25 квітня 2010 року

Неділя 4-a по Пасці, про розслабленого.

Преп. й ісп. Василія, єп. Парійського.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Неділя розслабленого

Св. євангелист Іван розповідає про оздоровлення паралітика, який 38 років чекав біля силуамської купелі і надіявся на оздоровлення. Тоді несподівано прибув Ісус і вмить оздоровив його, а вкінці сказав йому: "Іди і не гріши більше, щоб щось гіршого тобі не сталося". Ісус прийшов на цей світ не тому, щоб чинити чуда, але щоб спасти людей від гріха, який веде до вічної погибелі.

Спасіння неможливе без віри. Це добре затямили апостоли, які після вознесіння Ісуса Христа утверджували віру в людях, роблячи чуда іменем Ісуса Христа. Так, наприклад, в Діяннях апостолів розповідається про чудо, яке вчинив Господь через апостола Петра, воскресивши з мертвих 12-літню дівчину Тавиту. Внаслідок цього чуда багато людей увірували в Христа Господа. Бог як колись, так і сьогодні чинить численні чуда, щоб збуджувати віру в тих з-поміж нас, які ще не вірують, а всіх віруючих укріпити у святій вірі.

Святий Василій Парійський

Святий Василій Парійський був єпископом міста Парії. За правління візантійського імператора Лева, який переслідував вірних за вшановування святих образів, він багато натерпівся за постійність у правдивій Христовій вірі. Ні кайдани, ні бичування, ні заслання не захитали його святої віри. Василій спочив у Бозі 728 року, до кінця залишившись вірним святій правді.

Діяння святих апостолів 9, 32-42

В ті дні Петро обходячи всі місця, прибув і до святих, що мешкали в Лідді. Там він знайшов одного чоловіка, на ім'я Еней, що лежав на ліжку вісім років; він був розслаблений. Петро сказав до нього: Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко. І вмить той підвівся. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися до Господа. Була ж у Яффі одна учениця, на ім'я Тавита, що означає у перекладі Серна. Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила. І сталося тими дням, що вона занедужала і вмерла. Обмили її і поклали в світлиці. А що Лідда є близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою не полінуватися прийти до них. Петро встав і пішов з ними. І як прийшов вони повели його у світлицю, де всі вдови оточили його, плачучи і показуючи йому одежу, плащі, які робила для них Серна, коли була з ними. Велівши всім вийти з хати, Петро впав на коліна й почав молитися і, обернувшись до тіла, мовив: Тавито, встань! Вона ж відкрила очі і, побачивши Петра, сіла. Він подав їй руку й підвів її, і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою. Довідалась про це вся Яффа, і багато увірувало в Господа.

Євангеліє від Івана 5, 1-15

В той час Ісус прибув до Єрусалиму. А в Єрусалимі Овеча купіль, що зветься по-єврейському Витесда і має п'ять притворів. У них лежала сила недужих, сліпих, кривих і сухих, які чекали , коли зворушиться вода: бо ангел Господній сходив час від часу в купіль і зрушував воду, і хто перший по зрушенні води спускався у купіль, видужував, хоч би яка була його недуга. Був там один чоловік, що нездужав тридцять вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, і, довідавшись, що він уже дуже довго нездужає, каже до нього: Бажаєш видужати? Відповів йому недужий: Господи, не маю нікого, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода; бо коли я туди приходжу, інший передо мною сходить. Ісус мовить до нього: Встань, візьми ложе твоє і ходи! І відразу видужав той чоловік, і взяв своє ложе, і почав ходити. А був то день суботній. Юдеї кажуть тому, що видужав: Таж то субота. Не личить тобі носити ложе. Той їм відповів, Той, хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми ложе твоє і ходи. Спитали його: Хто той, що сказав тобі: Візьми ложе твоє і ходи? Але той, що видужав, не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. Потім Ісус найшов його у храмі і мовив до нього: Оце ти видужав, не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталося. Чоловік пішов і оповів юдеям, що то Ісус оздоровив його.

Міст

Селянин із сином чимчикували до найближчого села на щорічний ярмарок. Дорога пробігала через розхитаний, у тріщинах і прогалинах камінний місток, що дивом тримався над вируючою рікою. Дитя злякалось. Тату, гадаєш місток витримає? – запитало тривожно. Батько відповів: „Триматиму тебе за руку, сину мій.” І хлопчина довірливо вклав ручку в батькову долоню. Тулячись до батенька, малюк дуже обережно перейшов міст. Так дістались вони до місця призначення.

Повертались, коли вже стемніло. На зворотному шляху хлопчик запитав: „А як же ріка батьку? Як уночі здолаємо цей небезпечний міст? Я боюся!”

Кремезний і сильний чоловік взяв малого на руки, і промовив: Залишайся в моїх обіймах. Тут будеш у безпеці.

Батько надалі долав шлях зі своїм цінним вантажем. У міцних обіймах син заспокоївся й заснув глибоким, міцним сном.

Наступного ранку хлопчик прокинувся у своєму ліжечку здоровий і неушкоджений. Сонячне проміння лилось крізь вікно. Малий навіть не зауважив, коли його перенесли над бурхливим  потоком, і він опинився далеко від мосту.

Такою є смерть.

Вам здається...

що наближаєтесь до берега –

і відкриваєте, що вже в Раю;

схоплюєте долоню

і раптом усвідомлюєте, що це Божа рука;

що дихаєте новим повітрям –

і відчуваєте пахощі небес;

що помолодшали –

і усвідомлюєте, що це безсмертя;

що переходите

з жахливого шторму до незвичайної тиші;

що прокидаєтесь –

і з’ясовується, що ви вже Дома!