Jdi na obsah Jdi na menu

Sv. vmč. Demétra.

8. 11. 2013

 

8 листопада 2013 року

Святого великомученика Димитрія.

  • Коротка історія свята
  • Тропар та кондак
  • Празничний Апостол
  • Євангеліє
  • Проповідь

Коротка історія

Св. Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, з грецької Тессалоніке, де його батько був високим цісарським достойником. По смерти батька цісар Максиміліян зробив його солунським проконсулем. Св. Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високий уряд, то він свою віру явно визнавав та був апостолом своєї віри. За те цісар Максиміліян каже вкинути його до в'язниці. Будучи у в'язниці, він благословив св. Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і поконав та вбив його. Цісар довідавшися, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх жовнірів і вони прокололи його списами. Це було 306 року. Пам'ять св. Нестора відзначає Східна Церква наступного дня після празника св. Димитрія.

Геройську віру св. Димитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерти, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, по яких сто роках після його смерти, відчинено гріб – то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро–олій, яке зціляло недужих.

Празник св. Димитрія належить до середніх празників. З цим празником є злучена пам'ять землетрусу, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року. В богослуженні на день св. Димитрія св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі. "Мучениче страстотерпче, святий Димитріє, – співаємо на стихирах вечірні – ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам'ять, ми всі радіємо твоїми чудами, Блаженне..." А в п'ятій пісні канона утрені читаємо: "Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Димитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь".

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 3: Як великого поборника в бідах знайшла тебе вселенна, страстотерпче; ти перемагаєш народи, бо, як скинув ти Лієву гординю і на подвиг сміливим учинив ти Нестора, так, святий Димитріє, молися Христу Богу, дарувати нам велику милість.

Слава: Кондак, глас 2: Крови твоєї струями, Димитріє, Бог Церкву обагрив, давши тобі кріпость непобідиму і зберігаючи град твій непошкодженим, бо ти – його твердиня.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

 

2 послання святого апостола Павла до Тимотея 2, 1-10

Сину Тимотею, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі. А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здатні й інших навчити. Отож, перенось муки, як добрий воїн Христа Ісуса. Ніхто, бувши воїном, не втручається в справи життя цього, якщо хоче догодити тому, хто його найняв на службу. І коли хтось бореться, то не отримує вінка, якщо не бореться законно. Рільникові, що працює, належиться першому споживати плоди. Збагни, що я говорю, а Господь дасть тобі розуміння у всьому. Пам'ятай про Господа нашого Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моїм Євангелієм, за яке я страждаю аж до кайданів, немов злочинець, але слова Божого зв'язати не можливо. Тому я все терплю задля вибраних, щоб і вони осягнули спасіння, що в Христі Ісусі з вічною славою.

 

Євангеліє від Івана 15, 17-16, 2

Сказав Господь: Це вам заповідаю, щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить – знайте, що він Мене перше, ніж вас, зненавидів. Якби ви були від світу, світ своє любив би. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, тому світ вас ненавидить. Згадайте слово, що Я був сказав вам: Слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували Мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово Моє зберігали, зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за ім'я Моє, бо не знають Того, Хто послав Мене. Якби Я не прийшов був і не говорив до них, гріха не мали б. Але тепер вони не мають виправдання за їхній гріх. Хто ненавидить Мене, і Отця Мого ненавидить. Якби Я не чинив був серед них діл, яких ніхто інший не чинив, гріха не мали б. Тепер же і бачили, і зненавиділи – і Мене, і Отця Мого. Але щоб здійснилося слово, що написане в їхньому законі: Зненавиділи вони Мене безпідставно. Як прийде Утішитель, Якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, Він свідчитиме про Мене. Та й ви свідчитимете, бо ви зі Мною є від початку. Сказав я вам те, щоб ви не зневірилися. Вас виключать із синагог. І настане година, коли кожен, хто вас убиватиме, думатиме, що службу приносить Богові.

 

Проповідь

В одній пісні співається: «Є на світі люди, що сріблом – золотом сяють». Є такі багаті люди на світі, що зодягаються, як євангельський багач, в найдорожчі одежі: вісон та кармазини, і кожного дня розкішно бенкетують. Є такі багачі, що вже не мають де скласти своїх скарбів, не мають куди позбирати своїх багатств. І, хоч мають просторі кімнати, ламають свої голови над тим, де б то ще поставити нові комори, причепи та стодоли, щоб в них зібрати маєтків на багато років. І навпаки, є на світі такі бідні люди, що не мають ані хатки, ані сіножатки, ні кола, ні двора. Мають тільки одну одежу, ту, що на собі, і їдять лише те, що зароблять своїми пальцями або що випросять в добрих людей.

Коли ж прийде смерть, то всіх порівняє: і багача, і бідного. В короля забере його золоту корону і позолочений трон. В полководця забере його армію, його особисту зброю і всі блискучі відзнаки. І в жебрака забере його полатану торбу і кострубатого костура. Бо, «як нагим вийшов (чоловік) з материної утроби, таким (нагим) і відходить, і з усього, що придбав (своєю) працею, не візьме нічого (з собою, навіть стільки, щоб можна було понести) в руці своїй» (Екл. 5.14).

Крім того, є на світі у кожної людини одна невід’ємна річ, є така особиста власність, якої ніхто не забере. Її злодій не вкраде, міль не з’їсть, ржа не знищить, вогонь не спалить, вода не забере і смерть не позбавить.

Що ж це таке? Це своє власне ім’я, своє прізвище. Як назвали дитину маленькою, так вона називається і дорослою. Ціле життя вона називається тим самим іменем. А коли помре, то й по смерті під її ж таки іменем будуть її споминати. Отже, ім’я – це така власність, що її має кожна навіть найбідніша людина на світі. З тим іменем вона живе, з ним умирає і з ним відходить у вічність. І ніщо, ніяка сила на світі не може позбавити нас нашого імені.

Та крім нашого власного імені всі ми ще маємо одне ім’я. його дали нам тоді, коли нас хрестили. З того часу всі ми стали називатися «християнами», «християнин» або «християнка». І те наше священне ім’я «християнин» чи «християнка» також залишиться з нами на все життя і на цілу вічність, як наша невід’ємна особиста власність. У Святому Письмі написано, що «добре ім’я краще за велике багатство» (Прип. 22.1) і «краще від пахучої масті» (Екл. 7.1).

Та, хоч наше ім’я фактично є незнищенне, все ж таки ми можемо наше ім’я або прославити, або зганьбити. Ми можемо прославити наше ім’я, як прославили свої імена апостоли, мученики і багато святих. І навпаки, ми можемо зганьбити наше ім’я так, як наприклад, зганьбили свої імена Каїн, Юда Іскаріотський, Пилат, Каяфа та інші. Ми можемо своє ім’я зробити благословенним на вічні віки, або на вічні віки проклятим. Все це в наших руках.

Тож пам’ятаймо, що нашим обов’язком є дорожити нашим християнським іменем і звеличувати його. Під загрозою втратити спасення нам ніколи не вільно соромитися свого християнського імені. Коли б нас хтось запитав: хто ми є? – так ми сміло повинні визнати, що ми є християни. Бо хто посоромиться свого християнського імені перед людьми, того і Син Чоловічий посоромиться перед Ангелами святими (Мр. 8.38). Апостол Петро навчає: «Будьмо завжди готові дати відповідь справоздання нашої надії кожному, хто в нас запитає» (1. Пт. 3.15).

Бо були такі часи, і ще будуть такі часи, коли вірні визнавці Христові будуть терпіти за своє християнське ім’я. Будуть терпіти зневагу, наклепи, лихослів’я, гоніння, переслідування, виключення з товариства, прокляття, позбавлення праці, конфіскацію маєтків. І навіть смерть не одному заподіють за ім’я Христове. Передбачаючи ті часи, каже Христос до нас: «Блаженні будете ви, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять ваше ім’я, як лихе (ганебне) за Сина Чоловічого!» І додає Христос: «Радійте в той час і веселіться, бо велика нагорода жде на вас у Небі!» (Лк. 6.22-23).

Святий великомученик Дмитрій, пам’ять якого ми сьогодні врочисто згадуємо, був тим християнським щасливцем, що потерпів ганьбу, в’язницю і мученицьку смерть за Христа, за те, що називався християнином і жив так, як належиться жити християнинові. Він був царським намісником у грецькому місті Солуні, але не скривався із своєю християнською вірою, других навертав до християнства і заохочував до витривалості на час гоніння, яке, очевидно, передбачалось. В 306-му році на приказ поганського царя Максиміліана воїни списами закололи святого Дмитрія у в’язниці в місті Солуні.

Отже, земний цар відібрав йому земне життя, дочасне, за це небесний цар – Христос дав йому життя вічне (Мт. 19.29). Земний цар викреслив його ім’я з числа своїх достойників, а Цар неба і землі записав його ім’я в книгу життя вічного (Лк.10.20 і Об.3.5). Земний пан Максиміліан позбавив Дмитрія влади в його родинному місті Солуні, за те Христос – Пан над панами увінчав Дмитрія вінцем мученика, нев’янучим вінцем вічної слави і дав йому службу біля Божого престолу в небесному Сіоні.

Про таких мучеників, як Дмитрій, написано в Об’явленні Івана Богослова: «Це ті, що прийшли з великого горя, і випрали свої одежі та вибілили їх в крові Агнця… Тому вони перед Божим престолом в храмі Його день і ніч служать Йому» (Об. 7.14-15).

А як ми відносимося до нашого священного імені «християнин»? Чи ми бодай ще пам’ятаємо, що ми – християни?

Славний полководець Олександр Македонський дізнався раз, що один з його жовнірів також називається Олександр, але заховується негідно: під час бою боязливо втікає. Тоді Олександр Великий промовив до того боязливого вояки: «Або скинь своє ім’я, або поступай гідно Олександра, щоб подібність наших імен нікого не вводила в блуд!»

Так і ми маємо доказати, що ми є гідні християни. Це ми можемо доказати не кулаком і не лайкою, а нашим побожним життям, регулярним відвідуванням Церкви Христової, заховуванням заповідей Божих, любов’ю, лагідністю і милосердям!

А коли нам доведеться потерпати за те, що ми – християни, так не лякаймося того! Бо Христос буде тоді з нами.

Апостол Петро навчає: «Улюблені, – каже він, – коли ганьблять вас за ім’я Христове, то ви – блаженні, бо Дух слави і Дух Божий на вас спочиває! Тільки ніхто з вас нехай не потерпить як душогуб, або як злодій, або злочинець, або як бунтівник! Коли ж (хтось з вас терпить) як християнин, то нехай не встидається, а хай прославляє Бога за таку честь!» (2 Пт. 4.14-16). Бо хто з Христом терпить, з Христом прославиться (Рим. 8.17).

Так благаймо Господа, щоб Своєю ласкою злагіднював наші терпіння, щоб потішав нас в усякій скорботі, щоб спомагав нам у наших потребах… І щоб за молитвами святого великомученика Дмитрія допоміг нам у вірності Йому витримати аж до кінця і спасенними бути (Мр.13.13). Амінь.

о. Омелян Нюня

"Сівач", жовтень 2011

 

Для створення сторінки використано такі видання:

Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону св. великомученика Димитрія.