Страшний суд

7 лютого 2010 року

Неділя м'ясопусна, про Страшний суд.

Св. Григорія Богослова, архиєп. Царгородського.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Неділя м'ясопусна

На суді Божому, який нас усіх чекає в кінці світу, буде лише два вироки: вічна нагорода або вічна кара. По правиці Сина Божого опиняться ті люди, які думкою, словом і ділом вміли любити, чинили добро ближнім, а нагороду очікували від Бога. По лівиці стануть ті, які не любили, не проявляли любові до Бога і ближніх, або якщо навіть і проявляли, то не щиро, а заради якогось користолюбства або слави. І такі вже отримали свою нагороду від людей, від Бога їм вже нічого не належиться, хіба тільки кара.

Нам завжди грозить спокуса, щоб навіть і те добро, яке чинимо, робити заради людської слави і нагороди. А не треба так робити, і тому Господь закликає нас почати від малих, від тих, які не мають чим віддячитись, від убогих, знедолених і потребуючих, і чинити їм добро від щирого серця, очікуючи нагороду від Нього, дателя всіх благ.

Святий Григорій Богослов

Святий Григорій Богослов народився 329 року в Аріянзі у Малій Азії. Покинувши блискучу кар'єру юриста, він разом зі св. Василієм Великим декілька років вів у понтійській пустелі життя у молитві, пості та роздумах над Святим Письмом. Потім батько Григорія, св. Григорій Старший, який був єпископом Назіянза, висвятив його на священика. Згодом Григорій став єпископом у м. Сазимі. У 375 році він пішов у Ісаврійську Селевкію, де провів п'ять років аскетичного життя. 381 року Григорій став царгородським патріархом. У той час він виголосив свої славні проповіді про Пресвяту Трійцю, за які Халкідонський Собор назвав його Богословом.

На II Вселенському Соборі у Царгороді 381 року Григорій став його головою. Незабаром він зрікся патріаршого престолу й головування на Соборі і виїхав до Назіянза, де управляв батьківською єпархією. Помер Григорій Богослов 389 року в Аріянзі. Його мощі спочивають на вівтарі базиліки св. Петра у Ватикані.

1 послання ап. Павла до Коринтян 8, 8-9, 2

Браття, страва не зближує нас до Бога: ні як не їмо, не тратимо нічого, ні як їмо, не набуваємо нічого. Але глядіть, щоб ця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких. Бо коли хтось бачить тебе, що маєш знання, як ти у капищі сидиш за столом, чи його совість, тому що слабка, не буде заохочена їсти ідоложертовне? І так через твоє знання може загинути немічний брат, за якого помер Христос. Грішивши так проти братів і ранивши їхню слабку совість, грішите проти Христа. Тому, як страва приводить брата мого до гріха, повік не буду їсти м'яса, щоб не спокушувати мого брата. Хіба я не апостол? Хіба я не вільний? Хіба я Ісуса, Господа нашого, не бачив? Хіба ви не моє діло у Господі? Коли іншим я не апостол, то бодай вам. Бо ви у Господі є достовірним доказом мого апостольства.

Євангеліє від Матея 25, 31-46

Сказав Господь: Як прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї. І зберуться перед Ним усі народи, і відлучить їх одних від одних, як пастир відлучує овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів ліворуч. Тоді цар скаже тим, що праворуч Його: Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте царство, приготоване вам від заснування світу. Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти, мав спрагу, і ви напоїли Мене, нагий, і одягнули Мене, недужий, і ви відвідали Мене, в темниці був, і ви прийшли до Мене. Тоді відповідять Йому праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спрагненим, і напоїли? Коли ж виділи Тебе подорожнім, і прийняли, або нагим, і одягли? Коли ж ми виділи Тебе недужим, чи в темниці, та й прийшли до Тебе? І цар, відповідаючи, скаже їм: Істинно, кажу вам, тому що ви вчинили те одному з цих братів Моїх найменших, ви Мені вчинили. Тоді скаже й тим, що ліворуч Його: Ідіть від Мене, прокляті, в огонь вічний, приготований дияволові й ангелам його. Бо я голодував, і ви не дали Мені їсти, мав спрагу, і ви не напоїли Мене, подорожнім був, і не прийняли Мене, нагий, і не одягнули Мене, недужий і в темниці, і не відвідали Мене. Тоді відповідять Йому і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним або спрагненим або подорожнім або нагим або недужим або в темниці, і не послужили Тобі? Тоді відповість їм, кажучи: Істинно кажу вам, тому що ви не вчинили те одному з цих найменших, Мені не вчинили. І підуть ті на вічну муку, а праведні в життя вічне.

Що найгірше в твоєму житті?

Після весни настало літо, й Живопліт зазеленів. Як завжди, Жимолость [чагарник з попарно розміщеними листками та запашними квітками, зібраними в суцвіття. – Ред.] обвилася навколо його листя, прикрасивши його своїми запашними квітками. Бджоли дзижчали в гарячому літньому повітрі.

 Одного дня Живопліт запитав Дерево:

– Що ти вважаєш найгіршим у своєму житті?

Дерево трохи подумало й потім прошепотіло сумним голосом:

– Найгіршим є те, що я нікому не подобаюся. Я дуже негарне, бридке. Цвіту лише впродовж кількох днів, має листя некрасиве, а яблука жахливі на смак.

– Але все це можна легко виправити! – вигукнув Живопліт. – Я можу попросити Жимолость, щоби вона розрослася по твоїх гілках і стовбуру, й, таким чином, тебе впродовж більшої частини року вкриватимуть запашні квіти й зелені листочки. Єдиною проблемою є те, що Жимолость навіть не хоче про це чути, кажучи, що ти занадто багато скаржишся.

Дерево якусь мить мовчало. Потім запитало:

– Якщо поклянуся, що перестану постійно скаржитися, чи ти міг би спробувати її переконати?

– Якщо не нарікатимеш упродовж цілого року, то, може, вона й погодиться, – відповів Живопліт.

Бруно Ферреро. Із веселкою в кишені. - Свічадо, 2009