7 березня 2009 року

Субота заупокійна.
Св. великомуч. Теодора Тирона.
Віднайдення чесних мощів свв. мучч., що в Євгенії.
(Літургія Св. Івана Золотоустого)

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святі мученики, що в Євгенії

У перших віках християнства, коли поганські правителі переслідували християн, багато з вірних прославили Бога своєю мученицькою смертю. Тіла мучеників, кинуті на розтерзання звірам і птицям, побожні християни таємно забирали і ховали по різних місцях. Коли християни могли вільно визнавати святу віру, на місці поблизу міста Євгенії, де були поховані тіла святих мучеників, почали чудесно зцілюватися недужі.

За наказом місцевого єпископа вірні розкопали могилу і знайшли багато нетлінних тіл, з яких виходив приємний запах. Після того, як святі мощі перенесли до церкви, побожний чоловік Микола Каліграф мав об'явлення, що між мощами св. мучеників Євгенійських є мощі св. Андроніка, одного зі 70 Христових учнів, та св. Юнії, його помічниці.

Послання ап. Павла до Євреїв 1, 1-12

Багато разів і багатьма способами говорив Бог колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і Яким віки сотворив. Він – відблиск Його слави, образ Його істоти, підтримуючи все Своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і сів праворуч величі на вишині; ставши від ангелів остільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я. Кому бо з ангелів він коли мовив: Ти мій Син, Я сьогодні родив Тебе? І ще: Я буду Йому за Отця, а Він буде Мені за Сина? Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: Нехай поклоняться Йому всі ангели Божі. А щодо ангелів мовить: Той, хто чинить вітри Своїми вісниками, а полум'я вогненне Своїми слугами. А до Сина: Престол Твій, Боже, віковічний, і жезл правоти, жезл Твого царства. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости понад Твоїх співучасників. І: Ти, Господи, на початку заснував землю і небеса – діло рук Твоїх. Вони зникнуть, Ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. Ти їх, неначе одежу, згорнеш, і вони, немов одежа, зміняться. Ти ж Той Самий, і літа Твої не скінчаться.

Євангеліє від Марка 2, 23-3, 5

В той час ішов Ісус в суботу крізь засіви, і учні Його на ходу почали зривати колосся. А фарисеї казали Йому: Дивись, що вони роблять у суботу, чого не годиться. І Він сказав їм: Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, як був у потребі, коли зголоднів сам і ті, що з ним? Як увійшов у дім Божий за Авіятара архиєрея і з'їв хліби предложення, яких не годилося їсти, тільки ієреям; і дав і тим, що були з ним? І сказав їм: Субота, встановлена для людини, а не людина для суботи. Тим то Син Людський є Господь і суботи. І ввійшов знов у сонмище, і був там чоловік, що мав суху руку. І назирали за ним, чи в суботу зцілить його, щоб наговорити на Нього. І сказав чоловікові, що мав суху руку: Стань посередині. І сказав їм: Чи годиться в суботу добро творити, чи зло творити? Душу спасти, чи погубити? Вони ж мовчали. І глянувши на них гнівно, зажурений закаменілістю сердець їх. І сказав чоловікові: Простягни руку твою. І простягнув. І стала рука його здорова, як і друга.

Кам'яний лев

Одному сімнадцятирічному студентові насни­лося, немовби лев своїми страшними кігтями шматує його тіло.

Наступного дня цей юнак, разом з товаришами, вирушив на екскурсію до міста, в якому ще ніколи не був. Звісно, йому й на гадку не спадало, що в цьому місті йому може загрожувати якийсь лев.

Перебуваючи ще під сильним враженням від сну, він зайшов у якусь церкву. А по хвилі, опинившись на площі біля церкви, він помітив кам'я­ну статую лева, який, задерши голову немов би посилав до неба страхітливий рик.

"Ага! – сказав собі студент. – Це – той самий лев. Саме він шматував мене цієї ночі!"

І хлопець розповів друзям свій сон. Потім, смі­ючись і стараючись довести всім, що не вірить у сни, підійшов до лева.

"Впізнаєш мене, леве? Прокинься! Роззяв свою пащу і розірви мене, якщо можеш!"

З цими словами він глибоко засунув руку в пащу лева...

Раптом скрикнув від болю і страху. Висмикнув закривавлену руку і впав на землю.

Виявилося, що в кам'яному горлі лева знайшов собі прихисток величезний скорпіон. Він і вкусив хлопця в руку своїм отруйним жалом.

"Я можу припинити пити, щойно захочу. Два роки минуло, як я кинув курити, підрахувавши, що витрачаю на цигарки забагато грошей, і зрозумівши, що куріння не має жодного сенсу. Тепер не відчуваю жодної потреби в цьому. Навіть коли подумаю, що протягом шести місяців не викурю жодної цигар­ки, зовсім не вражаюся. Однак, час до часу я дозво­ляю собі потягти трохи маріхуани і розслабити­ся – мені здається, це чудово. В цьому нема нічого поганого. Люди перебільшують, коли говорять про небезпеку маріхуани..."

Канні, 19 років
(за тиждень перед смертю
від передозування наркотиків).

Бруно Ферреро "Це знає тільки вітер" - Свічадо, 2005