Зустріч Ісуса Христа зі самарянкою

2 травня 2010 року

Неділя 5-а по Пасці, про самарянку.

Преп. Йоана Ветхопечерника.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Неділя самарянки

Ця неділя називається так від зустрічі Ісуса Христа у місті Самарії з грішною жінкою, яку св. євангелист Іван називає самарянкою. Кожна зустріч Ісуса з грішною людиною закінчувалася наверненням. Ця зустріч із жінкою, яка п'ять разів виходила заміж, тобто жила неморальним життям, закінчилася з набагато більшим успіхом. Не лише вона сама повірила, що Христос є обіцяний Месія, але увірувало і все місто, спершу завдяки її свідченню, а згодом і слуханню слова Божого.

У Діяннях апостолів читаємо про місійну діяльність перших апостолів, зокрема тих, які належали до 70 Христових учнів, які були пізніше покликані до проповідування Доброї Новини. Одним із них був Варнава, який взяв собі на допомогу Павла, котрий раніше називався Савлом і був жорстоким переслідувачем Христової Церкви. Вони ширили слово Боже в місті Антіохії, створивши великий християнський центр, який згодом став осередком одного з трьох первісних патріархатів Церкви. З Антіохії і вийшла назва християн, тобто людей, які вірили в Ісуса Христа.

Святий Йоан Ветхопечерник

Святий Йоан Ветхопечерник жив у VIII ст. і вже в юності посвятив себе Господу Богу. Відвідавши Святу Землю, вступив до монастиря поблизу Єрусалима. Йоана, який відзначався духом молитви, було висвячено на священика. Називають його Ветхопечерником, бо він проживав у старому монастирі св. Харитона, церква якого була в печері. Спочив у Бозі у великій святості.

Діяння святих апостолів 11, 19-26; 29-30

В тих днях апостоли, які розсіялися від скорби, що була за Стефана, пройшли аж до Фінікії, Кипру та Антіохії, нікому не проповідуючи слово, крім юдеїв. Були ж між ними деякі з Кипру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли і до греків, благовістячи їм Господа Ісуса. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа. Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і заохочував усіх триматися Господа рішучим серцем, бо він був чоловік добрий, повний Духа Святого та віри. І пристало багато людей до Господа. Тоді Варнава вирушив у Tapс розшукати Савла і, знайшовши його, привів в Антіохію. Вони збирались цілий рік у Церкві і навчали силу народу, і вперше в Антіохії назвати учеників християнами. А з учнів, поскільки хто мав, постановили кожний з них послати на службу братам, що жили в Юдеї. Що й зробили, пославши до старших рукою Варнави і Савла.

Євангеліє від Івана 4, 5-42

В той час Ісус прибув до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, близько поля, яке дав був Яків своєму синові Йосифові. Була ж там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці. Було ж близько шостої години. Аж ось надходить жінка з Самарії води набрати. Ісус каже до неї: Дай Мені напитися. Учні ж Його пішли були до міста купити харчів. Каже до Нього жінка самарянка: Ти — юдей, і просиш пити в мене, жінки-самарянки? Бо юдеї не пристають із самарянами. Ісус у відповідь сказав до неї: Якби ти знала дар Божий і хто Той, що тобі каже: Дай Мені напитися, — ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої. Мовить до Нього жінка: І зачерпнути не маєш чим, пане, і криниця глибока; звідкіль, отже, у Тебе вода жива? Хіба Ти більший від батька нашого Якова, що дав нам цю криницю, і сам пив з неї, і сини його, і худоба його? Ісус у відповідь сказав їй: Кожен, хто п'є цю воду, знову захоче пити. Той же, хто питиме воду, якої Я дам йому, не матиме спраги повіки. Вода бо, що Я дам йому, стане в ньому джерелом води, яка тече в життя вічне. Каже до Нього жінка: Дай мені, пане, тієї води, щоб я не мала більше спраги і не приходила сюди черпати. Він каже до неї: Іди, поклич твого мужа і вернися сюди. Озвалася жінка і каже: Нема в мене мужа. Ісус відповів їй: Добре ти сказала: Нема в мене мужа. П'ятьох бо мала ти чоловіків, і той, що тепер у тебе, не муж тобі. Правду ти сказала. Жінка до Нього каже: Бачу, пане, що Ти пророк. Батьки наші на цій горі поклонялися, ви ж говорите, що в Єрусалимі місце, де треба поклонятися. Ісус каже до неї: Повір Мені, жінко, надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятись Отцеві. Ви поклоняєтесь тому, чого не знаєте; ми ж поклоняємось тому, що знаємо, бо від юдеїв приходить спасіння. Але надходить час, — ба вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться в дусі і правді. І таких поклонників Отець Собі шукає. Бог є Дух; і ті, що Йому поклоняються, повинні в дусі і правді поклонятися. Жінка до Нього каже: Знаю, що має прийти Месія, тобто Христос, і як прийде, все звістить нам. Каже їй Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою. Тут надійшли Його учні, і дивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Однак, ні один не спитав: Чого хочеш від неї? — або: Чому розмовляєш з нею? Жінка покинула свій глечик, побігла в місто і каже людям: Ходіть, подивіться на чоловіка, який сказав мені все, що я робила. Чи не Христос він? І вийшли з міста і пішли до Нього. Учні тим часом стали просити Його, кажучи: їж, учителю. Він сказав їм: Я маю їсти їжу, якої ви не знаєте. Учні заговорили один до одного: Чи не приніс хто Йому їсти? Каже до них Ісус: їжа Моя — чинити волю Того, хто послав Мене, і завершити Його діло. Хіба ви не кажете: Ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я кажу вам: Підведіть ваші очі й гляньте на ниви — вони вже для жнив спілі. Хто жне, бере свою нагороду і збирає плоди для життя вічного, щоб сіяч із женцем раділи вкупі. В цьому справджується прислів'я: Хто інший сіє, а хто інший жне. Я послав вас жати те, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили. Численні самаряни з того міста увірували в Нього через слова жінки, що посвідчила: Він сказав мені все, що я робила. І коли прийшли до Нього самаряни, просили, щоб лишився в них, і Він лишився там два дні. Та й багато інших увірували через Його слово. І вони сказали жінці: Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому, що самі чули, і знаємо, що Він справді Спаситель світу, Христос.

Замерзлий ставок

Одного разу двоє друзів-хлоп’ят каталися на ковзанах на малому замерзлому ставку. Був похмурий холодний вечір. Діти їздили обережно, але раптом лід проломився і один із хлопчиків впав у воду.

Ставок був неглибокий, але вода в ополонці почала замерзати, закриваючи отвір.

Другий хлопчик повернувся на берег, узяв найбільший камінь, якого вдалося знайти, і побіг туди, де провалився його малий друг. Почав щосили вдаряти каменем об лід, аж врешті-решт розбив його. Схопивши друга за руку, допоміг йому вибратися з води…

Коли прийшли рятівники і побачили, що сталося, здивувалися: «Як це йому вдалося? Як хлопчик зміг розбити такий грубий і щільний шар льоду?»

Дідусь, який проходив поблизу, сказав:

– Знаю, як він це зробив!

– Як? – спитали вони.

Дідусь відповів:

– Не було поруч нікого, хто б застеріг: «Це тобі не вдасться…».

Маємо дивовижні сили, але так легко забуваємо про них!