Святий Теодосій Великий

24 січня 2010 року

Неділя після Богоявлення, про митаря і фарисея. (Початок Постової Тріоді).
Преп. Теодосія, спільного життя начальника.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святий Теодосій Великий

Святий Теодосій Великий народився 423 року в містечку Гарисі у провінції Каппадокії, що в Малій Азії. Юнаком вирушив до Єрусалима, щоб у пустелі вести богопосвячене життя. За благословенням св. Симеона Стовпника замешкав на горі Сіон. Невдовзі він поселився у печері, де прожив 30 років у молитві, пості й чуванні. Теодосій збудував великий монастир, в якому монахи жили за правилами чернечого життя св. Василія Великого.

Теодосій мужньо обороняв святу віру від єретиків. Його красномовні проповіді та численні чуда навертали до правдивої віри багато людей. Коли імператор довідався, що в Єрусалимі одна жінка зцілилася від раку, діткнувшись одежі Теодосія, то вигнав його з країни. Повернувшись із заслання, Теодосій прожив ще 11 років і відійшов у вічність 529 року.

2 послання ап. Павла до Тимотея 3, 10-15

Сину Тимотею, ти послідував моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності, у переслідуваннях, стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та Лістрі. Яких то переслідувань я не переніс на собі! А від усіх визволив мене Господь. Та й усі, що хочуть побожно жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані. А лихі люди й дурисвіти дійдуть до гіршого, зводячи інших, і самих себе. Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Знаєш бо, від кого ти навчився і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа може дати тобі мудрість на спасіння.

Євангеліє від Луки 18, 10-14

Сказав Господь притчу оцю: Два чоловіки увійшли в церкву помолитися, один фарисей, а другий — митар. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже хвалу Тобі воздаю, що я не є, як інші люди: грабіжники, неправедні, прелюбодії, або як оцей митар. Пощу два рази на тиждень, десятину даю з усього, що придбаю. А митар, стоячи здалека, не смів і очей звести на небо, але бив себе в груди, кажучи: Боже, милостивий будь мені грішному! Кажу вам, що зійшов цей оправданий в дім свій більше тамтого. Бо всякий, хто вивищує себе, буде присмирений, хто ж смиряє себе, буде вивищений.

Пан щастя

Вон Лі був китайським селянином, простим і благородним. Одного дня сходив із гори з великою в’язанкою тростини на плечах. Такою тростиною бідні селяни накривали свої хати. Стомлений і спітнілий, зупинився, щоби трохи відпочити. Раптом прекрасний метелик із прегарними крильми сів на тростину, яку ніс селянин. Вон Лі хотів зігнати метелика.

– Втікай, прекрасне створіння, втішайся свободою, якою тебе обдарував Бог!

Хоча намагався прогнати його, метелик увесь час повертався на в’язанку тростини. Врешті селянин обережно взяв його пальцями й прив’язав до стебла трави. “Віднесу його моїм дітям, – подумав, – утішаться”.

Метелик, який утомився, літаючи, сидів спокійно й зовсім не мав охоти літати. Коли Вон Лі дійшов до підніжжя гори, зустрів одну жінку, яка тримала за руку дитину.

– Мамо! Мамо! – заволав малюк. – Дивися, який гарний метелик! Візьми його! Візьми його!

– Невже ти не бачиш, що цей чоловік упіймав його, щоби віднести своїм дітям? – мовила  жінка.

Дитина, однак, була вередливою. Коли їй щось сподобалося,  важко було переконати її відмовитися від бажаного.

– Я хочу його мати, мамо! Хочу його мати!

Вон Лі мав добре серце й усміхнувся до малюка.

– Ходи сюди, дитинко, візьми собі метелика, але зроби йому ніякої кривди!

І дав малюкові стебло трави з прив’язаним метеликом.

– Ви по-справжньому добра людина, – сказала жінка, – прикро мені, що я не маю зі собою грошей, але, принаймні, візьміть оці три помаранчі, які я зірвала у своєму саду, зможете ними втамувати спрагу.

То справді були три гарні й соковиті помаранчі. Вон Лі поклав їх до кишені.

– Віднесу їх моїм дітям. Ніколи не бачили таких великих.

Бруно Ферреро. Із веселкою в кишені. - Свічадо, 2009