18 квітня 2010 року

Неділя 3-я по Пасці, про мироносиць.

Свв. мучч. Теодула, Агатопода і тих, що з ними.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Неділя мироносиць

Друга неділя після Пасхи отримала назву Мироносиць завдяки жінкам, які несли миро, щоб намастити мертве тіло Ісуса. Бог нагородив їх за їхню жертвенність - вони першими довідались про воскресіння Ісуса Христа і отримали завдання сповістити про це апостолів. Серед цих жінок була Марія Магдалина, сестра Лазаря з Витанії, яка після свого розпусного життя щиро навернулася і вірно йшла за Господом. У нашій Церкві існує Згромадження сестер Мироносиць, які на окремий спосіб намагаються наслідувати чесноти цих святих жінок.

У Діяннях апостолів розповідається про вибір семи дияконів, які повинні були служити вдовам та й усім потребуючим. Були це мужі, сповнені віри і Святого Духа. Першим з них був Стефан, який згодом став і першим мучеником за Христову віру.

Святі Теодул і Агатопод

У час Діоклетіанового переслідування християн багато з них прагнули радше піти на муки й смерть, аніж зрадити віру. Такими були церковний читець Теодул і диякон Агатопод, які служили Богові в македонському місті Солуні. Молодий Теодул читав вірним писання святих пророків і апостолів, виганяв з людей злих духів. Диякон Агатопод був дуже стареньким; він праведно провів усе своє життя.

За проповідування Божого слова погани їх ув'язнили і намовляли до відступництва від святої віри, але вони рішуче відмовилися. Тоді їм прив'язали до ший камені і кинули в море 303 року.

Діяння святих апостолів 6, 1-7

В тих днях, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання Єлинів на Євреїв, що в щоденному служінні занедбано їхніх вдовиць. Тоді дванадцять прикликали громаду учнів і сказали не годиться нам лишати слово Боже і служити при столах. Виберіть собі, отже, з поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, і ми їх поставимо для цієї служби; ми ж будемо пильно перебувати у молитві й служінні слова. Вподобалось це слово всій громаді, і вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, і поставили їх перед апостолами, і, помолившись, поклали на них руки. І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків корилась вірі.

Євангеліє від Марка 15, 43-16, 8

В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував Царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. Довідавшись від сотника, що помер, він видав Йосифові тіло; тоді Йосиф, купивши полотно, зняв Його, обгорнув полотном і поклав у гробі, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробу; Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де Його поклали. Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Соломія купили пахощів, щоб піти та намастити Ісуса. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, і говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробу? Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягненого в білу одежу, і злякалися. А він мовив їм: Не бійтеся! Шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого? Встав, нема Його тут. Ось місце, де Його положили були. Але йдіть і скажіть учням Його і Петрові, що Він чекає вас у Галилеї; там Його побачите, як вам сказав. І вийшовши, побігли від гробу; бо страх і жах огорнули їх. І нікому нічого не сказали, бо боялися.

Розмір

Молода жінка працювала в маленькому магазинчику одягу, розташованому на узбіччі. Однієї суботньої днини в магазин завітала дівчинка зі свинкою-скарбничкою й сказала, що хоче за свої заощадження купити подарунок для неньки на День Матері. Продавець допомогла їй видобути зі скарбнички монети, і підтвердила, що їх цілком достатньо, щоб купити прекрасну блузку. Лише чи сподобається вона її матусі?

– Звичайно! Блузка чудова – відповіла з ентузіязмом дівчинка.

– Який розмір носить твоя матуся? – запитала продавець.

– У неї ідеальний розмір! – відмовила дівчинка.

То ж продавець продала їй блузку 42 розміру.

У понеділок, коли свято закінчилось, дівчинка повернулась в магазин разом із мамою, щоб поміняти блузку: потрібен був 50 розмір.

Між ідеалом світу моди й ідеалом дитини існувала велика різниця!

Різниця в серці, переповненім любов’ю.

Хлопчик був змушений носити окуляри. Товариш запитав його: „Не заважає тобі те, що мусиш носити окуляри?”

– Ні, але хочу такі, як носить моя бабуся! – відповів. – Мама каже, що вона завжди зуміє зауважити, коли хтось втомлений, наляканий або ж сумний. Знає, коли потребуєш допомоги, збагне одразу, якщо чимось схвильований, коли хочеш про щось поговорити. Та найпрекраснішою річчю є те, що в кожному вміє запримітити щось добре.

Бруно Ферреро. Життя – це все, що ми маємо. - Свічадо, 2006