Святий Нікон

5 квітня 2010 року

Світлий понеділок.
Св. препмуч. Нікона і двохсот учнів його, з ним замучених.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Світлий понеділок

У другий день Пасхи читається Євангеліє від Івана, в якому йде мова про те, що Бога ніколи ніхто бачити не міг, а все ж таки св. Іван Хреститель звіщав Його, як присутнього, Який вже прийшов і слід було прийняти Його завдяки хрещенню покаяння. Після Христового Воскресіння апостоли всі події з життя, страждання і хресної смерті Ісуса розуміли у новому світлі. Прихід свого улюбленого Учителя і Спасителя вони вже бачили як здійснення відвічного плану Божого відкуплення людей. Задля цього Бог став видимим, прийшовши в людському тілі, й задля цього помер і воскрес. Св. Августин сказав: "Бог став людиною, щоб людина стала Богом". Після Його Воскресіння відкриті двері до неба усім, які у Нього увірували, які слухали Боже слово і його виконували.

Цей понеділок у нашому народі ще називається обливаним, звичаї якого залишилися ще з дохристиянських часів.

Святий Нікон

Святий Нікон був сином поганина і походив з міста Неаполя. Хоч його мати була християнкою і намагалася навернути сина до святої віри, гордий юнак, який був відважним вояком, не брав собі до серця материних слів. Одного разу в розпалі бою Нікона оточили вороги, але він зробив на собі знак хреста і відразу їх переміг. Тоді Нікон прийняв св. Хрещення і був невдовзі висвячений на священика, а потім на єпископа. Пізніше він разом з монахами переселився до Сицилії. Там він заснував у пустельному місці Тигії монашу обитель, у якій прожив 40 літ суворого життя. За правління імператора Декія погани довго мучили Нікона, а потім зарубали мечем 250 року.

Діяння святих апостолів 1, 12-17. 21-26

В той час вернулися апостоли в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму, день ходи в суботу Увійшовши в місто, зійшли до світлиці, де вони перебували: Петро й Іван, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. Всі вони пильно й однодушно були на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з Його братами. Тими днями Петро, вставши серед братів, яких зібралося було разом яких сто двадцять, мовив: Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік устами Давида про Юду, який став проводарем тих, що схопили Ісуса. Він був прилічений до нас і прийняв частку служби цієї. Треба, отже, щоб із цих мужів, що сходилися з нами ввесь час, коли Господь Ісус жив з нами, почавши від хрещення Івана аж до дня, коли Він від нас вознісся, щоб один з них був з нами свідком Його воскресіння. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. І, помолившись, сказали: Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох Ти вибрав, щоб узяти місце тієї служби й апостольства, від якого відпав Юда, щоб іти на своє місце. І кинули жереб, і жереб впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.

Євангеліє від Івана 1, 18-28

Бога ніхто не бачив ніколи. Єдинородний Син, що в лоні Отця, Той об'явив. Ось свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалиму були до нього послали священиків і левітів спитати його: Хто ти? І він признався, не заперечив, признався: Я не Христос. Вони спитали його: Що ж, Ілля ти? — Ні, мовив він. Пророк ти? — Ні, відповів він. Тоді вони сказали йому: Хто, отже, ти? — щоб відповісти тим, які нас вислали. Що про себе кажеш? Він промовив: Я — голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, як сказав пророк Ісая. Були ж посланці з фарисеїв. І спитали його, кажучи до нього: Чого ж ти хрестиш, коли ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк? Іван їм відповів: Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Якого ви не знаєте; Він Той, що йде після мене, і передо мною був; і я не гідний розв'язати Йому ремінь взуття Його. Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Іван хрестив.

Турбота

Лікар заклопотано схилив голову. Стан його пацієнта не покращувався. Уже десять днів, старий перестав реагувати на лікування. Не покидав лікарняного ліжка, було враження, що втомлений і зневірений, він втратив бажання змагатись за життя.

Наступного дня лікар був здивований . До старенького враз повернулась уся його енергія. Сидів, опертий на подушки, його обличчя знову набуло здорового вигляду.

– Що сталося? – запитав лікар. Лише вчора ваш стан був просто розпачливий. Нині ж організм функціонує прекрасно! Чи міг би знати, що ж трапилось?

Старенький усміхнувся. Спокійно притакнув: „Маєте рацію, лікарю. Дещо трапилось. Учора мене відвідав мій онук і сказав: Дідусю, мусиш негайно повертатись додому, бо поламався мій велосипед!”

У будинку Спокійної Осени подейкували, що старша пані трохи не при своєму розумі. Має дуже дивну звичку. Кожного вечора обіймає й цілує телевізор. Асистент запитав стареньку, навіщо це робить?

Бруно Ферреро. Життя – це все, що ми маємо. - Свічадо, 2006