Святі Харитина та Методія

18 жовтня 2009 року

Неділя 19-а по Зісл. Святого Духа.

Св. муч. Харитини.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Свята Харитина

Свята Харитина була надзвичайно побожною і вродливою дівчиною. Під час Діоклетіанового переслідування християн на початку IV ст. вона загинула за Христову віру в Амисі над Чорним морем.

Наша Церква вшановує її такими словами: "Ні меч, ні вогонь, ні рани, ні скорбота, ні голод, ані будь-які муки не притупили твого прагнення до Господа, бо, шукаючи Його палким серцем, усім видимим ти погордила, мученице, і, поселившись у божественній світлиці, стала ти, Харитино, невістою всіх Царя".

2 послання ап. Павла до Коринтян 11, 31 - 12, 9

Браття, Бог і Отець Господа Ісуса - він благословен вовіки! — знає, що я не говорю неправди. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамаскинян, щоб мене схопити, але мене спущено через віконце у коші по мурі і я втік з його рук. Чи треба хвалитися? Воно не личить. Та я перейду до видінь і до об'явлень Господніх. Знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, — чи то в тілі, не знаю, чи то без тіла, не знаю, Бог знає, — був узятий до третього неба. І знаю, що той чоловік — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, — був узятий у рай і чув слова невимовні, яких не можна людині висловити. Такте буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. Коли ж я схочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу правду; але стримуюся, щоб про мене хто не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. І щоб я не загордів надзвичайними об'явленнями, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в лице, щоб я не нісся вгору. Тричі благав я Господа, щоб той від мене відступився, та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила в немочі показується». Найкраще, отже, хвалитимуся скоріше моїми немочами, щоб у мені Христова сила пробувала.

Євангеліє від Луки 6, 31-36

В той час сказав Господь: Якщо бажаєте, щоб вам чинили люди, так само і ви їм чиніть. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка ваша заслуга? Таж бо і грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? І грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка ваша заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніть їм, і позичайте, не очікуючи назад нічого, і велика буде ваша нагорода, і будете синами Всевишнього, бо Він добрий для невдячних і злих. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

Віра

Через нестачу дощу поля висохли, і земля потріскала. Листя поблякло й пожовкло. Важ­ко звисало з галузок. Знервовані люди напру­жено поглядали в небо, що нагадувало кобаль­тово-блакитний кристал.
Наступні тижні були ще спекотніші. Мина­ли місяці, а на поле не впала й краплина дощу.
На площі перед храмом сільський священик організував спеціальні молитви, де випрошува­ли ласки дощу.
У визначений час майдан наповнився нетер­плячими, але сповненими надії людьми. Багато з них принесли із собою предмети, які були свідоцтвом їхньої віри. Священик зі здивуван­ням розглядав Біблії, хрести, вервиці. Одначе не міг відірвати очей від дівчинки, що сиділа в першому ряді.
На колінах вона тримала червону парасолю.

Молитися - це просити дощу, вірити - принес­ти парасолю.

Бруно Ферреро. Життя - це все, що ми маємо - Свічадо, 2006