Святі Филимон, Кікілія і Архип

05 грудня 2010 року

Неділя 28-а по Зісланні Святого Духа.
Св. ап. Филимона і тих, що з ним.

• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святий Филимон і ті, що з ним

У І ст. в місті Колосси жив заможний поганин Филимон. Під впливом св. апостола Павла він прийняв Христову віру разом із своєю жінкою Апфією. Дім Филимона став місцем для зібрань місцевих християн.

Филимонів невільник-поганин Онисим пограбував його будинок і втік до Рима. Та сталося так, що там він зустрівся з ув'язненим св. Павлом, якому признався у крадіжці. Апостол навернув Онисима до святої віри і наказав повернутися до Филимона з його листом. У своєму посланні до Филимона св. Павло вияснює євангельські засади свободи і рівності між панами і рабами, хоч рабство в той час було ще законним явищем. Християнську рівність засвідчив Филимон, простивши Онисимові, якого прийняв як брата в Христі, і звільнив його з рабства. Згідно з переданням, Филимон був колосським єпископом за правління імператора Нерона і загинув мученицькою смертю у Колоссах разом зі своєю дружиною Апфією, яку св. апостол Павло називав "любою сестрою".

Послання ап. Павла до Колосян 1, 12-18

Браття, дякуйте Богові й Отцеві, Який зробив вас гідними мати участь у спадкоємстві святих у світі, Який вирвав нас із влади тьми і переніс у царство Свого улюбленого Сина, в якому маємо відкуплення і прощення гріхів. Він образ невидимого Бога, первородний усього створіння, бо в Ньому все було створено, що на небі і що на землі, видиме і невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було Ним і для Нього створене. Він раніш усього, і все існує в Ньому. Він також голова тіла, тобто Церкви. Він початок, первородний з мертвих, щоб у всьому мав першенство.

Євангеліє від Луки 14, 16-24

Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох. І післав свого слугу в час вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все готове. І почали всі вкупі відмовлятися. Перший сказав йому: Я купив поле і мені треба вийти і видіти його. Прошу тебе, уважай мене виправданим. А другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду випробувати їх. Прошу тебе, уважай мене виправданим. А інший сказав: Я оженився і через те не можу прийти. І прийшовши той слуга, оповів це своєму господареві. Тоді розгнівався господар дому і сказав слузі: Вийди скоро на роздоріжжя і вулиці города і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і хромих. І сказав слуга: Господи, сталося, як ти звелів, і ще є місце. І сказав господар до слуги: Вийди на дороги і загороди, і переконуй, щоб увійшли, щоб наповнився мій дім. Кажу бо вам, що ні один з тих запрошених мужів не покушає моєї вечері. Бо багато званих, а мало вибраних.

Недільний ранок

Пан Цезар усе робив згідно з давно усталеним розпорядком. Щонеділі він довго спав, потім вештався помешканням у піжамі й об 11-й голився, залишаючи двері ванни відчиненими. На цей момент чекав Франческо, який мав лише шість років, але вже виявляв велике зацікавлення медициною та хірургією. Брав пачку вати, пляшечку спирту, пластир, заходив до ванни, сідав на табуретку й чекав.

– Чого тобі? – запитував пан Цезар, намилюючи собі обличчя. (Впродовж тижня голився електробритвою, але в неділю використовував, як давніше, мило й звичайний станок.)

– Чого тобі?

Франческо вертівся на табуретці, був серйозний, але не відповідав.

– То що?..

– Ну, розумієш, може статися, – врешті сказав Франческо, – що поріжешся, й тоді я допоможу тобі.

– Ага! – промовив у відповідь пан Цезар.

– Але не поріжся навмисне, як минулої неділі, – серйозно продовжував Франческо, – бо я не буду бавитися з тобою.

– Звичайно ж, – запевнив хлопчика пан Цезар.

Але не міг не порізатися навмисне. Старався бути уважним, однак то тут, то там з’являлися маленькі порізи, й Франческо починав діяти. Витирав краплину крови, дезінфікував скалічене місце й приклеював пластир.

І так кожного недільного ранку пан Цезар жертвував краплину крови своєму синові, а Франческо щораз більше пересвідчувався в тому, що його батько неуважний.

Бруно Ферреро, "Фіялка на північному полюсі" - Свічадо, 2009