11 вересня 2014 року

Усікновення чесної голови св. Івана Христителя.

• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

Тропар та кондак

Тропар, глас 2: Пам'ять праведного з похвалами, і тобі вистачає свідчення Господнє, предтече, бо ти показався воістину і від пророків чесніший, бо у струях сподобився хрестити Проповіданого. Тому за істину пострадав ти, радуючися, благовістив ти і тим, що в аді, Бога, явленого в тілі, що взяв гріх світу і подає нам велику милість.

Слава: Кондак, глас 5: Предтечі славне усікновення було якось божественним задумом, щоб і тим, що в аді, проповів Спасове пришестя. Нехай, отже, ридає Іродія, що випросила беззаконне вбивство, бо возлюбила не закон божий, ні живий вік, але — лукавий і дочасний.

І нині: Богородичний, глас 5: Радуйся, двері Господні непроходимі, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до тебе, радуйся, пристане, бурями не навіщувана і подружжям незаймана, що родила плоттю Творця твого і Бога. Молитись не переставай за тих, що оспівують і поклоня­ються різдву твоєму.

Діяння святих апостолів 13, 25-33

В тих днях, сповнивши свій шлях, Іван мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте; он іде за мною той, якому я не гідний розв'язати взуття його. Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане слово цього спасіння. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали Його, і засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. І не знайшовши в Ньому ніякої смертельної вини, вимагали у Пилата вбити Його. А коли виконали все, що було написано про Нього, зняли Його з хреста і поклали до гробу Та Бог воскресив Його з мертвих, і Він багато днів являвся тим, що прийшли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер є Його свідками перед народом. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була дана батькам нашим. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса.

Євангеліє від Марка 6, 14-30

В той час почув Ірод цар слухи про Ісуса Христа, бо явне стало ім'я Його, і сказав, що Іван Хреститель встав із мертвих, і тим-то сили діються через нього. Інші го ворили, що то Ілія, а інші казали, що то пророк є або як один з пророків. Почувши ж, Ірод сказав, — це Іван, якому я відтяв голову, він встав з мертвих. Той бо Ірод, пославши, схопив Івана і зв'язав у в'язниці задля Іродіяди, жінки Фи-липа, брата свого, тому що оженився з нею. Бо Іван говорив Іродові: Не годиться тобі мати жінку Филипа, брата твого. Іродіяда же гнівалася на нього і хотіла його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного і святого, і беріг його; і слухавши його, багато чинив, а слухав його залюбки. І як настав пригожий день, коли Ірод на свої уродини справляв вечерю своїм князям і тисячникам та старшим галилейським, і як увійшла дочка тієї Іродіяди і танцювала, і угодила Іродові й возлежащим з ним, сказав цар дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі, хоч би й половину мого царства. Вона ж, вийшовши, сказала матері своїй: Чого просити? А ця сказала: Голову Івана Хрестителя. І зараз, ввійшовши з поспіхом до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя. І прескорбний був цар, та ради клятви і задля возлежащих з ним не хотів їй відмовити. І зараз післав цар прибічника і звелів принести голову його. А він пішов і усікнув його в в'язниці. І приніс голову його на блюді і дав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. А ученики його, почувши, прийшли і взяли тіло його й положили його у гробі. І зібрались апостоли до Ісуса і сповістили Йому все, що робили і чого навчали.

Проповідь

Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні Свята Церква говорить про людину, яка отримала найбільшу похвалу від Богочоловіка – Ісуса Христа. Про Івана Хрестителя говорили люди від першого дня його народження, про нього поширювались чутки по всій жидівській землі, а багато хто навіть розмірковував, чи він не Христос, інші говорили, що це Ілля, котрий повернувся на землю.

Ким насправді був Іван Хреститель? Він сам дає відповідь: «Що я не Христос». І питали його: «Що ж? Ілля єси ти?» І сказав він: «Ні». Казали йому: «Хто ж ти єси? Щоб дали ми відповідь тим, котрі нас послали. Що кажеш про себе?» Відповідь була такою: «Я голос вопіющого в пустині. Готуйте дорогу, вирівняйте стежки Його». Іван визнає себе Свідком Христа, згідно слів, як того навчає Христос: «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Ді. 1.8).

Але той, хто стає свідком Христа, повинен проводити життя гідне самого свідчення. Так, вимагаючи від когось справедливості, треба самому бути справедливим. Таким Божим свідком був Іван. Це був Божий чоловік, який свідчив правду. Він домагався справедливості і виконання Божих законів в самого царя Ірода. Тоді, коли він говорив Іродові: «Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!», то не вимагав від Ірода чогось неможливого, іншими словами, він каже зберегти заповідь: «Не чини перелюбу» (Вих. 20.14). Вимагаючи від інших справедливості, він ще більше вимагав від самого себе.

А тепер поставимо собі запитання: що то значить жити правдою? Йоганн Гете, німецький поет, каже: «Люди, що не хочуть бути добрі, не люблять читати Святе Письмо. Що більше люди стають правдивими людьми, то пильніше читають Біблію». А що каже нам Святе Письмо: «Якщо витримаєте в Моїм навчанні, то справді будете Моїми учнями. І пізнаєте правду, і правда вчинить вас вільними людьми» (Ів. 8.31-32)

Чому ж тоді світ і могутні цього світу ненавидять добрих людей? Згадаймо собі слова, які сказав колись Спаситель до Своїх учеників: «Коли світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше вас зненавидів» (Ів. 15.18). Ісус Христос зазнав людської злоби за те, що приніс світові правду. Дивно воно чути, що за правду будуть переслідувати людей. Так воно було у світі і так, на жаль, буде, доки той світ існуватиме. «Коли б ви були із світу, - каже Ісус Христос Своїм ученикам, - то світ своє любив би; як же ви не зо світу, а Я вибрав вас із світу, тим ненавидить вас світ» (Ів. 15.19).

Чому воно так є між людьми у цьому світі? Безбожні так говорять: «Гнобімо праведного. Хай наша сила буде законом справедливості. Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний і противиться нашим учинкам, він закидає нам гріхи проти закону, винує нас у вадах нашого виховання» (Муд. 2.10-11).

Чому ж у світі стільки зла? Бо люди не хочуть знати Христа. Люди полюбили більше цей світ, ніж Небо, земля стала раєм, а гроші – їхнім «божком». Тому нема чого дивуватися, що той світ так наповнений злобою і ненавистю. Злі люди із заздрості ненавидять добрих людей.

Добрим був колись старозавітній Ісаак. Були у нього отари овець і череди товару та й челяді багато, так що філістимляни заздрили йому і ненавиділи його. Великої ласки доступив у Бога син патріарха Якова Йосиф. За доброту Господь виявив Йосифові у сні, що поставить його високо, понад увесь рід. А рідні брати із заздрості зненавиділи його і при нагоді продали купцям у Єгипет.

Є ще інші причини, чому лихі люди ненавидять добрих. А тому, що добрі не лукавлять, кажуть правду в очі. А правду слухати грішники не хочуть. Радше полюблять неправдивого пророка, ніж правдивого. У Діяннях Святих Апостолів про первомученика Стефана читаємо: «Коли той перший мученик став перед жидами, то почав докоряти їм за кривду, заподіяну Спасителеві, то жиди аж скреготали зубами зі злості і побили його каменюками» (Пор. Ді. 7).

Так само зненавиділи Галати святого апостола Павла за те, що сказав їм правду, що докоряв їм за непостійність, бо раніше приймали його сердечно «як ангела Божого, як Христа Ісуса» (Гал. 4.14), а опісля почали відставати від Христа. І відчув, видно, святий апостол Павло ненависть, бо каже з жалем: «Чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду» (Гал. 4.16).

А що ж сказати про святого Великомученика Димитрія? За його життя в часі переслідувань багато християн не признавали вголос Христа. А Димитрій став сміло перед своїм царем і без хитрощів каже: «Так, я християнин!» І за щире визнання святої віри йому прийшлося відбувати ув'язнення, а відтак померти мученицькою смертю.

Отже, у всі часи світ ненавидів добрих людей. Так було колись. І нині світ так само ненавидить добрих людей, висміює християнську віру, Католицьку Церкву, ігнорує Святі Тайни, святість подружжя. Сьогодні ми повинні зробити висновок про те, як проводити життя у подружжі. Святий Іван Хреститель стоїть на захисті святості подружжя, повчаючи самого Ірода: «Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого» (Мк. 6.18).

Сьогоднішнє свято взиває нас свідчити про правду, бути відважними постояти за свою людську гідність, хоч би прийшлося знести утиски від Іродів лукавих. Ми, християни, не маємо мовчати на гріх і неправду, а казати ворогам Христовим сміло правду в очі, виявляти перед світом їхню облуду, їхні беззаконня.

Безстрашний пророк і геній Тарас Шевченко заявив у «Кобзарі» злочинним окупантам: «Караюсь, мучусь, але не каюсь». Останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський, якого ганебна російська цариця Катерина II вислала на Соловецькі острови, відбув там у жахливих умовах 25 років, але не пішов на жоден компроміс зі злочинцями, там у муках і загинув.

Історія нашої Церкви і нашого українського народу дуже багата на великі геройства в обороні святої віри, волі народу. Так, наш гетьман Павло Полуботок у тюрмі в часі пекельних мук заявив цареві Петру І: «Царю, Україна й Бог нас не розлучать з тобою!»

А Іван Нечуй-Левицький став письменником тому, що бажав виступити на захист української мови, яку російські окупанти старалися знищити.

Святий Іван Хреститель і багато інших мучеників нашого українського народу є для нас святим прикладом, як треба боронити Святу Церкву, рідний край і за правду померти. Тому святий Кипріян повчає: «Не є християнином той, хто боїться вмерти за правду».

Колись у війську імператора Олександра Македонського служив воїн, який теж мав ім'я Олександр, але був дуже боязливий, особливо в боях. Якось імператор покликав його до себе і сказав йому: «Ти маєш моє ім'я, але ти боягуз і соромиш його та мою армію, тож або зміни своє ім'я, або свою поведінку!»

А ми, дорогі браття і сестри, маємо найкраще ім'я – християни. Носімо його гідно! Будьмо правдивими християнами не по імені, а доброю поведінкою. Амінь.

о. Зеновій Буньо

"Сівач", вересень 2010 Ч. 9 (132) рік 12

Для створення сторінки використано такі видання:

Календар "Місіонаря" 2003. - Львів: Місіонар, 2003;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Усікновення чесної голови святого Івана Христителя.