9 січня 2015 року

Св. ап. первомуч. й архидиякона Стефана.
Преп. Теодора Начертанного, творця канонів.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів
• Прохання про молитву

Святий Стефан

Святий Стефан походив з Ізраїльського роду. Прийнявши Христову віру, він словом і ділом ревно проповідував божество Ісуса Христа. У Діяннях апостолів написано, що він, "повний благодаті й сили, творив чуда і великі знаки в народі". За наказом первосвящеників Стефана схопили і привели в синедріон. Там він відважно засвідчив, що Ісус Христос є обіцяним Месією згідно зі старозавітніми пророцтвами.

Тоді євреї, сповнившись великою люттю, вивели Стефана за місто і каменували. Перед смертю він впав на коліна і почав молитися: "Господи, не постав їм цього за гріх!" (Ді. 7, 60). Стефан був першим християнином, який віддав своє життя за святу віру. Сталося це 35 року після Христа. Мощі св. Стефана, біля яких діються численні чуда, урочисто перенесли до найдавнішої церкви в Єрусалимі.

Преподобний Теодор Начертанний

Преподобний Теодор Начертанний народився в Єрусалимі у батьків-християн. Він з раннього дитинства уникав дитячих забав і любив відвідувати церковні служби. Разом з молодшим братом Теофаном (пам'ять 11 жовтня) його віддали на навчання до пресвітера в Лаврі святого Савви. Обидва брати прийняли монаший постриг; святий Теодор був піднесений до сану пресвітера.

Коли імператор-іконоборець Лев V Вірменин (813 - 820), вигнавши благочестивого царя Михайла I Рангава (811 - 813), став підтримувати іконоборчу єресь, Патріарх Єрусалимський послав обох братів до Константинополя для захисту православного віровчення. Прибувши у візантійську столицю, святі ісповідники сміливо виступали на захист іконопочитання. Тоді Лев V наказав нещадно бити обох братів, а потім заслав їх на заслання.

Згодом їх піддали жорстоким тортурам, і, нарешті, над ними було вчинено небачене катування. Розжареними голками на їх обличчі нанесли нібито ганебні для них написи - 12 віршованих рядків, в яких про святих ісповідників говорилося як про "посудини марновірної єресі". Після тортур святих братів заточили в містечку Апамеє, де святий Теодор близько 840 року помер.

Послання ап. Павла до Євреїв 11, 17-23; 27-31

Браття, вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака, Єдинородного сина, він, що одержав обітниці, про якого було сказано: Від Ісаака тобі народиться потомство, думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому і його одержав назад, як прообраз. Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. Вірою Яків перед смертю благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець своєї палиці. Вірою Йосиф, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості. Вірою батьки Мойсея після народження три місяці його ховали, бо бачили красу дитини і не злякалися царського наказу. Вірою Мойсей покинув Єгипет, не побоявшися царського гніву, бо очікував невидимого, наче б його бачив. Вірою відсвяткував Пасху й окроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, а Єгиптяни, спробувавши, потопилися. Вірою Єрихонські мури впали після семиденного обходу Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів і іншою дорогою їх вивівши, не загинула з невірними.

Євангеліє від Марка 9, 42-10, 1

Сказав Господь: Хто спокусить одне з оцих малих, що вірують, краще було б такому, щоб йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незагасний, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. І коли око твоє спокушає тебе, вирве його: краще тобі ввійти в Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. Бо кожен вогнем посолиться, і кожна жертва сіллю посолиться. Сіль — річ добра; та коли сіль стане несолоною, чим її приправити? Майте в собі сіль, і живіть у мирі між собою!

Чоловік, який шукав щастя

Жив колись чоловік, якому страшенно не щастило. Він дуже хотів створити сім’ю, але всі гарні й добрі дівчата, яких зустрічав, завжди виходили заміж за когось іншого.
Усі навколишні ворони зліталися на його поля, вовки нападали на його стадо, а лисиці обкрадали його курник.
Якщо він грав у якусь гру, хоча б лише в карти, завжди програвав. Коли виходив на прогулянку, починав падати дощ. А якщо якась цегла падала з даху, то це завжди ставалося тоді, коли він там проходив. Одним словом, чоловік цей був невдахою.
Одного дня, втомившись від своєї нещасливої долі, що просто-таки знущалася з нього, пішов до пустельника, який жив у лісі неподалік від села.
Природно, що, прямуючи туди, чоловік послизнувся на шкірці від кавуна й упав просто в калюжу. Правда, це не справило на нього великого враження, бо вже звик до таких неприємностей. Святий пустельник, побачивши його цілого в багнюці й зажуреного, сказав:
– Тільки Господь Бог може тобі це пояснити. Відвідай Його. Я впевнений, що Він вислухає тебе й дасть тобі те, чого прагнеш.
– Негайно піду до Нього. Дякую, отче, за пораду, – сказав чоловік. Надів на голову капелюха, закинув на плечі торбину й вирушив у дорогу. Хотів шукати своє щастя в Бога, який перебував тоді у білому ґроті на вершині гори, понад хмарами.

Бруно Ферреpо, "Золоті вікна", Свічадо, 2008