19 грудня 2009 року

Святого Миколая Чудотворця

• Коротка історія свята
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

 Коротка історія

Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.

Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.

На Заході папа Миколай (858-867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.

На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить" (Т. 4, с. 1533).

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю — багате, отче, священно-начальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Слава: Кондак, глас 3: В Мирах, святий, священнослужителем показався ти, бо, Христове євангеліє, преподобний, сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятив ти себе як великий таїнник божої благодаті.

І нині: Богородичний, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 13, 17-21

Браття, слухайте ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають здати звіт; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно. Моліться за нас, бо нам здається, що маємо добру совість, бажаючи в усьому добре поводитися. Особливо ж прошу це робити, щоб я якнайскоріше повернувся до вас. А Бог миру, що підняв з мертвих Того, хто кров'ю завіту вічного став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса Христа, нехай зробить вас здатними виконувати Його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, Якому слава по віки вічні. Амінь.

Євангеліє від Луки 6, 17-23

В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила Його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати Його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався торкнутися Його, бо сила виходила з Нього і всіх оздоровляла. Тоді Він, звівши на Своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні плачучі, бо будете сміятися. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина Людського ради. Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі.

Проповідь

По усьому світі, ще з четвертого століття, добре знане ім’я святого Миколая, архиєпископа міста Мир, Ликійської провінції, Малої Азії. Знаний, як особа, в день якого чи в близькі дні його свята, робиться багато доброчинних акцій. Це чиниться віддавна, століттями, а особливо на честь цього святого  архиєпископа Миколи, котрий дбав про убогих та допомагав бідним й опущеним. В історії його життя описано про голод в його місті Мирі. На острові Сицилія одному купцеві у сні явився св. Миколай й дав йому грошовий завдаток на зерно. Коли той пробудився, тримав в руках гроші на збіжжя. Закупив його та привіз у місто Мир.

Багато людей роблять дарунки одні одним у день посвячений св. Миколаєві, навіть, не знаючи про цього святого Добродія, котрий з любові до Бога чинив великі діла милосердя, роздаючи своє майно потребуючим. За часів радянського режиму, ідеологи комуністичного ладу, намагалися викорінити культ шани до святого Миколая. А тому, що цей культ був сильно закорінений у серцях людей, на колишній території Радянського союзу, котрого Україна була колонією, цього святого замінили якимсь символічним, видуманим і ніколи не існуючим «дідом морозом». Ще й до цього часу ця придумана постать живе в серцях багатьох мешканців Росії, а також й нашої України, особливо на її східних теренах… Щоб не говорити нічого про Бога та його святих, комуністична пропаганда заміняла історичних осіб різними видуманими героями чи принагідними постатями. Багато людей середнього та старшого покоління добре про це пам’ятають. Молодший контингент мешканців нашого краю про це не знає, тому що вони мали щастя народитися в незалежній Україні. Навіть, вже із цього сказаного про посідання незалежності, маємо велике переконання про те, як дуже потрібно цінити справжню волю та свободу, що дається людям. Так багато недоречності спостерігаємо у нашій політиці, у депутатів Верховної ради України, але при цьому не можна забувати про великий дар свободи, що посідає наш народ. Ще багато із наших людей цього дару не бачать та на жаль, не вміють ним користуватися. Але свобода народу існує і це є великою протилежністю до умов колишнього тоталітарного режиму, котрий заперечував людям втішатися свободою й гнобив інші народи, в тому числі й наш. Тому віра в Бога, прив’язані до цього свята й різні звичаї були заборонені. Слава Богу, що прийшло звільнення від жорстокого гніту гниючого комунізму, але ми повинні правильно навчитися користати із даного нам дару  свободи, щоб це не переросло у свавілля. Постійно дякувати Господу за цей дар, що його бажали минулі покоління українців.

А як вияв шани до святого чудотворця Миколая, котрий великодушно практикував діла милосердя, одною із причин у світі є те, що люди чинять так багато добродійних акцій, що ми називаємо ділами милосердя. Говорячи про милосердя, його потребу, ми не можемо обмежитися тільки зосередженням на цьому святому. Добре пам’ятаємо слова Ісуса Христа, котрий говорив: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6,36). Спаситель вказував на Небесного Отця, на його безмежне милосердя й великі дари  пропоновані нам. Милосердя походить від Небесного Отця, котрий посилає сонячні проміння, дощ й погоду на праведних і неправедних (пор. Мт. 5,45). Своїм милостивим ставленням до нас, своїми дарами даними нам, Господь спонукує людей проявляти доброчинні акти й великі діла милосердя до ближніх. У Святому Писанні про Господа читаємо: «Ти подаєш милостиню тисячам…» (Єр. 32,18). Святий апостол Павло пригадує велику правду: «Більше щастя – давати, ніж брати» (Ді. 20,35). Тому добрий звичай ділитися дарунками, допомагати бідним, потребуючим, простягнути руку хворому - це вияв любові та виконання заповіту Божого. Необхідно любити ближнього не тільки знанням заповіді, але практично допомогти йому. Як пригадує святий апостол Павло: «… хто щедро сіє, той щедро жатиме» (2Кр. 2,6). А ці плоди милосердя найщедріше будуть зібрані у небі. Прославмо святого Миколая піснею молитви з Утрені: «Ти став на землі людиною небесною і рівноангельською, отче Миколаю, вірним захисником вдів, месником кривдників і всім скорботним помічником у бідах» (Утреня св. Миколая, п.1).

+ Ігор (Возьняк)

Львів, Собор св. Юра

19.12.2008

Для створення сторінки використано видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.

А також ікону Святого Миколая Чудотворця.