8 січня 2010 року

Собор Пресвятої Богородиці

• Коротка історія свята
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

 Коротка історія

Празник Христового Різдва показує величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безконечної любови до нас стає малою Дитиною. На свою Матір Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці Божі плани могли стати дійсністю. Без неї не було б Христового Різдва, не було б відкуплення. Відомий церковний письменник о. М. Мешлер роздумуючи про таїнство Христового воплочення і роль в ньому Пречистої Діви Марії, вигукує: "О пречудне і взнесле створіння! В її руки і серце зложив Бог наше спасення! Без неї ми не мали б Ісуса, без неї ми не були б відкуплені. Вона дала свою згоду, і дала її свобідно з безграничної любови до нас... Безпосередній наслідок воплочення для Марії був такий, Ідо вона справді стала Богородицею. Марія є дійсно Мати Божа якраз тому, що вона є Мати Христова" (Життя ГНІХ у розважаннях. Т. І, с. 72 і 79).

Східна Церква, маючи на увазі гідність богоматеринства, призначила другий день Христового Різдва на окреме звеличання гідности Пресвятої Богородиці.

Східна Церква традиційно після великого празника святкує пам'ять тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть, як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, Собором.

Годі означити, у котрому столітті празник Собору Пресвятої Богородиці ввійшов у загальну практику Церкви. Деякі святі Отці IV ст., як святий Амвросій, святий Августин, святий Епіфаній Кипрський і святий Йоан Золотоустий з нагоди празника Христового Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Можливо також, що якийсь час празник Собору і пам'ять святого первомученика Степана святкували в один день, бо щойно в VII ст. вшанування пам'яті святого Степана перенесено на третій день свят.

Натяк на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79 правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі 691 року. У той час подекуди був звичай, що другого дня після Різдва вірні обмінювалися печивом, нібито на честь болю Пречистої Діви Марії при народженні Ісуса Христа. Собор таку практику засуджує і забороняє. "Божественне з Діви народження, — каже Собор, — що було безсіменним, ми визнаємо за безболісне, і це проповідуємо всім вірним. Цим способом хочемо направити тих, що через незнання роблять щось невідповідне. Тому що деякі після святого Різдва Христа Бога нашого печуть печиво і дарують його один одному на честь мук при пологах Всенепорочної Діви Матері. Ми вважаємо, що вірні не повинні робити чогось такого. Бо не приносить чести Діві, коли її невимовне родження означують і представляють наче звичайне і властиве для нас родження, тому що вона понад усяке розуміння і вислів тілом породила невмістиме Слово. Отже, якщо це робитиме духовна особа, то її позбавлять сану, а мирянина відлучать".

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися тобі — Сонцю правди, і пізнавати тебе — Схід з висоти. Господи, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 6: Раніш зірниці від Отця без матері роджений — на землі без отця днесь воплотився з тебе. Тим-то звізда благовістує волхвам, ангели ж із пастирями оспівують несказанне різдво твоє, Благодатная.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 2, 11-18

Браття, Той, хто освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому Він не соромиться називати їх братами, коли каже: Я звіщу ім'я Твоє братам Моїм, хвалитиму Тебе серед громади. І знову: Буду надіятись на Нього. Та: Ось Я і діти, що їх Бог дав мені. А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. Бо не від ангелів прийняв Він на Себе, а від потомства Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, отже, що Він страждав і сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Євангеліє від Матея 2, 13-23

Коли відійшли мудреці, то ангел Господень у сні явився Йосифові, кажучи: Встань, візьми дитя і матір Його, і втікай в Єгипет, і будь там, поки скажу тобі, бо Ірод хоче шукати дитя, щоб погубити Його. А він, вставши, взяв дитя та матір Його вночі і відійшов у Єгипет. І був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, що говорив: 3 Єгипту визвав Я Сина Мого. Тоді Ірод, побачивши, що був поруганий волхвами, розгнівався дуже і післав повбивати всіх дітей, що були у Вифлеємі і всіх околицях його, від двох років і нижче, згідно з часом, про який докладно розпитав у мудреців. Тоді збулося сказане Єремією пророком, що говорить: Голос в Рамі чути було, плач і ридання і голосіння велике. Рахиль — оплакуюча дітей своїх: і не хотіла утішитися, бо їх немає. І коли помер Ірод, то ангел Господень у сні явився Йосифові в Єгипті, кажучи: Встань, візьми дитя і матір Його і йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, що шукали душі дитяти. А він, вставши, взяв дитя і матір Його і прийшов в землю Ізраїлеву. Та почувши, що Архилай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся туди йти, а прийнявши вість у сні, відійшов в сторони галилейські. І прийшовши, поселився в городі, званім Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Проповідь

Дорогі брати і сестри! В ці святі дні великого празника Різдва Христового ми природно думаємо і обмірковуємо цю подію. Ми намагаємося уявити собі картину Різдва: саме місце, де відбувалася ця подія, історію, пов'язану з ним. Помагає в цьому нам храм Божий, котрий являється Вифлиємом, де безперестанно воплочується нашого ради спасіння Христос Бог. Божа благодать привела нас сьогодні в цей Божественний Вифлиєм, в місце особливої присутності Божої. Молитва і роздумування про Воплочення Сина Божого викликає в нас піднесені почуття, найперше почуття здивування. Бог і Господь приходить на землю, щоби стати у всьому до нас подібним! І як Він приходить! Через Діву Марію, як Людина, як Дитятко, кладеться в убогі ясла, тому, що не було для Нього місця! Яке здивування у нас народжується і почуття особливої вдячності за милість і любов Божу до нас, земних людей, за це благодатне діло нашого спасіння. Яке сходження Божественного до людей! Він приходить у світ, як людина, живе з людьми, навчає нас нашою мовою, дає нам розуміння нашої віри, любові, правди, творить діло милосердя і допомоги. І це не тільки дві тисячі років назад, але й тепер. Невже сьогодні не живе з нами і в нас Господь, особливо в Церкві, особливо в Христових Тайнах? Він і сьогодні вчить нас віри, любові, правди через Святе Євангеліє, через свою святу Церкву, через своїх священиків. Він і сьогодні творить діло милосердя і допомоги. Скільки прикладів цього навколо нас! Скільки Божих благодіянь, до котрих ми звикли, перестали їх зауважувати, але повинні їх цінити.

При роздумуванні про Різдво Христове виникає ще одне почуття - почуття жалю і розкаяння. Тоді вибраний юдейський народ не захотів прийняти Христа Спасителя. Але і тепер народи християнські зневажають основні заповіти Христа про любов до Бога і до людей. Зневажають своїми гріхами і беззаконнями, не дивлячись на Божий поклик, не маючи бажання поправи. У нас з'являється почуття жалю за наші недобрі діла, котрі зневажають Христа, спричинюють Йому страждання. І тільки усвідомлення того, що Господь прийшов не праведників, а грішників спасти, дає нам надію на спасіння. І знову почуття благоговійної вдячності до Бога, Котрому слава на Небі і на землі!

Ми не можемо сьогодні не думати про Ту, Котра породила світові Христа Бога. Сьогодні Свята Церква установила празник в честь Богоматері, Яка послужила великій Тайні Боговоплочення. Сьогоднішній день Церква назвала «Собор Пресвятої Богородиці», день молитовного зібрання в честь Богоматері. Дійсно велика, безперечна честь бути матір'ю Христа Спасителя! Але не тільки це сьогодні згадується. Згадуємо і скорботу Матері: не було місця для Святої Родини, і Христос народжується в печері для худоби. І майже зразу гоніння - Ірод хоче вбити Дитятко, і Свята Родина втікає в Єгипет. По поверненні - нові тривоги і турботи Матері. Ось її син загубився в Єрусалимі. Ось Він виходить на проповідь, творить діла милосердя, здійснює чудеса і не має де голови прихилити. Він оточений завжди людьми, як ніби для Матері вже немає місця. Вона чує наклеп на Сина - Його хочуть схопити, вбити. Один із найближчих учеників Його зрадив, інші розбіглися. Мати іде за Сином на Голгофу. Вона присутня при Його хресних стражданнях і смерті. Скільки мук, горя і скільки материнської любові до Сина! Ось чому, віддаючи сьогодні їй честь і славу, ми разом з тим і вшановуємо її тернистий хресний Богоматеринський шлях, її смирення і терпіння.

В день Собору Пресвятої Богородиці, прославляючи Преблагословенну і Пречисту Діву Марію, ми згадуємо всіх матерів, їх любов, тривоги, турботи, горювання про своїх дітей. Хто найбільше всіх турбується про своїх дітей? Хто ради них віддає всі свої сили і життя? Мати! І що переживає мати, коли її діти гинуть духовно або тілесно, що переживає любляче серце, коли дитина на любов відповідає грубістю, або ворожістю?

День Собору Пресвятої Богородиці нехай буде днем посвяти кожній матері, днем особливої до неї уваги і любові, днем молитви до Пречистої за всіх живих і померлих матерів. Нехай буде Пречиста покровом і захистом для кожної матері.

Ось, брати і сестри, ці почуття, котрі так чи інакше наповнюють серце християнина в ці дні Різдвяних свят, і зокрема в сьогоднішній празник Собору Пресвятої Богородиці.

Нехай подасть всім нам Господь молитвами Божої Матері і перших мучеників, убитих за Христа дітей, ще з більшою силою відчути в своєму серці Господа і Спасителя, ще з більшою радістю і відвагою перемагати всяку житейську трудність і скорботу, нести мужньо в ім'я Христа свій життєвий хрест, щоби славилось у нас і через нас преблагословенне ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

о. Петро Івасівка
"Сівач", cічень 2010 Ч. 1 (124) рік 12

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Пресвятої Богородиці.