10 жовтня 2010 року

Неділя 20-а по Зісланні Святого Духа.
Св. муч. Калістрата і його вояків.
Преп. Ніла Ґроттаферратського.

• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів
• Прохання про молитву

Святий Калістрат і ті, що з ним

За правління часів імператора Діоклетіана в полку воєводи Персентина служив у кінці III ст. християнський вояк Калістрат. Якось його товариші почули, що він у молитві декілька разів промовив ім'я Ісус. Вони донесли про це воєводі, який намагався примусити Калістрата принести жертву поганським божкам. Коли Калістрат не сплямував своєї душі ідолопоклонством, його почали мучити різними способами.

Завдяки мужності Калістрата і його молитві за мучителів 49 вояків повірили у Христа. Тоді воєвода наказав Калістрата і новонавернених вояків зарубати мечем. Після цього до Христової віри навернулося ще 135 вояків. Щоб не довести до бунту цілого полку, цих новонавернених християн воєвода залишив у спокої. Вони поховали тіла 50 святих мучеників, а над їхнім гробом згодом збудували церкву.

Святий Ніль Ґроттаферратський

Одним із найповажніших християнських мужів 10 століття, що наче великий світильник просвічував уми й огрівав серця своїх сучасників покаянним життям, апостольським словом і своєю культурною діяльністю, був св. Ніль, засновник манастиря в Ґротафераті коло Риму.

Кожного ранку до 9 години він писав святі книги; писав скоро і кожного дня виготовляв одного зшитка. Від 9 години до 12 молився; разом з Пресв. Богородицею й св. Іваном Богословом ставав у дусі під хрестом розп'ятого Спасителя і виливав перед Ним свою душу. Проказував псалми, бив багато поклонів. Від 12 години до 3 читав св. Письмо й твори св. Отців, між якими його улюбленим письменником був учитель Церкви, св. Григорій Богослов. Після 3 години сполудні проказував дев'ятий час і вечірню, а так виходив на прохід, щоб відсвіжити свої сили; тоді оглядав красу природи і з глибини душі прославляв Божу велич. По заході сонця приймав свою вбогу поживу. За стола служив йому великий камінь. Його поживою були хліб і вода, деколи городина. Коли приходила пора овочів, він звичайно вдоволявся тільки ними.

Коли св. борець, вичерпаний довгим чуванням і вмертвінням, почув, що може утратити притомність, сів на убогім ліжку і серед постійної молитви став вижидати поклику Небесного Царя. Затривожені близьким відходом дорогого отця монахи поставали навколо його постелі з великим тягарем на серці. 25 вересня 1004 року, в навечіря свята св. Івана Богослова, занесли вірні учні свого святого вчителя до церкви, пригадавши собі його виразні слова, що монах повинен умерти в церкві. Коли закінчилася вечірня, а сонце кидало своє останнє проміння на землю, св. Ніль віддав свого великого духа в руки свого Творця.

Послання ап. Павла до Галатів 1, 11-19

Браття, сповіщаю вас, що євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; бож я його ще прийняв, ні навчився від людини, а через об'явлення Ісуса Христа. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск. Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п'ятнадцять день. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Євангеліє від Луки 7, 11-16

В той час ішов Ісус у місто, що зветься Наїн, і з Ним ішли учні Його й сила народу. Коли вони наблизились до міської брами, виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою. І було з нею чимало людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: Не плач. І, приступивши, доторкнувся до мар, а ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: Юначе, кажу тобі, встань! І мертвий підвівся, і почав говорити. Він віддав його матері його. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк встав між нами, і Бог навідався до народу свого.

Ім’я Господнє

У храмі уділяли мировання. Віряни, стоячи рядами, чекали своєї черги у головному нефі собору. Єпископ сів і, як часто буває, завів розмову з дітьми. Попросив одну дівчинку підійти до нього ближче.

– Як тебе звати? – спитав єпископ.

– Емануелою, – схвильовано відповіла дівчинка.

– А скажи-но мені, Емануелько, що ми говоримо, коли осіняємо себе знаменням хреста святого?

Емануелі важко відповісти, вона вагається.

– Ми говоримо, – усміхаючись, починає підказувати єпископ, – во ім’я Отця, і Сина, і ...

– ... і Мами! – докінчує дівчинка радісно.

Це дуже гарне означення Духа Святого. Ісус називає Його також Утішителем і Зцілителем, отже тим, хто завше підтримує своїх апостолів та охороняє їх від усякого зла. Дух Святий є тим, хто пам’ятає, уздоровлює та покріпляє...