5 травня 2013 року

Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

• Коротка історія свята
• Про ікону празника
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

Коротка історія

Слово "пасха" походить з єврейського "песах", що значить "перехід". Тут мова про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпус­тити ізраїльський народ, а перейшов повз доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров'ю одно­річного ягняти. Слово "пасха" у жидів означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту дістав назву Пасхи.

Для апостолів і перших християн Пасха-Перехід стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерти і від смерти до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із жидами свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерти.

Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси в богослуженні його називають пасхальним агнцем або коротко Пасхою. "Бо Пасха наша, — каже святий апостол Павло, — Христос, принесений у жертву" (1 Кор. 5,7).

У II ст. разом із хресною Пасхою починає також входити в практику і радісна Пасха на честь Христового Воскресення, яку святкують у неділю після жидівської Пасхи. Собор у Нікеї (325) вирішив, що всі християни мають святкувати празник Пасхи того самого дня: що не можна йти за жидівським звичаєм, а треба празнувати Пасху в неділю, після першої повені місяця, після весняного рівнодення.

У ІV-V ст. святкування празника Пасхи продовжується з одно­го дня на цілий тиждень, який зветься "світлим тижнем" на про­тивагу до тижня перед Великоднем, що має назву "Великого", або "Страсного". В Єрусалимі най­більш урочисті були перші три дні Пасхи, що Східна Церква прак­тикує і сьогодні.

З богослужінь празника Христового Воскресення на особливу увагу заслуговує пасхальна утреня, яку можна б назвати величним гимном прослави Христа-Переможця. Її авторство приписують ве­ликому богослову Східної Церкви й великому митцеві слова – святому Йоану Дамаскину (к. 676 — к. 749). Ймовірно, що вона укладена на основі пасхальних проповідей святих Отців – Григорія Богослова, Григорія Ниського й Йоана Золотоустого. Зміст воскресної утрені глибоко-догматичний, форма високо-поетична, тон дуже радісний і переможний.

Про ікону

Ікона Воскресіння представляє Христа не в ту мить, як Він вихо­дить з гробу, а тоді, коли Він розбиває його. Христос виходить з гробу не як той, хто звільнився від смерті і тікає геть. Адже Господь переміг смерть не задля себе самого, як це могла б зробити надлюдина. Велич воскресіння Христа полягає в тому, що Він входить у царство князя темряви, який тримає в неволі Адама та його нащадків.

Воскреслий, сяючий Христос у динамічній позі є центром величавої й багатої змістом композиції Зішестя в Ад. Вся Його постать у повний зріст оточена небесним сяйвом мандорли продовгастої форми, бо де Христос – там небо. Світло випромінюється як з воскреслого Христа, так і з мандорли, адже небо вже не приховане – воно відкрите завдяки перемозі Христа над гріхом і смертю.

Христос зображений у білих з позолотою ризах. Він стоїть над розби­тими воротами аду – досі непоборимою в'язницею смерті. Під цими воротами в темному аді видно розторощені тепер символічні знаряддя тор­тур. Ад, алегорично персоніфікований, лежить зв'язаний, безсилий.

Із зображення на іконі не зрозуміло, чи Христос сходить в Ад, чи це вже мить Його повернення звідти. Він простягає руки Адамові та Єві, слідом за якими двома великими процесіями із землі виходять усі попередні покоління аж до Його пришестя. Зображено майже цілу дугу спасіння, яку проходить Господь. Сцена Зішестя в Ад – це величне святкування життя й очікування воскре­сіння, бо Христос не забув про тих, що в гробах, а пішов шукати за ними.

Ікона показує нам також дві сфери духовного життя. У царстві смерті, зруйнованому Христом, панує порок та лихі помисли, які спонукають людину служити цьому царству. Їх зображають у вигляді темних постатей у підземній печері. Друга сфера – це сфера Христа, який діє протилежним чином. Христос відкрито показує чесноту, до якої людина доходить, слухаючись духовних помислів і жертвуючи егоїзмом.

Тропар та кондак

Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.

Слава, і нині: Кондак, глас 8: Хоч і у гріб зійшов ти, Безсмертний, та адову зруйну­вав ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям зві­стивши: Радуйтеся, і твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресення.

Діяння святих апостолів 1, 1-8

Перше ото слово я написав, о Теофіле, про все, що Ісус почав і творити й учити, аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких вибрав. Перед ними ж і показав Себе живим після Своїх страстей, в багатьох істинних знаменнях, з'являючися їм сорок днів і говорячи про царство Боже. Ївши також з ними, звелів їм не відлучатися від Єрусалиму, але ждати обітниці Отця, що її ви чули від мене. Бо Іван ото христив водою, а ви маєте христитися Духом Святим по небагатьох цих днях. Вони ж отже, зійшовшися, питали його, кажучи: Господи, чи в цей час знову установиш царство Ізраїлеве? Він відповів їм: Не вам знати час і пору, що Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете мені свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі.

Євангеліє від Івана 1, 1-17

В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Слово Було Бог. Воно було споконвіку в Бога. Все через Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що повстало. У Ньому було життя, і життя було світло людям. І Світло в тьмі світить, і тьма Його не обняла. Був чоловік, посланий від Бога, ім'я йому Іван. Він прийшов на свічення, щоб свідчити про Світло, щоб усі повірили через Нього. Не був він Світло, але щоб свідчити про Світло. Був Світло істинне Той, Хто просвічує колену людину, що приходить на світ. У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав. До свого прийшов, і свої Його не прийняли. А котрі прийняли Його, дав їм власть дітьми Божими стати, віруючим в ім'я Його. Що не з крови, ні з похоті тіла, ні з похоті мужа, а від Бога родилися. І Слово тілом стало, і вселилося в нас, і ми виділи славу Його, славу як Єдинородного від Отця, повне благодаті й істини. Іван свідчить про Нього і кликав, кажучи: Це був Той, про кого я говорив, Той, що по мені гряде, передо мною був, бо перше мене був. І з повноти Його всі ми прийняли, і благодать за благодать. Бо закон Мойсеєм був даний, благодать же й істина через Ісуса Христа сталася.

Проповідь

У цей провіщений і святий день, царський і Господній, свято над святами і торжество всіх торжеств, звертаюся до ваших сердець із привітальним словом та коротким роздумуванням про Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Його життя було коротке, але за цей період часу, тридцять три роки, "Він виповнив довголіття", котре продовжується в людях, що живуть його любов'ю. "Любов же в тому, щоб жити за його заповідями. А заповідь ця, щоб ви в любові жили" (2 Йо 1,6),- навчає святий Іван-євангелист; котрий мав велику честь - покласти голову на груди Спасителя і відчути биття Його люблячого серця. Що ми маємо відчути в цей урочистий день? Однак лише відчути - це буде зовсім замало. Чому? - Відчуття підводять. У це свято, в цю велич урочистості - маємо глибоко вникнути духом і пережити її разом із воскреслим Христом і всіма учасниками цієї події - апостолами, учнями, близькими до Христа, а також нашими предками, котрі впродовж століть заглиблювалися у велику правду спасіння. Воскресіння Христа - не тільки стверджений історичний факт, що його довго заперечували в нашій країні видуманими безбожними програмами, але це - правда, котра несе зі собою великі зобов'язання до тих, хто почувається і називає себе християнами.

Пригадаймо знущання людей з невинного чоловіка, Ісуса, котрий нічого злого не зробив. Він приносив зцілення недужим і проганяв бісів (пор. Лк 8, 2), повернув трьом мертвим духа, і вони стали живими, як перед тим. Прийшов шукати загублену вівцю, щоб її спасти, тобто за тебе і за мене віддав життя, коли ми губилися у проваллі своїх життєвих промахів, втікаючи від Божої любові і кидаючись в обійми диявольського обману. Якого обману? А дуже простого: хто не виконує заповідей Божої любові, той практикує сатанинські примхи, причетний до його затій, і як би хтось себе не обороняв - правда існує одна. Яка правда? Я і ти, конкретно, перебуваємо у світлі Христового воскресіння або в темноті диявольської брехні. Ми - слуги Небесного Отця або Його ворога. Усі люди світу поділені на два табори. Які докладно два табори? Перший табір - Христа, інший - диявола. І сам Син Божий сказав: "Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає" (Лк 11,23). Припускаю, що ти, брате й сестро, ходиш до церкви, але це ще не означає, що стоїш на боці Христа. Апостол Юда ходив з Ісусом, був очевидцем Його чудес, відповідав за доручені фінансові справи, скажемо так теперішньою мовою, але зрадив Спасителя, як сам признався, "видавши кров невинну". Зовнішня присутність біля Господа, запевнення, які часто люблять говорити, що вірю в Бога, ходжу до церкви, молюся тощо, - не виправдовують. Не квапмося уже себе самих робити праведниками. Зачекаймо. Поставмо запитання своєму сумлінню і щиро даймо відповідь. Чи я ходжу до церкви щонеділі та кожного свята? Якщо ні, тоді що мене виправдовує? Чи молюся щоденно і яка моя молитва? Як дотримуюся святого посту? Чи не гніваюся з ніким? Може, чиню комусь приховану кривду? Кривду ближньому, своєму народові? Не дотримуюся подружньої вірності? Не живу чесно в передподружньому житті? Зловживаю алкогольними напоями? Одурманюю свій розум наркотичними препаратами? Які сороміцькі слова ми чуємо на вулицях наших міст і сіл? Як часто ми далекі від сумлінного виконання своїх обов'язків - батька або матері, сина чи дочки, чоловіка і жінки, священика і вчителя, викладача, студента й простого робітника, депутата і військовослужбовця тощо. Чомусь спадають на думку слова скарги автора святого псалма: "Зіпсувалися, мерзоту коять; нема нікого, хто добро чинив би" (Пс 14(13), 1).

Христос воскрес не для того, щоб нас оскаржувати, а щоб виправдати за практикування любові до Бога та ближнього. Дивися, як трудно було заспокоїтися ворогам, це вилилось у немилосердне бичування, глум, насмішки, несправедливий засуд і розп'яття на хресті Сина Божого. Страх ходив за ними та жив у них, не даючи їм спокою. Вони боялися мертвого тіла, тому прийшли до Пилата і сказали: "Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну. Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день" (Мт 27, 63-64). І що сталося? Христос помер на хресті. Йому пробили списом бік, з котрого вийшла кров і вода. Загорнули тіло, за юдейським звичаєм, у пов'язки та покривало. Положили у скелястий гріб і привалили важким каменем. Запечатали гріб та поставили сторожу. Нічого не допомогло, хоч все було так детально зроблено та сплановано. Настав третій день, "великий зчинився землетрус, - ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому" (Мт 28, 2). Сторожа розповіла первосвященикам, що Христос воскрес, а ті, порадившись, заплатили сторожам гроші, мабуть, більше, ніж Юді за зраду, і веліли говорити, що учні вкрали Його (пор. Мт 28, 11-13). А тим часом ми довідуємося, що учні зі страху переховувалися, боялися показатися на люди, а до всього цього певний час не вірили в Його воскресіння.

Любі брати і сестри! Правди воскресіння Спасителя заперечити неможливо, її можна не прийняти до свого серця. Можна в це не вірити, і примусити когось до віри неможливо. Насильно накинута віра не буде вірою, а залишиться насильством. Людина вільна у своєму виборі. Кожен вибирає для себе табір Христа або стає у ворожий -проти Нього. Хто служить, той служить Богові або мамоні, дияволу. Воскресіння Господнє показує напрям нашого служіння. Маю надію, що ми стараємося бути в таборі Божого Сина і Йому служити. Загляньмо глибоко й щиро в наше сумління, там отримаємо відповідь про наш духовний стан.

Хай відгомін слів пасхального привіту достукається до кожного серця вірних нашої Церкви та всіх людей доброї волі. Бажаю усім рівноваги духа, внутрішнього спокою та правдивої радості. Це духовне свято, і йому нічого не може стати на заваді. Хай воскреслий Христос усіх нас наповнить радістю та миром, любов'ю й милосердям!

Бажаю, щоб цей християнський привіт - Христос воскрес! - звучав з переконання, завжди по-новому та щиро наповняв нас своєю духовною силою!

Христос воскрес!

+ Ігор (Возьняк), Митрополит Львівський

Собор Св. Юрія, м. Львів, 08.04.2007

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Архиєпископ Ігор Возняк. "Слово Господнє живе та діяльне". Проповіді. - Львів: Свічадо, 2009.

А також ікону Христового Воскресіння храму Преображення Господнього м. Львів.