5 квітня 2009 року

Неділя 5-а Великого посту.
Св. преп. муч. Нікона і двохсот учнів його, з ним замучених.
(Літургія Св. Василія Великого)

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святий Нікон

Святий Нікон був сином поганина і походив з міста Неаполя. Хоч його мати була християнкою і намагалася навернути сина до святої віри, гордий юнак, який був відважним вояком, не брав собі до серця материних слів. Одного разу в розпалі бою Нікона оточили вороги, але він зробив на собі знак хреста і відразу їх переміг. Тоді Нікон прийняв св. Хрещення і був невдовзі висвячений на священика, а потім на єпископа. Пізніше він разом з монахами переселився до Сицилії. Там він заснував у пустельному місці Тигії монашу обитель, у якій прожив 40 літ суворого життя. За правління імператора Декія погани довго мучили Нікона, а потім зарубали мечем 250 року.

Послання ап. Павла до Євреїв 9, 11-14

Браття, Христос же, прийшовши – як Архиєрей майбутніх благ через більший і досконаліший намет, що зроблений не людськими руками, тобто не земної будови, і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, увійшов раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров козлів і волів і попіл ялівки, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то оскільки більше кров Христа, який духом вічним приніс Себе Самого Богові непорочним, очистить нашу совість від мертвих діл, на служіння живому і справжньому Богові.

Євангеліє від Марка 10, 32-45

В той час узяв Ісус дванадцятьох і почав їм говорити, що має Йому статися: Бо ось входимо в Єрусалим і Син Людський буде виданий архиєреям і книжникам; і осудять Його на смерть, і видадуть поганам, і поглумляться з Нього, і поранять, й оплюють, й уб'ють Його; і в третій день воскресне. І підійшли до Нього Яків та Іван, сини Заведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, якщо ми щось просимо, Ти нам вчинив. Він же сказав їм: Що хочете, щоб Я вам вчинив? Вони ж сказали: Дай нам, щоб один по правиці, а один по лівиці Твоїй сиділи ми в Твоїй славі. А Ісус сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п'ю, і хрещенням, яким Я хрещуся, хреститися? Вони ж відповіли йому: Можемо. А Ісус відповів їм: Чашу ото, яку Я п'ю, ви п'єте, і хрещенням, яким Я хрещуся, будете хреститися; а щоб сісти по правиці Моїй і лівиці, не Мені це давати, але кому є приготовано. І почувши десять, почали негодувати на Якова і Івана. Ісус же прикликавши їх, сказав їм: Знаєте, що ті, які вважають себе володарями народів, панують над ними, і їх вельможі правлять ними. Не так же буде у вас, але, якщо хто у вас хоче бути більший, нехай буде вам слуга, а якщо хто хоче у вас бути старший, нехай буде всім раб. Бо і Син Людський не прийшов, щоб послужили Йому, але щоб послужити і дати душу Свою як ізбавління за багатьох.

Дай відповідь негайно

Один молодий східний володар хотів бути добрим, мудрим і правити своїм народом згідно з волею Господа Бога. Він скликав усіх мудреців свого королівства і доручив їм описати в книгах все знання і всю мудрість світу, щоби це простудіювати і навчитися гідно правити своєю державою.

Мудреці приступили жваво до праці і, коли минуло тридцять років, закінчили її. До палацу короля попрямував довжелезний караван верблюдів, які двигали на собі п'ять тисяч томів. Коли король, який на той час вже мав біля п'ятдесяти років і був зайнятий весь час державними справами, побачив цей довжелезний караван верблюдів, сказав:

— Я надто зайнятий, щоб мати змогу прочитати ці всі томи. Заберіть їх назад і зробіть мені з них короткий витяг.

Праця над скороченням тривала п'ятнадцять років. Мудреці зуміли довести обсяг до п'ятисот томів. Але коли показали їх королеві, той сказав:

— То все ще забагато, думаю, що вистарчить п'ятдесят томів. Мудреці взялися за працю, але за той час багато вже померло. Працю продовжували їхні послідовники. Коли проминуло ще десять років, об'єм був доведений до п'ятдесяти томів. За цей час король постарів, став немічним. Він сказав:

— Мусите весь матеріал викласти в одній книжці, щоб я міг її прочитати.

Праця над скороченням тривала ще п'ять років. І коли врешті вона закінчилась, її, як найбільшу цінність, привезли королеві. Але вже було запізно. Король вмирав у своєму палаці.

Поль Дж. Вортон. "Історії та притчі" - Свічадо, 1998