19 грудня 2014 року

Святого Миколая Чудотворця.

• Коротка історія свята
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

Коротка історія

Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.

Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.

На Заході папа Миколай (858-867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.

На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить" (Т. 4, с. 1533).

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю — багате, отче, священно-начальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Слава: Кондак, глас 3: В Мирах, святий, священнослужителем показався ти, бо, Христове євангеліє, преподобний, сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятив ти себе як великий таїнник божої благодаті.

І нині: Богородичний, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 13, 17-21

Браття, слухайте ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають здати звіт; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно. Моліться за нас, бо нам здається, що маємо добру совість, бажаючи в усьому добре поводитися. Особливо ж прошу це робити, щоб я якнайскоріше повернувся до вас. А Бог миру, що підняв з мертвих Того, хто кров'ю завіту вічного став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса Христа, нехай зробить вас здатними виконувати Його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, Якому слава по віки вічні. Амінь.

Євангеліє від Луки 6, 17-23

В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила Його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати Його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався торкнутися Його, бо сила виходила з Нього і всіх оздоровляла. Тоді Він, звівши на Своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні плачучі, бо будете сміятися. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина Людського ради. Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі.

Проповідь

Щиро вітаю всіх із дуже улюбленим святом: святого Миколая. Його люблять не тільки діти, але й старші, дорослі та люди у силі віку. Чому воно, це свято, так очікуване і дітьми, і дорослими? Тому що з ним пов'язана далека гарна традиція: виявити свою любов до ближнього у вигляді певного дару. Тут ми дуже усі переконані, що ці подані дарунки, - певне свідоцтво любові та поваги одні до одних. Так робив цей святий, як говориться у історії його життя, коли бачив когось у матеріальній скруті, але не бажав виявляти себе, підкидував певну суму грошей, щоб допомогти вирішити проблему потребуючим. Ми говоримо про отця Миколая, як про єпископа, котрий дуже любив Бога, допомагав ближнім та був великою пошаною прив'язаний до святої Церкви. Він у молодому віці залишився сам, після передчасної смерті своїх батьків. Майно, що дісталося у розпорядження його рук, використовував для того, щоб роздавати потребуючим та бідним, не вбачав у ньому мети свого життя ані не використовував його, щоб збагачуватися з нього. Вважав, що доволі буде стільки, скільки потрібно, щоб прожити день. Коли став духовним наставником, щиро дбав про спасіння та освячення людських душ. Уболівав з святу Церкву, коли ширилися єресі і критикував несправедливі вчення, зокрема Арія, котрий твердив, що Син Божий менший Бога Отця, нерівний йому і ніби він «малий» Бог, а Отець «великий» Бог. Це - неправда, це - грішна наука. А на доведення того читаємо у святого апостола Павла наступне: «Бо Божа благодать з'явилася спасенна усім людям... чекаючи блаженної надії і славного з'явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня...» (Тит 2,11; 13-14). Пізнаємо, що і Син великий, щоб розвіяти єресі підступних людей. Святий Миколай боронив рівності Отця і Сина, як одного Бога в трьох Особах, коли згадаємо про Святого Духа. Син Божий так говорить юдеям, котрі переслідували його: «Я і Отець - одно» (їв 10,30). Отже, немає більшого чи меншого -одно. І ми радіємо з прикладу, відваги та розуміння обов'язку святого Миколая, котрий боронив науки святої Церкви та вказував на правильне розуміння її вчення.

Однією з важливих чеснот святого Миколая була любов до ближнього, що виявлялася не тільки у словах, але у вчинках, як уже згадувалося вище, а саме: давання милостині. Переважна більшість людей бачить добре життя у придбанні якомога більше грошей та речей, а святий навчає нас своїми вчинками, що справжнє багатство - давати милостині потребуючим та допомагати їм всякими способами.

І сьогодні є кому дати, я не кажу тим, хто стоїть з протягнутою рукою, частина з котрих є експлуатовані у цьому люди. Минулого тижня, коли ми мали зустріч у Києві, що організувала Міжнародна Організація Мігрантів, говорилося про торгівлю людьми для жебрацького бізнесу і не тільки для цього. За тим стоять поважні люди, як вони себе вважають такими. Між іншим, у Києві виявили стареньку бабусю, котру використовували як жебрачку на базарі шістнадцять років, вкрадену у Молдавії і продану в Україну для жебрацького бізнесу. їй тепер сімдесят п'ять років, а коли вкрали - було п'ятдесят дев'ять... Тільки тепер повернулася вона додому... Це була найстарша із виявлених та врятованих, а найменшій дівчинці, що вкрали для жебракування було три роки. Ось які сьогодні бувають справи, про котрі багатьом із нас, навіть не снилося і трудно повірити у таке. А таких, пропавши безвісті, повно і можливо їхня доля стояти на вулицях та просити помочі або бути проданими як товар, щоб здобувати від них життєво важні органи для пересаджування іншим за великі гроші. Часто бути просто рабами на якихось фабриках чи заводах, як дешева робоча сила...

Послухаймо та приймімо глибоко до серця слова Святого Писання: «Милостиня від смерті вибавляє, вона усякий гріх очищає. Ті, що дають милостиню, проживатимуть у достатках» (Товит 12,9). Такого життя навчає нас сьогоднішній святий, котрий успішно реалізував свої можливості в допомозі бідним. Святе писання закликає усіх роздавати милостині, словами: «... не занедбуй давати милостиню» (Сир 7,10). І ми повинні це чинити з того, що маємо, щоб простягнути руку допомоги, пам'ятаючи, що багато людей знаходяться у крайній нужді та потребі. Ми повинні давати милостиню радо, навіть тоді, коли даємо тому, хто має, але для нас ці особи незнані. Бо робимо це з любов'ю до Бога та ближнього. Хай приклад святого отця Миколая служить нам для того, щоб придбати собі нашими невеликими милостинями правдивого Божого Духа та відпущення наших гріхів. Святий отче, Миколаю, молися до Господа за нас та випроси нам щедрого й жертвенного серця!

+ Ігор (Возьняк)

19.12.2006

Для створення сторінки використано видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.

А також ікону Святого Миколая Чудотворця.