Святі Мардарій, Орест, Евстратій, Євгеній, Авксентій

26 грудня 2010 року

Неділя 31-а по Зісланні Святого Духа, Святих праотців.
Свв. мучч. Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія й Ореста.
Св. муч. Лукії, діви.

• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святі мученики Евстратій, Авксентій, Євгеній, Мардарій і Орест

Святі мученики Евстратій, Авксентій, Євгеній, Мардарій і Орест постраждали за Христа при імператорі Діоклітіані (284 - 305) в Севастії, у Вірменії. В числі перших християн, що прийняли тоді мученичу смерть, був пресвітер Аравійської церкви мученик Авксентій. Бачивши непохитність християн, мер Саталіона, благородний воєначальник Евстратій, що був таємним християнином, зважився на відкрите визнання віри, за що був підданий тортурам: його били, надягали на ноги залізні чоботи, палили вогнем. Після цих жорстоких мук його спалили, а мученикові Авксентієві відрубали голову. Побачивши їх мученицьку смерть, святий Мардарій, який був з простого народу, також визнав свою віру і був повішений вниз головою. Мученику Євгенію вирвали язик, відрубали руки і ноги і відсікли голову мечем. Молодий воїн святий Орест також визнав себе християнином і за це став перед судом. Він був засуджений до спалювання на розжареному залізному ложі. Мученик Евстратій помер 13 грудня.

Свята Лукія

Свята Лукія народилася на острові Сицилія у Південній Італії. Її ім'я у перекладі з латинської мови означає - "ясність", "світло". В одному життєписі сказано, що вона була надзвичайно вродливою дівчиною і мала дуже гарні очі. В час переслідування християн 304 року погани примушували Лукію поклонитися поганським божкам. Коли вона відмовилася, її жорстоко катували, а потім викололи очі й вбили за християнську віру. Вже з середньовіччя християни, які мали недугу очей, зверталися до св. Лукії за допомогою.

Послання ап. Павла до Колосян 3, 4-11

Браття, коли Христос, ваше життя, з'явиться, тоді й ви з Ним з'явитесь у славі. Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість, що є ідолопоклонство. За це все падає гнів Божий на неслухняних, між якими й ви колись ходили, коли жили між ними. Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст. Не говоріть неправди один одному, бо ви скинули з себе стару людину з її ділами і одягнулися в нову, що, ідучи до досконалого пізнання, відновляється за подобою свого Творця. Тому немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невільника, ні вільного, а все й у всьому Христос.

Євангеліє від Луки 14, 16-24

Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох. І післав свого слугу в час вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все готове. І почали всі вкупі відмовлятися. Перший сказав йому: Я купив поле і мені треба вийти і видіти його. Прошу тебе, уважай мене виправданим. А другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду випробувати їх. Прошу тебе, уважай мене виправданим. А інший сказав: Я оженився і через те не можу прийти. І прийшовши той слуга, оповів це своєму господареві. Тоді розгнівався господар дому і сказав слузі: Вийди скоро на роздоріжжя і вулиці города і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і хромих. І сказав слуга: Господи, сталося, як ти звелів, і ще є місце. І сказав господар до слуги: Вийди на дороги і загороди, і переконуй, щоб увійшли, щоб наповнився мій дім. Кажу бо вам, що ні один з тих запрошених мужів не покушає моєї вечері. Бо багато званих, а мало вибраних.

Щілина у формі зірки

Прибули в Банзано якраз на Святвечір. Марія закутала Немовлятко, яке спокійно спало в неї на руках. Перед храмом пастух узяв дитинку на руки й увійшов усередину. Всі мешканці села якраз зібралися в храмі на Різдвяне богослужіння. Коли побачили його, почали перешіптуватися. Звідусіль на нього дивилися недобрі очі, повні звинувачення. Дійшов до ясел, у яких не було Дитинки. Наблизився, поклав на сіно згорток і повільно розгорнув його. Здивовані мешканці побачили немовля. Хтось вигукнув:

– Це жарт! Але саме в цю мить пролунав якийсь тріск у кам’яній підлозі. Велика чорна плита, на яку пастух поклав дитину, трохи потріскала, внаслідок чого утворився отвір у формі зірки. Вражені люди завмерли, а потім упали навколішки. Запанувала цілковита тиша.

Пізніше молодий пастух розповів про те, що пережив, про те, як пішов уздовж щілини, як знайшов Марію, Йосифа та їхнє дитя, яке врятувалося від смерти під час землетрусу й розцвіло, як квітка на руїнах. І тоді мешканці Банзано зрозуміли, що Різдво – це не свято гіпсових фігур. І що не вони найважливіші. Відтоді тут на Різдво місце Дитинки залишають порожнім. Нікого вже більше не цікавить, хто вкрав фігурку маленького Ісуса. Залишається в храмі й тріщина у формі зірки, промені якої спрямовані на чотири сторони світу. Це порожнє місце замість маленького Ісуса має відкривати наші серця, щоби Бог міг наново народитися в них.

Бруно Ферреро, "Фіялка на північному полюсі" - Свічадо, 2009