. ( З «Сідалень» Утрені у середу 2-го тижня посту).

• ДУМКА

 У Стихирі настоюється на двох супротивних собі рисах людини, а саме на чесноті стриманості та на гріху непоміркованості. Одне з другим ніяк і ніколи не зможуть зжитися, ніколи не зможе проіснувати між ними злагода. Хто стриманий, той поміркований, хто непоміркований, той ніколи не зможе бути стриманим. Мало не гра слів, але як це важливо для спасіння душі, для причасництва вічного щастя у Небі! Непоміркованість, нестриманість, чи як її там хочемо назвати, - перший крок для сповнення гріха. Хто непоміркований у питті, той вчинить гріх п’янства; хто нестриманий у їжі, згрішить «обжерством»; хто нестриманий у жадобі посідати речі, той згрішить проти сьомої Божої заповіді: Не кради!

 Скільки нещасть можна було в минулому уникнути на світі, якщо б у важливих рішеннях начальства чи представників влади було більше стриманості та поміркованості. Теперішня світова монетарна криза є ніщо інше як наслідок захланності людей, тобто брак стриманості у сфері купівлі та поміркованості у вибиранні кредитів у банків. Банки були непоміркованими у видаванні кредитів, сподіваючись нажитися на відсотках від наданих позик. За гріх захланності всі люди на світі понесли несподівані та трагічні негаразди. Не знаю, чи це відповідає правді, чи ні, але кажуть, коли за Радянського Союзу лідер Компартії, Леонід Брежнєв, дав наказ радянським військам напасти на Афганістан, він не був у тверезому стані. До чого довела нестриманість у вживанні алкоголю.

А що скажемо про трагічні наслідки непоміркованості та нестриманості в особистому житті? Молода людина, випивши за багато горілки чи пива, починає сваритись з своїми однолітками… доходиться до бійки… з котрої виношує незагоєну на ціле життя рану: от виколоте око, поранені ножем легені або живіт… За те, що він не був спроможний випити в міру, йому доведеться терпіти ціле життя. Дівчина «нестримано» під час вечірки удається до безладних статевих стосунків і от… трагедія: хлопець інфікував її СНІД-ом або вона небажано завагітніла! Трагедія для всіх. Вистачало було попередньо подумати над тим, до чого доведе така розгнуздана поведінка, віднайти у собі стільки мужності, щоб запобігти небажаним наслідкам. Достатньо було одного моменту стриманості, однієї хвилини поміркованості, щоб уникнути гріх проти себе та Бога! Звісно, люди, особливо ж молоді люди, переходять трудний період у своєму зрості і часто, нажаль за часто, грішать проти чесноти стриманості та поміркованості: надмірне споживання алкоголю, безладні статеві стосунки, безупинне паління, сліпе давання волі почуттям та інстинктам…

 Прикладом для християн на рахунок стриманості та поміркованості має бути сам Ісус Христос. Та ж Він був Богом і міг одним словом змести зі світу своїх ворогів. Не зробив цього! Скільки разів мав він право нервувати на всіх тих, які Його ображали, які наклали на Нього Хрест, які убили Його! Він не тільки не образився на них, ще й простив їм! В усіх своїх ділах та словах Ісус був стриманий та поміркований. Застановімося над тим, чи ми є такими в наших стосунках з рідними або друзями. Добре слово набагато більше допоможе, ніж крик та лайка! В наслідок стриманості у тих моментах, коли ми нервуємо, справа полагодиться. На тверезий ум легше розв’язати трудну справу.

•  ПОСТАНОВА

Нехай цей день проходить у стриманості та поміркованості

 Діти: Не буду сьогодні захланний.

 Молодь: Як палю, не буду «курити, як турок!», або зовсім стримаюсь від «цигарки».

 Дорослі: Не завжди треба випити пляшку, на яку очі попали!

При некомерційному використанні матеріалу (навіть частковому) посилання на джерело інформації обов'язкове. Його використання у комерційних цілях - лише з дозволу адміністрації сайту.

о. Євген Небесняк, СДБ