31 жовтня 2010 року

Неділя 23-я по Зісланні Святого Духа.
Св. ап. і євангелиста Луки.

• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святий Лука

Святий Лука народився у місті Антіохії в Сирії і походив з грецької язичницької родини. Був лікарем за професією. Навернувшись до Христової віри, став учнем і помічником св. апостола Павла. Найбільше прославився Лука тим, що написав Євангеліє і Діяння апостолів, яке називають "Євангелієм Святого Духа". У своєму Євангелії він оповів нам про шість чудес і вісімнадцять притч Ісуса Христа, про які немає згадки в інших Євангеліях.

Особливою ознакою-символом євангелиста Луки став віл, тому що Лука детально описав народження Ісуса Христа. Євангеліє Лука написав перед 60 роком, а Діяння апостолів - під час ув'язнення св. Павла в Римі. Лука проповідував Христову віру в Італії, Далмації (сучасна Хорватія) та Македонії і помер мученицькою смертю.

Послання ап. Павла до Ефесян 2, 4-10

Браття, Бог, що багатий на милосердя, через велику Свою любов, якою нас полюбив, — нас, що були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, — адже ви спасенні благодаттю, — і воскресив нас разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом нанебесах, щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті. Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, не від справ, щоб ніхто не хвалився. Бо ми - Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували.

Євангеліє від Луки 8, 26-39

В той час прийшов Ісус у Герасин-околицю, що проти Галилеї. Як Ісус вийшов на берег, підійшов Йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу не носив одежі і мешкав не в хаті, а в гробах. Побачивши Ісуса, він закричав, припав Йому до ніг і сказав сильним голосом: Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене! Він бо велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами і стерегли; та він, трощив окови, і демон гонив його по пустинях. Ісус спитав його: Як тобі на ім'я? — Легіон, відповів той, багато бо бісів увійшло в нього. Тоді біси благали Ісуса, щоб Він не велів їм іти в безодню. Було ж там велике стадо безрог, що паслося на горі, і демони просили Його, щоб Він дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм. Вийшли демони з чоловіка і увійшли у безрог. Кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло. Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. І вийшли люди подивитися, що сталось. Прибули вони до Ісуса і найшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, одягнений та при умі — і злякались. Наочні свідки їм розповіли, як виздоровів біснуватий. Тоді все населення герасинської округи почало Його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І Він увійшов до човна і вернувся. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з Ним, але Ісус відпустив його, кажучи: Вернися додому і розкажи все, що Бог зробив тобі. І він пішов і по всьому місті проповідував, що вчинив йому Ісус.

Писане на піску

“І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»

Іспитували вони його, казавши так, – щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі” (Йоан, 8, 3–6).

Чудний вирок! Суддя креслить його пальцем на піску... Досить вечірнього вітру, щоб усі знаки було стерто. Ісус добре знає, ким є винувачі.

“А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає в неї камінь!» І знову нахилившись, писав по землі. Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх” (Йоан, 8, 7–9).

Невдовзі майдан спорожнів. Жінка стояла перед Спасителем сама. Ісус підвівся. Глянув їй у вічі.

“Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» «Ніхто, Господи», – відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши»” (Йоан, 8, 10–11).

Вирок мов той вечірній вітер, що все стирає...

Завжди знаходяться люди, які робитимуть усе, аби схилити нас до переконання, що Бог – лише такий собі поліціянт, котрий стежить за нами і вдень, і вночі. Наче Бог і вдень, і вночі занотовує та увічнює все наше життя у такій собі грубезній книзі: наші помилки, наші провини, наші гріхи, наші добрі та лихі вчинки...

Але навіщо Богові повсякчас виявляти до нас суворість, навіщо Йому діяти проти нас? Хіба Він ворог нам? Чого ж деякі люди прагнуть бачити у Бозі лиш того, хто рахує та підбиває підсумки? Бог – не обчислювальна машина! Хочете доказів? Єдина книга, в якій Бог робив свої записи, був пісок... Якщо загубили щось у тому піску, то спробуйте віднайти!

Пісок тривкий до всього, пісок усе забуде, все поховає в собі... На піску нічого не лишиться – зітреться геть усе. Ісус креслить знаки на піску. Перед ним стоїть грішниця. Пише на піску, позаяк її гріх уже прощено.

Бруно Ферреро. Звуки арфи. - Свічадо, 2008