6 листопада 2011 року

Неділя 21-а по Зісланні Святого Духа.
Св. муч. Арети і тих, що з ним.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів
• Прохання про молитву

Святий Арета і ті, що зним

Жив у кінці V ст. в місті Неграні в Палестині, де більшість жителів були християнами. Дунаан, мабуть, араб, що прийняв юдейську віру, за допомогою своїх одновірців підступно зайняв це місто і хотів насильно змусити людей перейти на єврейську віру. Він наказав убивати кожного християнина, який не захоче відступити від своєї віри.

Арета, провідник оборонців міста, і 340 його вірних побратимів рішуче відмовилися відректися Христа, за що їх було жорстоко вбито. З ними разом загинули мученицькою смертю усі місцеві священики, диякони і ченці, яких спалили живцем. Загинули тоді також Аретова дружина з двома доньками й чотири тисячі християн. Діялося це 523 року.

Послання ап. Павла до Галатів 2, 16-20

Браття, ми з роду юдеї, не грішники з поган; та довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, але вірою в Ісуса Христа, ми увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону, бо ділами закону не оправдається ніхто. Коли, отже, шукаючи оправдання у Христі, показалося, що й ми самі грішники, невже тоді Христос - служитель гріха? Не бути цьому! Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, я сам себе визнаю переступником. Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я з Христом розп'ятий. Живу вже не я, а живе у мені Христос. А що живу тепер у тілі то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене. Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли оправдання черев закон, тоді Христос умер даремно.

Євангеліє від Луки 8, 5-15

Сказав Господь притчу оцю: Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І коли сіяв, одне впало край дороги і було потоптане, і птиці небесні видзьобали його. Друге впало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним укупі, заглушила його. Нарешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, вродило сторицею. Кажучи це, Ісус голосно мовив: Хто має вуха слухати, хай слухає. Учні Його спитали, що значить ця притча. Він сказав їм. Вам дано розуміти тайни Царства Божого, іншим же у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. Ось що означає ця притча. Зерно — це слово Боже. Ті, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і бере геть з їх серця слово, щоб вони не увірували і не спаслися. Ті ж, що на камені, це ті, що слухають і з радістю приймають слово, але, не маючи коріння, вірують до часу і під час спокуси відпадають. А те, що впало між тернину, це ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства й життєві розкоші їх заглушують, і вони не дають плоду. Нарешті, те, що на добрій землі, це ті, що, чуючи добрим і щирим серцем слово, держать його і дають плід у терпінні.

Людина, яка копала криницю

Один чоловік вирішив викопати криницю. Дійшов до десятиметрової глибини, але води не знайшов. Розчарувавшись, покинув яму й почав копати в іншому місці, яке здалося йому кращим. Дійшов до п’ятнадцятиметрової глибини, однак і там не було й сліду вологи.

Чоловік перейшов на інше місце й викопав ще глибшу яму. Але й цього разу не знайшов води.

Розчарований і стомлений, він припинив пошуки.

Додавши глибину трьох ям, отримав 50 метрів.

Якби був трохи терплячішим, то, витративши ту саму енергію, знайшов би воду вже першого разу.

Бруно Ферреpо, "Золоті вікна", Свічадо, 2008