18 січня 2015 року

Навечір'я Богоявлення (Строгий піст).
Свв. мучч. Теопемпта й Теони.
Преп. Синклитікії Олександрійської.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Навечір'я Богоявлення

Подібно, як у навечір'я Різдва Христового, вірні готуються до празника Богоявлення строгим постом і участю в численних богослужіннях. Того дня господар приносить з церкви свячену воду, якою кропить дім і обійстя. Цей звичай відображає біблійну традицію: батько родини немовби виконує роль священика, який має обов'язок повчати і благословити своїх рідних. Цей вечір в українському народі називається щедрим вечором, бо вже не колядують, а щедрують. У щедрівках збережено багато поганських передхристинських звичаїв.

Святі Теопемпт і Теона

Під час Діоклетіанового переслідування християн нікомидійський єпископ Теопемпт за свою вірність Христові витерпів різні муки, з яких, однак, вийшов зовсім неушкодженим. Тоді поганський чарівник Теона приготував для Теопемпта сильну отруту, яка не подіяла на вірного Божого слугу. Внаслідок цього чуда Теона увірував у Христа. Погани кинули їх до в'язниці, де Теопемпт охрестив Теону. Після жорстоких тортур Теопемптові відрубали голову, а Теону закопали живцем у землю 284 року.

Преподобна Синклитікія

Преподобна Синклитікія родом з Олександрії, дочка багатих батьків, з юних літ думала тільки про Бога. Полюбивши чистоту дівства, вона відмовилася одружитися і весь час проводила в пості і молитві. Після смерті батьків вона роздала жебракам майно і з своєю сліпою сестрою, прийнявши монашество, сховалася в одній з гробниць, що належали її родичам. Слава про її подвиги швидко розповсюдилася в околицях, і багато благочестивих дружин і дів прийшли до неї, щоб жити під її керівництвом. Протягом свого подвижницького життя свята словом і справою старанно повчала сестер. На 80-у році життя її спіткала важка і болісна хвороба. Преподобна з істинно християнським терпінням переносила послане їй випробування. Померла біля 350 року, у віці 83-х років.

1 послання ап. Павла до Коринтян 9, 19-27

Браття, бувши вільним від усіх, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. Я став для юдеїв, юдеєм, щоб юдеїв придбати; для тих, що під законом, я став, як той, що під законом, хоч я сам не під законом, щоб тих, що під законом, придбати. Для тих, що без закону, я став, як той, без закону, хоч я не був без Божого закону, бувши під законом Христовим, щоб придбати тих, які без закону. Для слабких я став, як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. Усе я роблю Євангелія ради, щоб я став його співучасником. Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, та лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! Кожний борець стримується від усього, але ті, щоб тлінний вінець здобути, ми ж - нетлінний. Біжу, отже, і я, та не як навмання; веду кулачний бій, та не як б'ючи повітря, а умертвляю моє тіло і поневолюю його, щоб, бува, проповідуючи іншим, я сам не був відкинутий.

Євангеліє від Луки 3, 1-18

П'ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод четверовласником Галилеї, а Филип, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, Лісаній же четверовласником Авілени, за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Івана, сина Захарії, в пустині. І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрещення покаяння на прощення гріхів, як написано в книзі пророка Ісаї: Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, рівняйте стежки Його. Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі, і кожна людина побачить спасіння Господнє. Іван говорив до людей, що приходили до нього хреститися: Роде гадючий! Хто вам вказав утікати від грядучого гніву? Чиніть плоди, гідні покаяння, і не заходьтеся говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей Авраамові. Бо вже сокира при корені дерев, кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають та вкинуть у вогонь. Люди питали його: Що нам робити? Він відповів їм: Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить. Прийшли також митарі хреститись і казали йому: Учителю, що маємо робити? Він сказав: Не домагайтеся нічого більше того, що вам призначено. Вояки теж його питали: А ми що маємо робити? Він відповів їм: Не чиніть нікому кривди, фальшиво не доносьте і вдовольняйтеся вашою платнею. Тому що люди у своїм серці вижидали і кожен міркував про Івана, чи не він часом Месія, Іван звернувся до всіх і сказав: Я вас хрещу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв'язати ремінь обуви Його. Той буде вас хрестити Духом Святим і вогнем. Лопата в руці в Нього, щоб вичистити тік Свій і зібрати пшеницю в Свою клуню, а полову спалити вогнем незагасним. Навчаючи ще багато іншого, він звіщав народові Добру Новину.

Сумна жінка

Наступного дня чоловік знову вирушив у дорогу. Близько полудня дійшов до місця, звідки було видно високу гору. Під вечір неподалік від стежки, що вела на вершину, він помітив напіврозвалену хатину.

Її дах скрипів, ледь витримуючи пориви вечірнього вітру. Чоловік підійшов до відчинених дверей і заглянув усередину.

Біля печі сиділа якась жінка. Вона плакала. Чоловік попросився переночувати, а тоді запитав:

– Чому Ви така сумна?

Жінка витерла сльози й тихо промовила:

– Це знає лише Бог.

– Якщо Він це знає, то добре! – сказав чоловік. – Не переживайте, я саме йду до Нього й запитаю Його про це. На добраніч.

Жінка лише здвигнула плечима. Сум, який запанував у її серці понад рік тому, не давав їй спати вночі.

Бруно Ферреpо, "Золоті вікна", Свічадо, 2008