Jdi na obsah Jdi na menu

Zamyšlení nad 3. týdnem postu: čtvrtek - neděle

12. 3. 2015

Роздуми на 3-ий тиждень посту: четвер - неділя

 

ЧЕТВЕР

(3-ій тиждень Посту)

 

  • Стихира

Істинні Спасові учні, світила світу! Просвітіть засліплену гріхами мою душу і, через дотримання спасенних заповідей, вчиніть мене учасником божественного дня і визвольте від страшної тьми, щоб я вас завжди прославляв. (З «Сідалень» в четвер 3-го тижня посту).

 

  • ДУМКА

«Тьма», у метеорологічних термінах, — це глибока, суцільна темрява, а в біблійному значенні — це лихі, ворожі сили, що поневолюють, пригнічують когось. У противагу такій тьмі стоїть світло. Тьма означає також відсутність можливості спастися, врятуватися від наступаючої небезпеки. Такою була тьма-темрява, що з наказу Мойсея покрила весь Єгипет, коли фараон не хотів відпустити Ізраїльського народу. Три дні тривала така темрява так, що «один не бачив одного, ніхто не міг ворушитись з місця свого; в оселях же синів Ізраїля було світло». Пророк Єремія, жалкуючи над зіпсуттям Юдеї, пророкує зруйнування Єрусалиму. При наступі ворога, якщо Ізраїль «не воздасть Господу за його величчю, поки ще не стемніло й поки ще ноги ваші не спотикаються по горах у сутінку. Ви чекаєте світла, та він його на тьму оберне, темряву з нього вчинить». Ізраїльтяни не послухались слів пророка, тому справдились його слова. Вавилонський цар Селевкія напав на Юдею, знищив Єрусалим та вивів Ізраїльтян з їхньої землі у неволю!

Тьма мала також поняття «темряви душі», коли відсутніми були будь-які відомості про Спасителя. До приходу Христа всі сиділи у темряві, а з приходом Христа засяяло світло. Пророк Ісая пише, «народ, що у пітьмі ходить, побачив світло велике!» А це світло — це Христос, що самого себе називає світлом: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіть, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде. Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб синами світла стати». Тьма і світло: незнання про Христа та пізнання Христа.

Не всім по сьогоднішній день відомо, хто такий Христос, ба й не чули про Нього. Час до часу відкриваються в джунглях Південної Америки або Африки племена, які живуть ще життям мало не камяної доби. Не сказано, що вони не спасуться. Якщо переконано житимуть згідно своєї совісті, і вони спасуться. Це так звані невидимі члени Церкви. Тяжко повірити, щоб в Європі не знали про Христа, але трапляються випадки, що люди насправді не знають про Нього. Дивно, але правда! Люди можуть дізнатися про Христа та пізнати Його тільки тоді, коли місіонери понесуть до них «Світло-Христа»! Нажаль, у більшості випадків люди не хочуть вийти з тьми, у якій живуть! Не хочуть пропустити в свою душу Христа, Світло всього сотвореного. Тому вони воліють радше ходити у пітьмі, бо їм так легше: немає заповідей, Божих чи церковних, до збереження, можуть наслідувати радше свою мораль, ніж Христову… бо, якщо б вони побували у Світлі, не мали б вже виправдання перед вічним Суддею! Яка це правда, що легше ходити по «вистеленій рожами» дорозі, що веде до пекла, ніж вузьким та стрімким шляхом в напрямку Неба!

Треба нам замислитися, чи ми пропустили в наші серця та душі Боже світло! Слід подумати під час посту над тим, чи ми воліємо дружити з тьмою, чи з Христом; чи ми готові підкоритись вічному Світлу і слухатись Його, чи обняти вічну темряву та «не відати куди йти»?

 

 

  • ПОСТАНОВА

 Ходити у Світлі – це наше спасіння:

 Діти:  Буду зберігати в особливий спосіб одну з десятьох Божих Заповідей.

 Молодь:  Задумаюсь над тим чи йшов я досі за Світлом чи в темряві.

 Дорослі:  Переконатись, що краще ходити по шляху Світла, ніж по дорозі тьми.

 

 

ПЯТНИЦЯ

(3-ій тиждень Посту)

 

  • Стихира

Колись давно ми, люди, умертвились плодом із дерева, але твоїм хрестом, Щедрий, оживилися. Боже добрий, скріпи нас його ж силою, і дай нам ласку провести час посту в скрусі серця, виконуючи твою волю, щоб дочекатися до блаженства, яке дає світлоносний день воскресіння. (З «Сідалень» у пятницю 3-го тижня посту).

 

  • ДУМКА

Скільки б не говорили чи проповідували про хрест, ми завжди знайдемо слова, щоб описати його «животворну» силу», про що нагадує нам сьогоднішня Сідальня. Розповідається: коли Адам помер, диявол, лютий через те, що Адам не піддався його спокусам та побачить Рай, взяв його череп та жбурнув десь далеко. Ніхто не знав, де опинився череп. Коли викопали щілину в землі, у який мали вставити Христовий хрест, от там і знайшовся Адамів череп. В іконографії Розпяття східної Церкви, кров з Христового боку-ребра, проколеного списом римського сотника св. Лонгина, спливає на череп Адама. Символіка тут очевидна: якщо через гріх першого Адама смерть увійшла у світ, так через смерть другого Адама, тобто Христа, життя знову повернулось людині та світу. Адам, окроплений кровю Христа, повернувся до життя, став живим! Розповідається також, що коли віднайшли на горі Голгофі три хрести, люди були спантеличені, бо не знали, котрий з хрестів був Христовий. Мама св. Костянтина, св. Олена, вірячи, що Христовий хрест має животворну силу, звеліла принести їй одного мерця. Приклала вона до нього хрест лихого розбійника, відтак доброго. Покійник залишився надалі покійником. Коли однак приклала до нього третій хрест, тобто хрест Христа, померлий ожив!

Животворна сила Хреста діє і в сьогоднішній день на всіх континентах. Розповідав один місіонер такий факт. В Африці один слон бентежив спокій одного відлюдного села. Часто забігав до нього, топтав все, що попадало під його могутній хобот та ноги. Бувало, що не одного і потоптав він на смерть. Одного разу він в черговий раз появився в селі, став перед одним чоловіком, який не встиг утекти від нього. Слон уже був готовий потоптати сердегу на смерть, однак затримався. У чоловіка в руках була вервичка, що завершувалася хрестиком. Звір довго обнюхував вервичку, хрестик, а потім, наче б «наївся страху», обернувся і втік в джунглі, щоб більше ніколи не наближатись до села. Вервичка з хрестиком врятувала чоловіка від певної загибелі.

Цікаві епізоди, що відображають справжню силу Хреста, що може не тільки оживити мертвого, але й захистити того, що вірить у нього, від неминучої небезпеки. У мало не кожного християнина на шиї звисає так званий нашийний хрестик, дарований здебільшого батьками своїм дітям. У нашій історії, коли діти покидали своїх батьків та вибиралися на війну чи у далеку дорогу, батьки тричі благословляли їх знаком хреста. Скільки батьків за останніх років це зробили, проводжаючи своїх дітей на пошуки кращої долі поза межами України! І скільки разів це благословення охороняло їх від різноманітних небезпек. Цікаво було б зібрати зізнання людей про такий захист. Ми напевно почули б не одну цікаву історію!

Чи ми віримо у силу Хреста? Бозна скільки разів ми бємо поклони та хрестимось під час Великопісних Богослужінь. А як ми хрестимося? З переконанням, чи ми кладемо на собі знак хреста, наче б ми мухи відганяли? Скільки разів ми переходимо біля дерев’яного Хреста на подвірї церкви чи в центрі міста або села! Хрестимося? Один отець мені розповів, що коли він ще малим хлопцем жив в Україні, він щодня їздив на возі до школи. З ним завжди їхав єврей. Проїжджаючи мимо хреста, малюк не скинув шапки та не перехрестився. Єврей дав йому урок: «Я не християнин, скидаю шапку перед Розпяттям, а ти – християнин, не тільки що не скидаєш шапки, та й хреститись не хочеш?»

Гарна наука. Віруймо у животворну силу Хреста!

 

  • ПОСТАНОВА

 Христовий Хрест — животворний:

 Діти:  Добре та з побожністю буду хреститися.

 Молодь:  Переходячи біля Хреста, переконливо буду хреститися.

 Дорослі:  З пошани до тих, у яких на грудях хрестик, не буду говорити нецензурних слів.

 

 

СУБОТА

(3-ій тиждень Посту)

 

  • Стихира

Ти, Господи, допоміг смиренному Давидові перемогти чужиня-приблуду; тож і святій Церкві нашій допоможи і здолай зброєю хреста ворогів наших. Покажи, Добросердий, колишні свої для нас милості, щоб направду зрозуміли ми, що ти – Бог наш. Надіючись на тебе, перемагаємо і сердечно благаємо твою Пречисту Матір, щоб було нам дано велику милість. (З «Слава: І нині» Вечірні у суботу в навечеря Хрестопоклонної неділі 3 тижня посту) .

 

  • ДУМКА

Суботня вечірня вводить нас у так званий Хрестопоклонний тиждень, коли на тетраподі у церкві буде виставлений хрест з мощами Христового хреста, оповитий в темно-червоний покрівець. Впродовж цілого Великого посту усі ризи на богослужіннях та престольні обруси є такого кольору, бо символізують багряну Христову кров, пролиту за спасіння світу. Після Богослужінь тричі співатимемо «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико. І святеє воскресення твоє славимо!». Тричі супроводжуватимемо спів доземними поклонами. Відтак будемо підходити до тетрапода, щоб з побожністю поцілувати чесний Хрест Господній. 

У попередніх розважаннях ми пояснювали животворну силу Хреста, а сьогоднішня стихира нагадує нам побідоносну його силу. Коли у 213 р. один з двох римських імператорів того часу - св. Костянтин Великий - готувався до вирішального бою проти свого противника Максенція, напередодні битви мав дивний сон. Йому снилось, що замінивши римські бойові регалії хрестом, він винесе світлу та остаточну перемогу над своїм суперником. Яке було здивування Максенція, коли той побачив, що легіонери Костянтина виступають під знаменом християнського Бога: на кожному держаку регалій вже не виднілися традиційні регалії римського війська, лише Хрести. У наступаючій битві війська Максеція були вщерть розгромлені, а він сам загинув на полі бою. Костянтин під знаком Хреста вийшов переможцем і став єдиним імператором римської імперії. Подібні епізоди впродовж історії продовжують дивувати самих істориків.

Нажаль, люди, не розуміючи сутності Хреста, що полягає лише у любові, під знаменням Хреста провадили війни, у котрих нищили «в ім’я Христа» безліч людей, міст та сіл. Стільки насилля з боку християн під час хрестоносних походів! Хрест - символ любові та життя - у руках послідовників Христа став знаряддям смерті та ненависті. Скільки ворожості за Середньовіччя між самими християнами, які воювали між собою під однаковим знаменням Хреста. Прапороносці наступаючих сил носили стяги з вигаптованим на них Хрестом, а на вежах обложених замків майоріли прапори з тією ж символікою! Християнин воював проти християнина! Яке це було лукавство, яке згіршення, який скандал! І всі мали відвагу та сміливість говорити про «святу війну». Сьогодні нічого не змінилося. Коли американці та їх європейські союзники проголосили війну Садаму Хусейну та афганським талібанам, мас-медіа та преса говорили та писали про «святу війну» між християнами та мусульманами!

Правда, ми маємо провадити «святу війну» під побідоносним знаменням Хреста, але проти наших пристрастей, проти нашої слабої волі, щоб виправитись, і проти наших злих нахилів, котрі віддалюють нас від Христа. Скільки разів ми каємося, скільки разів ми обіцяємо поправитись, але… але… але ми неодмінно цураємось Христа та Хреста, щоб стати по боці тих, які поборюють нашого Ізбавителя на Хресті. Візьмімо тверду постанову боротись проти ворогів Хреста, свідомі, що з Христом ми можемо всіх і все подолати. Христос зі мною: хто може щось проти мене?

 

 

  • ПОСТАНОВА

 Христовий Хрест — побідоносний:

 Діти:  Добре та з побожністю цілуватиму хрест на тетраподі.

 Молодь:  Щиро, уважно та побожно співатиму «Хресту Твоєму поклоняємось…».

 Дорослі:  Цілий тиждень буду добре та з повагою робити на собі знак хреста.

 

 

НЕДІЛЯ

(3-ій тиждень Посту)

 

 Хрестопоклінна

Свщмч. Теодота, єп. Кириней­ського

 

  • Стихира

Побачивши нині виставлений святий хрест Христовий, поклонімося йому і, цілуючи з вірою та любов’ю, звеселімся, просячи добровільно розп’ятого на ньому Господа, щоб сподобив нас усіх поклонитись преславному хрестові, і всім неосудно діждатися воскресіння. (З «Слава: І нині» після воскреслого Світильного Утрені у Хрестопоклонну неділю 3 тижня посту) .

 

  • ДУМКА

У черговий раз підкреслено у Стихирі, що хрест та радість-веселість нерозривний біном, тобто вони нерозривно зєднані в одно. У черговий раз наголошується на тому, що Христовий світогляд не тотожний світоглядові світу! У черговий раз показано, як Христос та світ, як ми його сьогодні сприймаємо, нажаль, не сумісні одне з одним. Світське розуміння хреста, і, нажаль, таке поняття, закралися подекуди у світогляді не одного християнина й загніздилися в їхніх серцях, та Христове розуміння свого розп’яття не можуть ніяк знайти спільної мови.

Хрест для світу – це синоніми мук, терпіння, смутку, розпачі… Для християн це слово повинне б означати спасіння, порятунок, звільнення від оков гріха, перемога Христа над дияволом! Що більше! Це слово має пробуджувати у кожному християнинові радість та веселість, що передається дієсловом у Стихирі «звеселімся»! Світ не розуміє, як можна радіти через хрест! Як можна веселитися! І не всі християни добачають у хресті тієї радості, котру повинні б відчувати через спасительне його значення. Хрест для не одного ідентифікується з деревяними перекладинами, цвяхами, терновим вінцем, раною у боці Христа, кровю та муками… Не добачають у хресті докорінного його значення, що віднаходимо у Христовому Воскресінні!

Під час посту ми повинні переосмислити наше поняття про Христовий хрест! Але як це нам зробити? Дякувати Богу, у нас є живі приклади радісного розуміння та сприймання хреста. Дивіться скільки людей-християн терплять неймовірні муки, і це не на взірець мучеників, які у швидкому моменті терпіння: відтято їм голову, розіп’ято їх, можливо і лев якийсь загриз, розпрощалися з життям. Це все відбулось швидко, блискавично! Я говорю про ту категорію людей, які терплять мало не все життя! От хворі та прикуті до ліжка в наслідок якоїсь хвороби! От люди, які від голови до кінцівок терплять параліч. Вони, чомусь, не проклинають свою долю, не проклинають Бога за те, що Він наділив їх такими стражданнями! Боже святий, вони ще й дякують Йому, що можуть терпіти заради Нього! Ви можете собі таке уявити? Бути прикутим до ліжка сорок чи скільки там років і ані одного разу не нарікати на Бога! Такі люди ще й радіють, мають охоту розказувати анекдоти, веселитись разом з іншими членами родини чи з приятелями! (Див. приклад блаженної Александріни Да Кости)

А що сказати про тих людей, яких Бог удостоїв фізично терпіти, як Він терпів? Це стигматики, які терплять терпіння Христові, здебільшого у пятницю. Кров виходить із їхніх ран на руках та ногах. А які вони радісні, що можуть бути сопричасниками Христових страждань. Такі люди як св. Франциск з Асижу, Падре Піо та Тереса Нойман показали нам, як Христовий хрест та Його страждання можуть принести людині радість та веселість!

Ніяким чином не треба, я б сказав – заборонено, жити Христову віру у смутку! Немає для цього причини! Христос наша радість! Роздумаймо над тим, як ми ставимося до хреста. Чи ми здатні у тих моментах, коли наш хрест здається дуже важким, нести його у радості та веселості, довірі до Господа та Його силі і допомозі?

 

  • ПОСТАНОВА

 Христовий Хрест приносить радість та веселість:

 Діти:  Сьогодні «звеселюся» через те, що я християнин.

 Молодь:  Заради Христа не буду нарікати, коли буду переживати якесь терпіння чи трудність.

 Дорослі:  Не буду сьогодні «бурмилом», і з радістю буду поклонятись та цілувати виставлений хрест Христа.

__________________

При некомерційному використанні матеріалу (навіть частковому) посилання на джерело інформації обов'язкове. Його використання у комерційних цілях - лише з дозволу адміністрації сайту.

о. Євген Небесняк, СДБ