Поклін чесним оковам апостола Петра

29 січня 2010 року

Поклін чесним оковам св. і всехвального ап. Петра.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Поклін чесним оковам апостола Петра

Під час ув'язнення в Єрусалимі апостола Петра закували в кайдани. Вночі явився йому ангел і вивів з тюрми на волю. Спочатку окови Петра переховував у себе начальник в'язниці, який став християнином. За правління імператора Константина Великого вони перебували в єрусалимській церкві Воскресіння Господнього.

У 439 році єрусалимський патріарх Ювеналій подарував окови грецькій цариці Євдокії. Одну частину оков цариця взяла до Царгорода, а другу послала в Рим своїй доньці Євдоксії, яка з великою побожністю прийняла дар у наказала збудувати церкву св. Петра в оковах, де згодом поклала кайдани. У Римі були ще й інші окови, в які був закутий св. Петро під час перебування у в'язниці за правління імператора Нерона. Ці кайдани у V ст. Папа Сикст III наказав з'єднати з тією частиною оков, які були подаровані цариці Євдоксії. Коли окови торкнулися одні одних – сталося чудо: обидві частини з'єдналися в один суцільний ланцюг! Тоді Церква встановила свято Поклоніння оковам св. Петра.

1 соборне послання ап. Івана 2, 7-17

Улюблені, не нову заповідь вам пишу, а давню, яку ви одержали спочатку. Ця давня заповідь, слово, що ви чули. Проте, нову заповідь пишу, що є правдиве в вас і в Ньому, бо темрява проминає і правдиве світло вже світить. Хто каже, що він у світлі, а ненавидить свого брата, той у темряві й досі. Хто ж любить свого брата, той у світлі перебуває і в ньому немає причини до падіння. Хто ж ненавидить свого брата, той у темряві, і в темряві він ходить, і не знає, куди йде, бо темрява йому засліпила очі. Пишу вам, діти, бо ваші гріхи відпущені вам задля Його імени. Пишу вам, батьки, бо ви пізнали того, хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. Писав вам, дітоньки, бо ви пізнали Отця. Писав вам, батьки, бо ви пізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого. Не любіть світу, ні того, що в світі. Коли хтось любить світ, у того немає любови Отця; бо все, що в світі: похіть тіла, похіть очей і гордість життя – не від Отця, а від світу. Світ проминає, і його пожадливість; той же, хто Божу волю чинить, перебуває повіки.

Євангеліє від Марка 14, 3-9

В ті дні, як Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого, як був за столом, підійшла жінка з алябастровою посудинкою щирого дорогоцінного нарду і, розбивши посудинку, вилила Йому на голову. Деякі обурилися і говорили між собою: Навіщо така втрата мира! Таж його можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, і гроші дати бідним. І вони ремствували на неї. Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її непокоїте? Вона зробила для Мене добрий вчинок. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; Мене ж не завжди маєте. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила Моє тіло на похорон. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідуватись це Євангеліє, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї.

Так буде ліпше

Коли повернувся додому, було вже пізно. Мама переживала.

– Чи ти знаєш, котра година? Ми домовилися, що маєш бути вдома о 18-й. Не хочу, щоби ти вештався вулицями. Зрозумів? А тепер іди швиденько вмийся, бо час вечеряти.

Навушники сказали йому:

– Я так хвилювалася. Якби ти знав, як я тебе люблю!

– Я тебе теж, мамо, – сказав Юрко й поцілував маму, яка з подивом дивилася на нього.

Наступного дня Юрко взяв магнітофон до школи. Йому дуже хотілося поекспериментувати з товаришами й вчителями. Та в навушниках уже лунала лише музика. Їхня чарівна дія закінчилася. У першу мить Юрко відчув розчарування, але потім подумав: “ Так буде ліпше”. І помчав на роликах шкільним подвір’ям.

Бруно Ферреро. Із веселкою в кишені. - Свічадо, 2009