19 січня 2009 року

Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

• Коротка історія свята
• Про ікону празника
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

 Коротка історія

 Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях звертається до своїх вірних: "Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство" (Світилен утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус Христос об'являє себе як Месію і Спасителя. Про Його Боже післанництво свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання" (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель, вказуючи на Нього: "Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає" (Йо. 1, 29).

Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявлення" треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

 Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: "Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа". Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський (+ к. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (+ 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та инші Отці Церкви мали гарні духовні науки.

 Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір'я празника читаємо: "Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець".

Про ікону

 На цій іконі зображений Христос, частково або й повністю занурений у воду. Щоб це унагляднити, ріку Йордан деколи зображають нереалістично глибокою. Своєю присутністю Христос, творче Слово Боже, втілене в людську природу, освячує воду, яка в давнину вважалася стихійним, хаотичним елементом. Отже, вода не тільки перестає бути грізним елементом, а стає освяченою та освячуючою для світу. Тому й ми в хрищенні саме водою очищуємося від гріха й нечистоти та освячуємося силою Христа, таким чином беручи таїнственну участь у Його смерті й воскресінні (Кол. 2, 12). Христос обнажений, бо Він — другий Адам, який відкупив першого Адама і всіх його нащадків (1 Кор. 15, 45). Перший Адам закрив нам небо, а другий нам його відкриває.

 Йоан Хреститель з похиленою головою приймає благословення Христа та виконує те, що йому велить Христос, щоб сповнити всяку правду й справедливість (Мт. З, 15). Його лик виражає здивування покорою Господа Ісуса. Одною рукою Йоан христить Ісуса, а другою — вказує на Нього як на Агнця Божого і разом з тим виявляє молитовну поставу.

 На іконі зображено дерево із сокирою при корені, що є алюзією на проповідь Йоана: «Покайтеся, робіть добрі плоди, бо прийшов очікуваний Месія, і рішучий час настав» (Мт. 3, 7-12).

 Бог Отець з небесного півкруга рукою благословить Сина: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3, 17). Як на горі Синай Бог об'явив Закон, тут Отець вказує на нового Законодавця — Ісуса, який є уособленням нового Божого закону любові.

 Як і в Різдві Христовому, ангели здивовані новим виявом Христової покори. Їх руки прикриті — вони готові служити Спасителеві.

 Ця велична подія — найбільш явне й промовисте об'явлення Святої Трійці, отже це — Богоявлення. Після гріхопадіння херувим вартував при зачинених воротах раю. Таїнственне об'явлення над рікою Йордан показало нам, що небо знову відкрите.

 Освятивши воду, Христос рівночасно освячує весь матеріальний світ. Він підносить й немов просвітлює все сотворіння Своєю участю в людській, матеріальній природі. (Пізніше, сповнюючи Свою місію, Він знову поборюватиме хаотичні хвилі й бурю на Галилейському озері (Мр. 4, 39).

 У воді деколи зображено невелику алегоричну людську постать. Ця людина — символ Йордану, що було затримав свою течію, вжахнувшись і принишкнувши, коли через нього перевозили кивот Завіту (І.Н. З, 14-17). Дещо рідше у воді зображено дві подібні фіґури. Друга — це алегоричний символ Червого Моря.

Тропар та кондак

 Тропар, глас 1: Коли в Йордані хрестився ти, Господи, Троїчне явилося поклоніння: бо Родителя голос свідчив тобі, возлюбленим Сином тебе називаючи; і Дух у виді голубинім засвідчив твердість слова. Явився ти, Христе Боже, і світ просвітив, слава тобі.

 Слава, і нині: Кондак, глас 4: Явився єси днесь вселенній і світло твоє, Господи, знаменувалося на нас, що зі зрозумінням оспівуємо тебе: Прийшов єси і явився єси — Світло неприступне.

Послання святого апостола Павла до Тита 2, 11-14; 3, 4-7

 Сину Тите, Божа благодать з'явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми зреклися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славної появи великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав Себе Самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня, та щоб очистити собі народ, що був би Його власний, ревний до добрих діл. Та коли з'явилася доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, Він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але заради свого милосердя, купіллю відродження і відновлення Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спасителя, щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали, згідно з надією, спадкоємцями життя вічного.

Євангеліє від Матея 3, 13-17

 В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо годиться здійснити всяку правду. І він лишив Його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і Він побачив Духа Божого, який сходив, як голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: Це Син Мій возлюблений, в Ньому Моє благовоління.

Проповідь

 Сьогодні Христова Церква святкує одне з найвеличніших своїх свят - Богоявлення на Йордані. Пригляньмося місцю, де відбувається ця подія, яка виявила світові тайну - тайну Месії, тайну післаництва у світ Божого Сина, тайну Пресвя­тої Тройці, тайну безмежної Божої любові до людини.

 Йордан - це ріка, яка перетинає вертикально не тільки Святу Землю, але й цілу Біблію. Зроджується вона біля під­ніжжя Єрмону на півночі Палестини, в печерах колись ша­нованого поганами поганського бога Пана, на території Кесарії Пилипової. Потім Йордан, несучи свої води впадає в Тиверіадське озеро, проте, як твердять рабини, Йордан не змішує свої води з водами озера, а виходить з нього і несе свою течію протягом 300 км, впадаючи і в Мертве море, яке знаходиться за 104 км від озера Тиверіадського. Потік пли­ве і впадає у заглибину, що знаходиться найнижче на Земній кулі - 400 м нижче рівня моря.

 Йордан пливе не тільки через Святу Землю, але й через сторінки Святого Письма і всі головні події, які мали відно­шення до спасіння людського роду. Вже в книзі Буття Лот вибирає долину Йордану (Бут. 13, 10), як місце, найкраще на Землі. Отож Йордан є, насамперед, рікою патріархів: над берегами Йордану, біля однієї з його приток — Яббоку, Яків стає Ізраїлем, батьком нового народу. Пізніше Йордан стає на зразок Червоного моря, Другим лоном, в якому відро­джується ізраїльський народ після смерті в пустелі. Тільки друге покоління — нове покоління входить в землю свободи, проходячи через осушене русло ріки, подібно як перше поко­ління, виходячи з Єгипту, перейшло сухою ногою по дні Чер­воного моря.

 "Як тільки ті, що несли кивот (завіту Господнього) увійшли в Йордан і ноги священників, що несли ковчег, погрузилися у води Йордану — Йордан же виступає із всіх берегів своїх у всі часи жнив пшениці — вода, текуча зверху, зупинилась і стала стіною на вельми велику віддаль, до міста Адама, котре біля Цартану; а текуча в море рівнини, в море солене, пішла і зсякла". (Іс. Нав. 3, 15-16). "А народ переходив проти Єрихону; священики ж, що несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші серед Йордану твердою ногою. Всі сили Ізраїля переходи­ли по суші, допоки весь народ не перейшов через Йордан" (Іс. Нав. 3, 17).

 Йордан — ріка пророків. Пророк Ілля по-новому пере­ходить сухими ногами через Йордан, повторюючи подію, що відбулась колись в історії Ізраїля, щоб увійти до дос­коналої обіцяної землі, до вічної близькості з Богом. "І взяв Ілля плащ свій, і звернув його і вдарив ним по воді, і розійшлася вона туди і сюди, і перейшли обоє (з Єлисеєм) по сухому руслі... Коли вони йшли і дорогою розмовляли, ось з'яви­лась вогненна колісниця і коні вогняні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо" (II Цар. 2: 8, 11). Йордан стає також рікою всього людства, яке шукає спасіння і миру в Господі. На берегах Йордану людина залишає своє зло і виринає з ріки очищеною та новою. Подія, яка сталася з сірійським вождем Нааманом, є найбільш яскравим при­кладом цього. Приймаючи пропозицію Єлисея, він довіряє водам Йордану своє тіло, обтяжене проказою. "І пішов він і скупався в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, і обновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився" (II Цар. 5: 14). Це очищення було праобразом християнських подій над Йорданом. До Івана Хрестителя, пророка убого­го і суворого, як терни, в яких жив, "приходив Єрусалим і вся юдея, і вся околиця над Йорданом. Приймали від нього хрещення в ріці Йордан, визнаючи при цьому гріхи свої" (Мт. 3: 5-6). Нарешті Йордан стає рікою Христа. Той, Який не потребує очищення, входить у воду, щоб збулося уро­чисте оголошення його таємничої природи Сина та Месії. Після Нього в Йордан входять вибрані сини Божі і Йордан стає рікою Церкви.

 Св. Єронім (близько 400 р.) зустрічав багатьох катехуменів, котрі приймали хрещення в Йордані. Таким чином Йор­дан став рікою християнського хрещення і кожна хрестиль­ниця є мовби мініатюрою цієї ріки. Більше того, Йордан є рікою, яка в певній мірі символізує все християнське жит­тя, що випливає з Хрещення, як про це говорив святий Амвросій з Медіолану: "Ubique nune Christus, ubique Jordan est", тобто, "де є Христос, там є Йордан".

 Йордан стає також рікою Небесного Єрусалиму та надії. "І показав мені чисту ріку води життя, світлу як кришталь, що виходить від престолу Бога і Агнця" (Об. 22: 1). Йордан стає для нас, таким чином, рікою життя вічного, бо в ньому по­чаток нашого спасіння.

 Подія Хрещення Ісуса на ріці Йордан дає нам "верти­каль", яка поєднує землю і небо, і направлена до Бога, до безконечності. Над Ісусом з Назарету, ноги Якого занурені у води Йордану, відкривається прозорий небозвід, Божа епіфанія.

 Над містичним Слугою Ягве, Якого пророкував ще Ісая в 42 розділі свого пророцтва, відкрилося небо, спочив на Ньому Дух Божий і голос дав урочисте запевнення "Оце слу­га мій, вибраний мій, в якому моє уподобання". Ця сама подія відбувається на берегах Йордану, де на Ісуса сходить Дух Божий і голос із неба дає найважливішу звістку: "Це Син Мій улюблений, в якому Моє уподобання". Тепер уже не "слуга", а "Син", уже не "вибраний", а "улюблений". На Йордані вияв­ляється тайна того, що з Ісусом є Бог "Бог був з Ним", — голосить апостол Петро. (Ді. 10: 38).

 Хрещення є дотиком до безконечності, спільнота з Бо­гом, усиновлення Богові, яке отримали ми через синівство Єдинородного Сина. Відносини, які повстали тепер між Бо­гом і творінням не є відносинами Бога, повного слави і вели­чі з слабкою і смертною дійсністю, подібною до трави, яка ранком квітне і зеленіє, а ввечері в'яне і сохне. Зараз ці відносини стали близькістю, стали любов'ю. Від Йордану ці відносини — це відносини батьківства і синівства, як гово­рив пророк Осія: "Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любови, і був я для них немов ті, що знімають ярмо з їхньої шиї, і я їх годував" (Ос. 11: 4).

 Хрещення є для нас прикладом смирення. Всемогутній Бог і Творець усього йде просити у творіння хрещення та прощення гріхів. Христос, що не мав жодних гріхів каю­чись у чужих гріхах, показує приклад, що істинно смирен­ний чоловік буде уміти брати відповідальність за чужі гріхи на себе. Пророк Ісая говорить, що Він — Месія тростини надламаної не доломить (бо знає для чого її використати), не згасить ґноту тліючого (але додасть йому єлею, щоб світив ясніше), шукає того, що відкинуте і загублене. Любов "вер­тикальна" самого Бога, породжує любов "горизонтальну" — до братів.

 "Улюблені, якщо так полюбив нас Бог, то і ми повинні любити один одного. Діти Божі і діти диявола пізнаються так: кожен, хто не чинить правди, не є від Бога, рівно ж і не люблячий брата свого" (1 Ів. 4: 11, 3: 10).

 Велику ласку дав Господь Йордану, бо він став рікою спасіння, рікою живою, рікою Церкви, яка спрямовує люди­ну і до любові Бога, і до любові ближнього. Християнська поезія надає Йордану одуховленості і звертається до нього як до істоти живої: "Ти, Йордане, веселися, бо Син Божий днесь хрестився". Веселімося і ми, що отрима­ли в Йордані ласку синівства по благодаті, ласку відкуплення, ласку спасіння. Амінь.

о. д-р Роман Василів

"Сівач", cічень 2003 Ч. 1 (38) рік 5

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Господнього Богоявлення.