Святі Андронік, Тарах і Пров

25 жовтня 2009 року

Неділя 20-а по Зісл. Святого Духа.
Христа Царя.
Неділя Святих Отців Сьомого Вселенського Собору.

Свв. мучч. Прова, Тараха й Андроніка.
Преп. Косми Святоградця, єп. Маюмського, творця канонів.
Св. Мартина Милостивого, єп. Туронського.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святі Пров, Тарах і Андронік

Св. Пров, Тарах і Андронік походили з Малої Азії. Під час допитів, намов до відступства від Христової віри та жорстоких мук, гладіатори зарубали їх мечами 304 року.

Авксентій II, єпископ міста Мопсвестії, збудував на честь цих св. мучеників величну церкву, куди перенесено частину їхніх св. мощів.

Святий Косма

Святий Косма був родом з Єрусалима. Після смерті його батьків, хлопцем заопікувався батько св. Івана Дамаскина. Він забрав хлопця до себе в Дамаск, де під проводом учителя-ченця Косма разом зі св. Іваном вивчали Святе Письмо та різні церковні науки. Після закінчення навчання обидва юнаки подалися до єрусалимської лаври св. Сави і там постриглися у ченці. В час іконоборства товариші відважно обороняли правдиву віру від єретиків.

У 734 році Косма був висвячений на Маюмського єпископа. Він як добрий пастир дбайливо управляв своєю єпархією. Косма був автором гарних церковних пісень й канонів на Господні та Богородичні свята. Косма був мужем покірної та лагідної вдачі і проводив своє життя у молитвах, постах й чуван-нях. По вічну нагороду відійшов 781 року.

Святий Мартин

Святий Мартин походив з Горішньої Паннонії і був сином поганського військового старшини. На десятому році життя він сам добровільно почав приготовлятися до св. Хрещення. Коли йому було п'ятнадцять років, його присилували вступити до війська. Хоч він у тому часі не був іще охрещений, проте він уже тоді жив християнським духом і при війську вів більш чернече, ніж вояцьке життя. Про нього оповідають, що коли раз під час лютої зими він побачив майже нагого прошака, що трясся від холоду, то витягнув свого меча, розтяв надвоє свого вояцького плаща і дав половину вбогому, щоб накрився і загрівся. Вночі побачив Мартин у сні Ісуса Христа одягненого в ту половину його плаща, що її він дав був убогому.

Коли приблизно 371 року помер турський єпископ, на його наступника священики з народом вибрали Мартина. Після свячень він замешкав у келії поза містом, де незабаром постав монастир, що в ньому за його проводом жило вісімдесять ченців. З цього монастиря багато ченців стали єпископами, бо не було міста, що не бажало б мати пастирем Мартинового учня.

Він в спокою відійшов у вічність приблизно 400 року.

Послання ап. Павла до Галатів 1, 11-19

Браття, сповіщаю вас, що євангеліє, яке я вам проповідував, не від людей; бож я його ще прийняв, ні навчився від людини, а через об'явлення Ісуса Христа. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я жорстоко гонив Божу Церкву та руйнував її. Я визначався серед багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, я негайно, ні з ким не радившись, не пішов у Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, але пішов в Арабію і потім знову вернувся в Дамаск. Три роки після того пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і пробув у нього п'ятнадцять день. Іншого ж з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

Євангеліє від Луки 7, 11-16

В той час ішов Ісус у місто, що зветься Наїн, і з Ним ішли учні Його й сила народу. Коли вони наблизились до міської брами, виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою. І було з нею чимало людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: Не плач. І, приступивши, доторкнувся до мар, а ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: Юначе, кажу тобі, встань! І мертвий підвівся, і почав говорити. Він віддав його матері його. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк встав між нами, і Бог навідався до народу свого.

Що казати, чого не казати

Є 27 речей, яких не варто говорити тим, ко­го кохаєте:
"Хіба не казав тобі, що ти достоту, як твоя мати; Маєш завжди поганий настрій; Ти без­думний; Це твоя вина; Щось тобі не підхо­дить?; Можеш лише нарікати; Що б не зробив, нічого тобі не подобається. Маєш те, на що за­служив; Чому ніколи мене не слухаєш?; Спро­буй бути відповідальним; Що собі мислиш?; З тобою годі витримати; Не знаю, навіщо з тобою зв'язалась; Можу навіть зі шкури вилізти, але й так нічого з того не буде; Робитиму, що за­хочу, якщо тобі не подобається, завжди можеш відійти; Як ти вже щось придумаєш...; Яка без­глузда думка!; Єдине, на що здатен, - думати лише про себе; Зробив би це, коли б мене любив; Ти - як дитина; Умієш міняти лише по­гляди; Прийми заспокійливе; Які там в тебе проблеми!; Не можу тебе зрозуміти; "Ти завжди мусиш мати рацію?"

Є 37 речей, які слід казати тим, кого любите: "Зроблено досконало; Ти фантастичний; Було прекрасно; Ти сьогодні була чудова; Без тебе чогось бракує; Справді, дуже ціную те, що ти зробив для мене впродовж усіх цих років; Ти найцінніша особа в моєму житті, цінніша за дітей, кар'єру, друзів, цін­ніша над усе; Щасливий, що одружився з тобою; Ти - найкращий мій друг; Коли б мав прожити ще раз життя, повторно одружився б із тобою; Хочу нині бути з тобою; Мені тебе не вистачало; Не міг пере­стати думати за тебе; Як мило прокинутись, усві­домлюючи, що ти поряд; Буду завжди тебе кохати; Люблю дивитись, як виблискують твої очі, коли смі­єшся; Сьогодні ти прекрасна, як завжди; Довіряю тобі; Завжди можу на тебе розраховувати; Завдяки тобі маю добре самопочуття; Я такий гордий, від того, що можу бути біля тебе; Мені прикро; Я по­милився; Чого б ти ще хотіла? Про що роздумуєш?; Мені вистачить уже того, що слухаю тебе; Ти над­звичайна; Не можу собі уявити життя без тебе; Поруч з тобою хочу ставати щоразу кращим. У чо­му можу тобі допомогти?; Молись за мене; Нині молився за тебе; Цінна кожна хвилина, яку перебули разом; Дякую за твою любов; Дякую, що приймаєш мене таким, який я є; Дякую за те, що ти біля мене; Ти кожен день робиш щоразу кращим".

Бруно Ферреро. Життя - це все, що ми маємо - Свічадо, 2006