Свята Євгенія

6 січня 2010 року

Навечір'я Різдва Христового (Строгий піст).
Св. препмуч. Євгенії.
(Літургія св. Василія Великого)

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Навечір'я Різдва Христового

У цей день християни молитвою і строгим постом готуються до великого празника Різдва Христового. У храмах відправляються Великі (Царські) Часи і Вечірня з Божественною Літургією св. Василія Великого. Після Великого Повечір'я з Литією вірні, співаючи коляди, спішать додому, де всією родиною збираються на Святу вечерю з 12 традиційних пісних страв.

Свята Євгенія

Свята Євгенія вступила в юному віці до монастиря, де працею, молитвою і постом прославляла Бога. Господь нагородив Свою вірну слугиню мученицьким вінцем, який вона отримала в Римі 257 року. Поховали Євгенію на цвинтарі Апроніяна, де згодом на її честь збудували церкву.

Послання ап. Павла до Євреїв 1, 1-12

Багато разів і багатьма способами говорив Бог колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і Яким віки сотворив. Він є відблиск Його слави, образ Його істоти, підтримуючи все Своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і сів праворуч величі на вишині; ставши від ангелів остільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я. Кому бо з ангелів він коли мовив: Ти мій Син, Я сьогодні родив Тебе? І ще: Я буду Йому за Отця, а Він буде Мені за Сина? Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: Нехай поклоняться Йому всі ангели Божі. А щодо ангелів мовить: Той, хто чинить вітри Своїми вісниками, а полум'я вогненне Своїми слугами. А до Сина: Престол Твій, Боже, віковічний, і жезл правоти, жезл Твого царства. Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости понад Твоїх співучасників. І: Ти, Господи, на початку заснував землю і небеса -діло рук Твоїх. Вони зникнуть, Ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. Ти їх, неначе одежу, згорнеш, і вони, немов одежа, зміняться. Ти ж Той Самий, і літа Твої не скінчаться.

Євангеліє від Луки 2, 1-20

В ті дні вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю вселенну. Це був перший перепис, коли Сирією правив Киріній. І всі йшли записатися — кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету, в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. Коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила Його та положила в ясла, бо не було їм місця в заїзді. Були ж у тій стороні пастирі, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній з'явився їм, слава Господня їх осіяла, і великий страх огорнув їх. Ангел сказав їм: Не бійтеся, бо звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Нині народився у місті Давидовім Спаситель — Христос Господь. І ось вам знак: ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах. І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога, кажучи: Слава на висотах Богу, і на землі мир, людям благовоління. І коли ангели знялись від них на небо, пастирі один до одного заговорили: Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на те, що Господь об'явив нам. Пішли вони поспішно і знайшли Марію, Йосифа і дитятко, що лежало в яслах. Побачивши Його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастирі їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. А пастирі вернулися, прославляючи і хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так як їм було сказано.

Третє закінчення

Коли пролунали перші ноти колядки, пастухи кинулися на трьох новоприбулих, але якийсь гучний і суворий голос зупинив їх.

– Заспокойтеся! Заспокойтеся! Збудите Дитя!

– Хто це говорить?

– Погляньте, це св. Йосиф. Він іде до нас.

– Геллов, Джо! – сказав Великий Джим.

Барбі теж ввічливо привіталася з ним, а робот запустив на його честь кілька ракет.

– Добрий вечір, діти! І тебе вітаю, роботе! І вас, пастухи й бабусю! Я відчув запах твоїх каштанів.

– Ця дівчинка хотіла їх у мене забрати…

– Може, то тобі лише здалося. Вона не схожа на злодійку.

– А цей мускулястий тип? – закричали пастухи. – Чи ж можна приходити до шопки зі зброєю?

– Але чи запитали в нього, чому прийшов аж сюди?

– Нам не потрібно нічого питати. І так все видно відразу. Він хотів усіх вирізати…

– То неправда, – заперечив Великий Джим. – Я чув послання: мир людям доброї волі. У мене добра воля.

– Ви чули? – запитав тоді Йосиф. – Це послання адресоване всім: молодим і старим, пішим і тим, які подорожують космічним кораблем. Тим, які слухають радіо, й тим, що грають на сопілках. Якщо ви ненавидите людей, які відрізняються від вас, то це означає, що ви зовсім не зрозуміли цього послання.

Після слів св. Йосифа запанувала довга мовчанка. Її перервала старенька:

– Дівчинко, ти любиш каштани? – запитала. – Візьми їх собі, я не продаю, а дарую їх тобі… А ти, залізна істото, чи їси каштани? Юначе, може, й ти хочеш спробувати?

Бруно Ферреро. Із веселкою в кишені. - Свічадо, 2009