Навернення блудного сина

31 січня 2010 року

Неділя про блудного сина.

Свв. архиєп. Олександрійських Атанасія і Кирила.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Неділя про блудного сина

Усі гріхи позбавляють людину благодаті Божої, закривають їй дорогу до неба. Але один гріх є найбільш небезпечним - це гординя, якою відзначався старший син із цієї притчі. Не був він покірним сином, а гордим рабом у домі свого батька. Ця гординя не дозволила йому розділити радість навернення свого брата і ввійти у вічну радість свого батька. Не наслідуймо блудний шлях молодшого сина, але його щире навернення, покору і бажання не віддалятися більше ніколи з дому милосердного Батька.

Святий Атанасій Великий

Святий Атанасій Великий народився 297 року в єгипетській Олександрії. У 15 років він став церковним читцем, а у 21 рік вже був дияконом і писарем патріарха Олександра. У 325 році Атанасій був присутній на славному Вселенському Соборі в Нікеї, хоча ще й не мав права голосу. Після смерті у 328 році патріарха Олександра його наступником став Атанасій.

Все своє життя він активно боровся з аріянізмом і п'ять разів відбував заслання за те, що відважно обороняв вчення про божество Ісуса Христа і протистояв фальшивому вченню єретика Арія. Написав багато листів і творів, спрямованих проти аріян, зокрема "Історія аріян для ченців" і "Три головні аргументи проти аріян".

Помер Атанасій Великий 373 року. Його святі мощі перенесли з Олександрії до Царгорода, а опісля до Венеції.

Святий Кирило Олександрійський

Святитель Кирило, архиєпископ Олександрійський, видатний борець за православ'я і великий вчитель Церкви, походив із знатної і благочестивої християнської сім'ї. Він вивчив світські науки, у тому числі і філософію, але якнайбільше прагнув глибшого пізнання Святого Письма і істин християнської віри. В юності святий Кирило вступив у скит святого Макарія в Нітрійських горах, де пробув шість років. Патріарх Олександрійський Теофіл (385 - 412) висвятив його на диякона, зарахував до клиру і, бачивши його обдарованість, доручив виголошувати проповіді.

По смерті Патріарха Теофіла святий Кирило одностайно був вибраний на патріарший престол Олександрійської Церкви і очолив боротьбу із єресю Новаціана, що розповсюдилася в Олександрії. Він вчив, що християни, які відпали під час гонінь від Церкви, не можуть бути знову нею прийняті.

Помер святитель Кирило в 444 році, залишивши багато творів. Особливо слід відзначити Тлумачення на Євангелія від Луки, від Івана, Послання апостола Павла до Коринтян і Євреїв, а також апологію на захист християнства проти імператора Юліана Відступника (361 - 363). Величезне значення мають п'ять книг проти Несторія, праця про Пресвяту Трійцю, під назвою "Скарб", написана проти Арія і Евномія, і два догматичні твори про Пресвяту Трійцю, у яких подано точний виклад вчення Церкви про походження Святого Духа.

1 послання ап. Павла до Коринтян 6, 12-20

Браття, все мені вільно, та не все корисне. Все мені вільно, та я не дам нічому заволодіти мною. Пожива для утроби, а утроба для поживи. Та Бог одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. Бог же і Господа воскресив, і нас воскресить силою Своєю. Хіба не знаєте, що тіла ваші є члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, зроблю їх членами блудниці? Хай так не буде! Хіба не знаєте, що хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо будуть, – каже, – двоє одним тілом. Хто ж пристає до Господа, є одним духом з Ним. Втікайте від розпусти. Усякий гріх, що людина чинить, є назовні тіла; хто ж чинить розпусту грішить проти власного тіла. Хіба ви не знаєте, що ваше тіло є храм живучого у вас Святого Духа, Якого маєте від Бога? Отже ви не належите більше самі до себе. Бо ви куплені високою ціною. Тож прославляйте Бога тілами вашими і вашими душами, які є Божі.

Євангеліє від Луки 15, 11-32

Сказав Господь притчу оцю: Один чоловік мав двох синів. І сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені належну частину майна. І розділив їм майно. І по небагатьох днях, зібравши все, менший син відійшов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи блудно. Коли ж він прожив усе, настав сильний голод у краю тім; і він почав бідувати. І пішовши, пристав до одного з жителів того краю; і той послав його на поля свої пасти безрог. І бажав наситити черево своє ріжками, що їли безроги; і ніхто не давав йому. Та ввійшовши в себе, сказав: Скільки наємникам батька мого збуває хліба, а я гину з голоду. Вставши, піду до мого батька і скажу йому: Отче, я згрішив на небо і перед тобою і вже не достойний я зватися сином твоїм; вчини мене як одного з наємників твоїх. І вставши, пішов до отця свого. І коли він був ще далеко, уздрів його отець його і змилувався над ним; і побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. І сказав йому син: Отче, я згрішив на небо і перед тобою і вже недостоїн назватися твоїм сином. А отець сказав до своїх слуг: Винесіть першу одежу, і одягніть його, і дайте перстень на руку його й обуву на ноги. І привівши годоване теля, заколіть, і їжмо й веселімся. Бо син мій оцей був мертвий, і ожив; згинув був, і знайшовся. І почали веселитися. А його старший син був на полі. І як, ідучи, наблизився до дому, почув спів і хороводи. І завізвавши одного з хлопців, запитав: Що це воно таке? А він сказав йому, що брат твій прийшов, і отець твій заколов годоване теля, бо здоровим його прийняв. І той розсердився і не хотів увійти. А отець його, вийшовши, умовляв його. Він же, відповідаючи, сказав отцеві: Ось стільки літ служу тобі і ніколи твоїх заповідей не переступив, і мені ніколи ти не дав козеняти, щоб я був звеселився з моїми друзями. А коли син твій оцей, що проїв з блудницями майно твоє, прийшов, ти заколов йому теля годоване. Він же сказав йому: Дитино, ти завжди є зо мною, і все моє є твоє. Годилося ж возвеселитися й возрадуватися, бо оцей твій брат мертвий був, і ожив, пропав був, і знайшовся.

Тося і добра чарівниця

В одному маленькому селі, що лежало в Безіменному краю, жила дуже бідна дівчинка, яка називалася Тося. В її будиночку не було навіть дверей, а сама вона ніколи не носила черевиків.

Одного ранку, коли Тося йшла до криниці по воду, зустріла добру чарівницю.

– Добрий день, чарівнице, – ввічливо привіталася Тося.

Вона була доброю, милою й гарною дівчинкою, часто усміхалася.

– Добридень, Тосю, як почуваєшся? Чи ти, як завжди, задоволена?

– Правду кажучи, шановна чарівнице, я задоволена, але…

– Але що?

– Я була б ще більше задоволена, якби могла жити у будиночку, а не в повітці.

– Завжди будь доброю, Тосю, й матимеш маленький будиночок, якого бажаєш.

Наступного ранку Тося прокинулася дуже пізно. Ніколи не спала так добре. А сталося це тому, що її твердий і колючий сінник перетворився на м’який матрац. Коли розплющила очі, їй здалося, що ще бачить сон. Вона лежала в прекрасній кімнаті, на вікнах висіли фіранки. З першого поверху долинав спокусливий запах свіжоспечених солодких булочок. Тося щипнула себе й з радістю переконалася, ще це не сон. Тепер вона мала пречудовий будиночок. Це був найгарніший будинок у селі.

Побігла до криниці, щоби подякувати чарівниці.

Добра жінка вже чекала там на неї:

– Добрий день, Тосю! Яким тобі тепер видається твоє життя? Чи ти задоволена своїм будиночком?

– О так, чарівнице, я дуже задоволена будиночком, але…

– Але що?

– Я була б ще більше задоволена, якби в мене на подвір’ї було кілька курей, які несли б мені яйця.

– Завжди будь доброю й матимеш кури.

Уявіть собі радість Тосі, коли наступного ранку її збудило голосне кудкудакання цілої зграйки білих, коричневих і жовтих курей, які дзьобали зерно на подвір’ї біля дому.

Втішена дівчинка побігла до криниці.

– Добрий день, чарівнице, навіть не знаю, як тобі дякувати!

– Добридень, Тосю. Чи тепер ти задоволена?

– Дуже, тільки…

– Тільки що?

– Мені здається, що було б ще ліпше, якби в хліві я мала корову, яка щодня вранці давала б мені молоко…

– Завжди будь доброю, Тосю, і я подарую тобі й корову.

Наступного дня вранці Тосю збудив дивний галас. То голосно мукала біло-коричнева корова, щоби її видоїти. Тося гладила її й помітила, що корова у своїх біло-коричневих шатах виглядає гарніше від неї. Адже дівчина мала лише одну полатану сукню. Тож трохи зажурена знову подалася до чарівниці.

(Продовження оповідання читайте завтра)