Святий Трифон

14 лютого 2010 року

Неділя сиропусна, прощення. Спомин Адамового вигнання.
Св. муч. Трифона.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святий Трифон

Трифон народився в убогій християнській сім'ї і жив у селі Кампсиді, що в Малій Азії. Він відзначався даром чудотворення. Під час переслідування християн за правління Імператора Декія Трифона і його товариша Респіція було ув'язнено за те, що вони поклонялися Христові, а не поганським божкам.

У нікомидійській в'язниці вони мужньо переносили жорстокі тортури: їм забивали цвяхи у ступні, бичували та обсмалювали смолоскипами. Під час мук явився їм Божий ангел, який поклав на їхні голови прегарні корони. Наступного дня Трифона і Респіція жорстоко побили батогами з прив'язаним оловом, а потім відрубали голови. Їхні святі мощі перенесли до Єрусалима, а згодом – до Рима.

Послання ап. Павла до Римлян 13, 11-14, 4

Браття, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви і одягнімся у зброю світла. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях. Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. Один вірить, що можна все їсте, а слабкий хай їсть городину Хто їсть, хай не гордує тим, що не їсть; а хто не їсть, хай не судить того, що їсть, бо Бог його прийняв. Ти хто, що судиш чужого слугу? Своєму господеві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його.

Євангеліє від Матея 6, 14-21

Сказав Господь: Якщо відпускаєте людям прогрішення їх, відпустить і вам Отець ваш Небесний. А якщо не відпускаєте людям прогрішень їх, ні Отець ваш не відпустить вам прогрішень ваших. Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони похмурюють свої лиця, щоб показатися людям, що постять. Істинно кажу вам, що вони приймають свою нагороду. А ти, коли постиш, помаж свою голову і лице своє умий, щоб ти, постячи, не явився людям, а Отцю твоєму, що в тайні. І Отець твій, що видить у тайні, воздасть тобі явно. Не скривайте собі скарбів на землі, де черв і тля тлить і де злодії підкопуються і крадуть. А скривайте собі скарб на небі, де ні черв, ні тля не тлить, і де злодії не підкопуються, ні не крадуть. Бо де є скарб ваш, там буде і серце ваше.

Раса дурнів

Минали дні, а вони продовжували мріяти про те, ким стануть, коли хтось знайде їх.

– Без сумніву, нас гарненько відшліфують, і ми станемо частиною намиста разом з иншими коштовними камінцями.

– Або опинимося на білому й тоненькому пальці якоїсь великої дами!

– Або в короні королеви Голландії!

– Або в шпильці на краватці принца Вельського…

– На нас чекає велике життя…

– Розкішні готелі, морські подорожі, бали, прийоми…

– Поїдемо аж у Катманду…

Одного чудового ранку, коли промені сонця виблискували в піні, що утворилася на більших каменях, людська рука занурилася у воду й витягнула звідти два блакитних камінці.

– Віват! – вигукнули одночасно.

Їх кинули в картонну коробку разом із иншими кольоровими камінцями.

– Залишатимемося тут недовго! – промовили, впевнені у своїй красі й важливості.

Однак це тривало набагато довше, ніж вони сподівалися. Два камінчики перекидали з коробки в коробку, часто обмацували шорсткими руками. Врешті залишилися в коробці самі.

Потім якась рука взяла їх і разом із иншими камінцями кинула ними об мур, і вони опинилися на страшенно липкому шарі цементу.

– Гей, зачекайте! Ми – цінні камінці, – кричали. Але після двох ударів молотком вони ще більше заглибилися в цемент.

Плакали, благали, погрожували. Але це нічого не дало.

Два блакитні камінці застигли на мурі. Від розчарування вони набули фіолетових відтінків.

– Що за дурні, осли, некомпетентні люди! Не побачили нашої цінности, – лементували.

Бруно Ферреро. Із веселкою в кишені. - Свічадо, 2009