12 липня 2014 року

Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла

• Коротка історія свята
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

Коротка історія

Святим Апостолам завдячуємо скарб Христової віри. Вони передали нам Христову науку, від них маємо св. Євангелію і апостольські листи, вони поклали тривку основу для Христової Церкви. Наша Східна Церква з великою урочистістю святкує 12 липня (29 червня) празник, що в наших богослужбових книгах має таку назву: „Святих Славних і Всехвальних Первоверховних Апостолів Петра й Павла”. Обидва ці Апостоли визначні своїм характером, своєю ревною апостольською працею та своїм великим культом у Церкві.

З огляду на їх превелике значення для Церкви, їхній культ починається від їхньої смерті. Їхні гроби в Римі були всім християнам добре знані й втішалися великою пошаною. Св. Єронім (+ 420) каже: „Коли я ще як юнак учився у Римі, то зі своїми ровесниками звичайно в неділю ходив я на гроби Апостолів і Мучеників”. Їхній культ стає загальний у 4-му столітті у Східній і Західній Церквах. Костянтин Великий (+ 337) збудував у Царгороді величний храм на честь 12 Апостолів, де він і похований. Найдавніші церковні календарі вже мають їхній празник.

Про велике значення св. Апостолів для нас прегарно говорить наш Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький. „Апостоли в повному значенні того слова - пише він - є нашими батьками по вірі. Через їх руки Бог дав людству й кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті як і в проповіді не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук. Їх апостольським трудам і їх молитвам завдячуємо все, що маємо... На перше місце висувається св. Апостол Павло, який у своїх Посланнях дав Церкві таке рясне Боже Об'явлення й такі рясні Божі науки... Круг церковного року висуває на перше місце Апостола Петра, призначуючи йому два дні в році, це є Поклін його Кайданам 16 січня і 29 червня”. (Про Почитання Святих, 1941).

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Апостолів первопрестольні і вселенної вчителі, Владику всіх моліть, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість.

Кондак, глас 2: Сильних і боговісних проповідників, найвищих апостолів твоїх, Господи, прийняв ти в насолоду дібр твоїх і упокій, бо болісті їх і смерть прийняв ти радше всяких плодів, єдиний Серцевідче.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

2 послання ап. Павла до Коринтян 11, 21-12, 9

Браття, в чому б хто не виявив сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її показати. Вони Євреї? Я теж. Вони Ізраїльтяни? Я теж. Потомки Авраама? Я теж. Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Багато більше в трудах, багато більше в тюрмах, під бичами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок без одного ударів, тричі мене бито киями, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч провів я у безодні; в подорожах часто, у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках від фальшивих братів; у праці та в труді, часто в недосипанні, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі. Крім того всього, моє щоденне піклування - журба про всі Церкви. Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. Бог і Отець Господа Ісуса - Він благословен во віки! - знає, що я не говорю неправди. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамаскинян, щоб мене схопити, але мене спущено віконцем у коші по мурі і я втік із його рук. Чи треба хвалитися? Воно не личить. То я перейду до видінь і до об'явлень Господніх. Знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то в тілі, не знаю, чи то без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий до третього неба. І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий у рай і чув невимовні слова, яких не можна людині говорити. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. Коли ж я схочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу правду; але стримуюся, щоб про мене хто не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. А щоб я не згордів надзвичайними об'явленнями, даний мені пакосник тіла, посланець сатани, щоб мені пакості діяв, щоб я не вивищувався. За це я тричі благав Господа, щоб він відступив від мене, та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя об'являється в немочах. Отож, я краще хвалитимусь моїми немочами, щоб у мені перебувала сила Христова.

Євангеліє від Матея 16, 13-19

В той час, прийшовши у сторони Кесарії Филипової, Ісус запитував Своїх учнів, кажучи: Що кажуть люди про Мене, Сина Людського, хто Він? Вони ж сказали: Одні-то — Іван Хреститель, другі-то — Ілія, інші ж — Єремія або один з пророків. Сказав їм Ісус: А ви, як кажете, хто Я? І, озвавшися, Симон Петро сказав: Ти єси Христос, Син Бога живого. А Ісус, відповівши, сказав йому: Блажен єси, Симоне, сину Йони, бо плоть і кров не явила тобі, але Отець Мій, що на небесах. І Я ж тобі кажу, що ти є Петро, і на цім камені збудую Церкву мою, і ворота адові не подолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що тільки звяжеш на землі, буде зв'язано на небесах; і що тільки розрішиш на землі, буде розрішено на небесах.

Проповідь

«Між апостолами найвищі і вселенної учителі.

Моліте Владику всього, щоб дарував світові

і душам нашим велику милість» (Тропар свята).

Чи може корабель плисти без капітана, чи може військо бути без командира, чи може бути громада без провідника? Напевно, що ні!

Сьогодні ми зібралися у храмі, щоб разом вшанувати пам'ять двох великих учителів, провідників, керманичів християнства, стятих апостолів Петра і Павла. Тих, хто своєю ревною працею, а також і своїм життям старалися донести до всіх країв Вселенної слова найбільшого учителя - Ісуса Христа. Тим самим виконуючи настанову, яку було дано учням: «Ідіть і навчайте усі народи» (Мт. 28.19), для спасіння найбільшого скарбу - людської душі, щоб «почувши увірували, і увірувавши спаслися» (Пор. Ді. 13.48). Саме для того, щоб якнайбільше Божого люду могло спастися, Ісус Христос дав доручення апостолам і їх наступникам: єпископам, священикам, щоб навчали, були провідниками і керманичами християн.

Святий апостол Петро - галилейський рибалка, який трудився на морі для своєї сім'ї, і від тої праці Христос кличе Симона - Петра до праці духовної, щоб став він одним із рибалок людських душ, а найбільшим планом Спасителя було те, що той маловідомий рибалка став твердим стовпом, могутньою опорою нової Церкви. «Тож Я тобі заявляю, що ти - Петро (скеля), і що Я на цій скелі збудую мою Церкву і що ворота пекельні не здолають її. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що Ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на Небі» (Мт. 16.18-19).

А рівно із урядом навчання, Петро отримав владу першості, тобто пильнувати порядок у Церкві. Отже, апостол Петро є першим наступником Ісуса Христа на землі і видимим главою Церкви: «Я дам тобі ключі» (Мт. 16.18), відповідальним за церковний лад: «...і те, що ти зв'яжеш на землі» (Мт. 18.18). В такий спосіб Спаситель передає Свою опіку в Церкві Петрові.

Задля Христа і Його науки Петро залишив усе: родину, працю, майно, плани на майбутнє, а також своє колишнє життя. Прийняв Христове покликання і наслідував Його. Він вибрав ту частку, що не може бути віднятою (Пор. Лк. 10.42). Це служіння Божому покликанню і людям у плані утвердження їх віри, для спасіння кожної душі, що почує голос Сина Божого, через вчення Церкви.

Святий апостол Павло став учителем Церкви Христової також, залишивши свою перспективну світську кар'єру, покинув свій стан, коли біля Дамаску у видінні почув Христа. В той час, коли апостоли голосили Слово Боже, коли вони хрестили людей тисячами, бо ті, почувши про розп'ятого і воскреслого Христа, ставали на бік християнства, приймаючи Хрещення від апостолів, то Савло як ревний фарисей із фарисеїв, не розуміючи, що робить, переслідував християн, отримував задоволення, думаючи, що тим самим приносить службу Богові. Але коли почув голос із неба: «Савле, Савле! Чому переслідуєш Мене?» А він запитав: «Хто Ти, Господи?» А цей: « Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Встань та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити» (Пор. Ді. 9.17). В скорому часі Савло прийняв хрещення і став ревним апостолом Павлом. Трудився в проповідях, в подорожах, у важкій праці, в терпіннях і ув'язненні, не лякаючись здолати тисячі кілометрів, приймаючи усякі негаразди, лише, щоб спокутувати свої провини в незнанні, а рівно ж віддає своє життя, щоб підтвердити апостольське, християнське визнання: «Ти - Христос, Син Бога живого» (Мт. 16.16). В церковній історії ми маємо нагоду переконуватись безліч разів, що багато мужчин, жінок, дітей підтверджували своїм життям це визнання і задля цього посвячували своє життя, щоб бути спасенними у Царстві Божому.

І сьогодні Христос питає нас, і то особисто: «За кого Мене вважаєш ти!» Христос, напевно, більше потребує від нас сьогоднішніх, як і колись, виявлення своєї віри в ділах, засвідчуючи свою обітницю, дану у Хрещенні: «Бо по ділах ваших спізнають вас, що ви є Мої учні».

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні ми святкуємо пам'ять двох міцних стовпів Церкви Христової. Апостолів Петра і Павла, котрі своєю працею привели до Христа багато людей і утвердили у вірі. Молімося і просімо у первоверховних апостолів, щоб вони молили Бога за нас і наші душі, і щоб ми могли завжди визнавати і засвідчувати з глибини наших сердець: «Ти - Христос, Бога живого Син». Амінь.

о. Михайло Бранець
"Сівач", липень 2010 Ч. 7 (130), рік 12

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла.