Жінки-мироносиці

3 травня 2009 року

Неділя 3-я по Пасці, про мироносиць.

Преп. Теодора Трихини.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Неділя мироносиць

Друга неділя після Пасхи отримала назву Мироносиць завдяки жінкам, які несли миро, щоб намастити мертве тіло Ісуса. Бог нагородив їх за їхню жертвенність - вони першими довідались про воскресіння Ісуса Христа і отримали завдання сповістити про це апостолів. Серед цих жінок була Марія Магдалина, сестра Лазаря з Витанії, яка після свого розпусного життя щиро навернулася і вірно йшла за Господом. У нашій Церкві існує Згромадження сестер Мироносиць, які на окремий спосіб намагаються наслідувати чесноти цих святих жінок.

У Діяннях апостолів розповідається про вибір семи дияконів, які повинні були служити вдовам та й усім потребуючим. Були це мужі, сповнені віри і Святого Духа. Першим з них був Стефан, який згодом став і першим мучеником за Христову віру.

Святий Теодор Трихина

Святий Теодор Трихина походив з Царгорода і був сином багатих батьків. Прагнучи досконалого християнського життя, пішов у пустелю, де постригся у ченці. Вів надзвичайно суворе життя. Часто цілі дні і ночі проводив у молитві. Ходив босоніж, не накривав голови і носив тільки грубу волосінну одежу, від чого почали називати його Трихина, що означає "волосінний". Бог наділив Теодора даром творення чудес.

Діяння святих апостолів 6, 1-7

В тих днях, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання Єлинів на Євреїв, що в щоденному служінні занедбано їхніх вдовиць. Тоді дванадцять прикликали громаду учнів і сказали не годиться нам лишати слово Боже і служити при столах. Виберіть собі, отже, з поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, і ми їх поставимо для цієї служби; ми ж будемо пильно перебувати у молитві й служінні слова. Вподобалось це слово всій громаді, і вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, і поставили їх перед апостолами, і, помолившись, поклали на них руки. І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків корилась вірі.

Євангеліє від Марка 15, 43-16, 8

В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував Царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. Довідавшись від сотника, що помер, він видав Йосифові тіло; тоді Йосиф, купивши полотно, зняв Його, обгорнув полотном і поклав у гробі, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробу; Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де Його поклали. Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Соломія купили пахощів, щоб піти та намастити Ісуса. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, і говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробу? Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягненого в білу одежу, і злякалися. А він мовив їм: Не бійтеся! Шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого? Встав, нема Його тут. Ось місце, де Його положили були. Але йдіть і скажіть учням Його і Петрові, що Він чекає вас у Галилеї; там Його побачите, як вам сказав. І вийшовши, побігли від гробу; бо страх і жах огорнули їх. І нікому нічого не сказали, бо боялися.

Молитва

Одна дівчинка дуже любила свою ляльку. Але якось через неуважність вона зашпорталася і впала. Падаючи, пошкодила свою ляльку. Її брат, який все те бачив, почав кепкувати з дівчинки. Та відповіла йому:

— Смійся, смійся скільки хочеш, а я помолюся до Господа Бога, і Він мені полагодить ляльку.

— Що ти верзеш? Він навіть не буде тебе слухати, — кпив собі брат, — не те, що відповідати тобі.

— А я кажу, що відповість, — заперечила дівчинка, повна глибокої віри у свої слова.

Дівчинка почала молитися, а її брат побіг на двір бавитися. Через кілька годин він повернувся, але лялька так і лежала поламана. Він став насміхатися з сестрички:

— А бачиш, я тобі казав, що Господь Бог тобі навіть не відповість, не то що зремонтує ляльку.

— Якраз навпаки, Він сказав «ні», — відповіла дівчинка.

Поль Дж. Вортон. "Історії та притчі" - Свічадо, 1998