13 грудня 2015 року

Св. і всехвального ап. Андрія Первозванного.

• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів
• Прохання про молитву

Святий Андрій Первозванний

Святий Андрій Первозванний походив з міста Витсаїди і займався рибальством разом із братом Петром. Був учнем св. Івана Хрестителя. Після першої зустрічі з Ісусом він одразу ж привів до Спасителя свого брата Петра, майбутнього Христового намісника і першого видимого Главу Церкви. У Євангелії читаємо, що Ісус "побачив двох братів і мовив до них: "Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей!". І ті негайно кинули сіті й пішли за Ним" (Мт 4, 18-20). З того часу апостол Андрій і Петро стали вірними послідовниками свого Божественного Учителя.

Про те, де працював апостол Андрій після зіслання Святого Духа, не маємо історичних даних. Однак з різних оповідань відомо, що він проповідував Христову віру людям, які жили над Чорним морем. Свою апостольську працю апостол закінчив мученицькою смертю в місті Патраї на Кавказі, поблизу Тмутороканя. Помер Андрій на скісному хресті, на якому висів прив'язаний два дні, поки віддав Богові свого духа. Цей хрест, який двома поперечинами впирався в землю, називаємо "андріївським".

Послання ап. Павла до Тита 1, 5-2, 1

Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа по вірі вибраних Божих і до пізнання правди щодо благошестя в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами Богом, Який не обманює, що слушного часу об'явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням Спасителя нашого Бога, Титові, щирому синові у спільній вірі: Благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Спаса нашого. Тому я залишив тебе в Криті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, має вірних дітей, що не були обвинувачені в розпусті чи неслухняності. Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п'яниця, не сварливий, не жадібний нечесної наживи, а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, який дотримується справжньої науки, згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, і переконувати противників. Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних. Їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім'ї, навчаючи, заради ганебної наживи, чого не треба. Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі. Це свідоцтво правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі, щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди. Для чистих усе чисте, а для забруджених та невірних немає нічого чистого; у них же забруджені і розум, і совість. Заявляють, що знають Бога, а своїми ділами відрікаються Його, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні. Ти ж говори, що личить здоровій науці.

Євангеліє від Луки 20, 9-18

В той час сказав Господь притчу оцю: Один чоловік насадив був виноградник, найняв його виноградарям і відійшов на довший час. Своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побачивши його, відіслали ні з чим. Знову послав він другого слугу, та вони й того, побивши й збезчестивши, відпустили з порожніми руками. Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко ранивши, прогнали. Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Хіба послати мого улюбленого сина? Може, його пошанують. Виноградарі ж, побачивши його, почали міркувати між собою: Це спадкоємець, уб'ємо його, і так спадщина буде наша. І вивели його за виноградник, і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? Прийде, і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим. Почувши це, вони сказали: Нехай так не буде! Ісус же глянув на них пильно й мовив: Що, отже, значить це Писання: Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем? Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він упаде, роздавить його.

Золотистий ангел

Медіна переконувала Нуньєса, щоби він звернувся до сліпих хірургів.

– Зір – основа всього мого світу. Прекрасні речі… квіти, захід і схід сонця… твоє миле обличчя… Чи ти справді вважаєш, що я стану ліпшим, якщо погоджуся на цю операцію? – запитав Нуньєс. Медіна кинулася йому на шию, плачучи.

– Ах, якби ти лише захотів це зробити! – хлипала – Тобі, щоправда, трохи болітиме, але витримаєш цей біль із любови до мене.

Нуньєс востаннє глянув на її миле обличчя. Перед операцією він пішов на луг, щоби попрощатися з квітами й птахами. Та коли подивився вгору, побачив світанкову зірницю, що була схожа на ангела в золотистих обладунках, здригнувся й попрямував до скель. Почав підійматися вгору. Коли настав вечір, був уже високо. Його одяг перетворився на лахміття й звисав клаптями, ноги й руки були в ранах, та він щасливо усміхався й співав під зорями. Бо йому вдалося втекти з Долини Сліпих.

Бруно Ферреро, "Фіялка на північному полюсі" - Свічадо, 2009