Святий Теофілакт

21 березня 2010 року

Неділя 5-а Великого посту.
Преп. іспов. Теофілакта, єп. Нікомидійського.
(Літургія Св. Василія Великого)

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Коментар євангельського читання
• Оповідання для роздумів

Святий Теофілакт

Святий Теофілакт походив з Малої Азії і жив у IX ст. Юнаком прибув до Царгорода, де св. патріарх Тарасій дав йому ґрунтовну богословську освіту. Потім Теофілакт вступив до монастиря над Босфором. Через декілька років св. Тарасій висвятив його на єпископа Нікомидії. Теофілакт опікувався убогими, вдовами, сиротами і божевільними. У його життєписі сказано, що він ходив з рушником, щоб обмивати та перев'язувати рани недужих.

У той час імператор Лев відновив іконоборчу єресь, тож наступник св. Тарасія на патріаршому престолі св. Никифор скликав Собор, що відбувся у Царгороді 815 року. Теофілакт та інші єпископи переконливо пояснювали слушність вшановування святих образів, але імператор залишався затверділим у своїх єретицьких поглядах. Імператор покарав Теофілакта 30-літнім вигнанням у Карію. Теофілакт помер на засланні у 845 році.

Послання ап. Павла до Євреїв 9, 11-14

Браття, Христос же, прийшовши – як Архиєрей майбутніх благ через більший і досконаліший намет, що зроблений не людськими руками, тобто не земної будови, і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, увійшов раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров козлів і волів і попіл ялівки, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то оскільки більше кров Христа, який духом вічним приніс Себе Самого Богові непорочним, очистить нашу совість від мертвих діл, на служіння живому і справжньому Богові.

Євангеліє від Марка 10, 32-45

В той час узяв Ісус дванадцятьох і почав їм говорити, що має Йому статися: Бо ось входимо в Єрусалим і Син Людський буде виданий архиєреям і книжникам; і осудять Його на смерть, і видадуть поганам, і поглумляться з Нього, і поранять, й оплюють, й уб'ють Його; і в третій день воскресне. І підійшли до Нього Яків та Іван, сини Заведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, якщо ми щось просимо, Ти нам вчинив. Він же сказав їм: Що хочете, щоб Я вам вчинив? Вони ж сказали: Дай нам, щоб один по правиці, а один по лівиці Твоїй сиділи ми в Твоїй славі. А Ісус сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п'ю, і хрещенням, яким Я хрещуся, хреститися? Вони ж відповіли йому: Можемо. А Ісус відповів їм: Чашу ото, яку Я п'ю, ви п'єте, і хрещенням, яким Я хрещуся, будете хреститися; а щоб сісти по правиці Моїй і лівиці, не Мені це давати, але кому є приготовано. І почувши десять, почали негодувати на Якова і Івана. Ісус же прикликавши їх, сказав їм: Знаєте, що ті, які вважають себе володарями народів, панують над ними, і їх вельможі правлять ними. Не так же буде у вас, але, якщо хто у вас хоче бути більший, нехай буде вам слуга, а якщо хто хоче у вас бути старший, нехай буде всім раб. Бо і Син Людський не прийшов, щоб послужили Йому, але щоб послужити і дати душу Свою як ізбавління за багатьох.

Два ослики

До Вифлеємської печери придибали два втомлені й знесилені ослики. Під важкими обладунками, якими щодня навантажував тваринок їхній власник – мельник, а ще від ударів кийка, якого ніколи для них не шкодував , їхні хребти вилиняли й прогнулись.

Захопленні Божим Дитятком, поклонились Йому і якийсь час молились, як усі. При виході їх уже чекав немилосердний господар.

Обидва ослики вирушили з опущеними головами і важким вантажем на хребті.

– Це все марно, – мовив перший. – Просив Месію звільнити мене від вантажу, а Він не зробив цього.

– Я ж, – озвався другий, що рухався з енергією, якій можна було позаздрити, – просив Його, щоб додав мені сил.

Коли хтось тобі каже: „Життя таке важке”, запитай: „У порівнянні із чим?”