19 квітня 2009 року

Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

• Коротка історія свята
• Про ікону празника
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

Коротка історія

Слово "пасха" походить з єврейського "песах", що значить "перехід". Тут мова про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпус­тити ізраїльський народ, а перейшов повз доми ізраїльтян, одвірки домів яких були помазані кров'ю одно­річного ягняти. Слово "пасха" у жидів означало також ягня, якого заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту дістав назву Пасхи.

Для апостолів і перших християн Пасха-Перехід стала символом іншого переходу — подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерти і від смерти до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із жидами свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну і з постом, бо вона була для них річницею Христових мук і смерти.

Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси в богослуженні його називають пасхальним агнцем або коротко Пасхою. "Бо Пасха наша, — каже святий апостол Павло, — Христос, принесений у жертву" (1 Кор. 5,7).

У II ст. разом із хресною Пасхою починає також входити в практику і радісна Пасха на честь Христового Воскресення, яку святкують у неділю після жидівської Пасхи. Собор у Нікеї (325) вирішив, що всі християни мають святкувати празник Пасхи того самого дня: що не можна йти за жидівським звичаєм, а треба празнувати Пасху в неділю, після першої повені місяця, після весняного рівнодення.

У ІV-V ст. святкування празника Пасхи продовжується з одно­го дня на цілий тиждень, який зветься "світлим тижнем" на про­тивагу до тижня перед Великоднем, що має назву "Великого", або "Страсного". В Єрусалимі най­більш урочисті були перші три дні Пасхи, що Східна Церква прак­тикує і сьогодні.

З богослужінь празника Христового Воскресення на особливу увагу заслуговує пасхальна утреня, яку можна б назвати величним гимном прослави Христа-Переможця. Її авторство приписують ве­ликому богослову Східної Церкви й великому митцеві слова – святому Йоану Дамаскину (к. 676 — к. 749). Ймовірно, що вона укладена на основі пасхальних проповідей святих Отців – Григорія Богослова, Григорія Ниського й Йоана Золотоустого. Зміст воскресної утрені глибоко-догматичний, форма високо-поетична, тон дуже радісний і переможний.

Про ікону

Ікона Воскресіння представляє Христа не в ту мить, як Він вихо­дить з гробу, а тоді, коли Він розбиває його. Христос виходить з гробу не як той, хто звільнився від смерті і тікає геть. Адже Господь переміг смерть не задля себе самого, як це могла б зробити надлюдина. Велич воскресіння Христа полягає в тому, що Він входить у царство князя темряви, який тримає в неволі Адама та його нащадків.

Воскреслий, сяючий Христос у динамічній позі є центром величавої й багатої змістом композиції Зішестя в Ад. Вся Його постать у повний зріст оточена небесним сяйвом мандорли продовгастої форми, бо де Христос – там небо. Світло випромінюється як з воскреслого Христа, так і з мандорли, адже небо вже не приховане – воно відкрите завдяки перемозі Христа над гріхом і смертю.

Христос зображений у білих з позолотою ризах. Він стоїть над розби­тими воротами аду – досі непоборимою в'язницею смерті. Під цими воротами в темному аді видно розторощені тепер символічні знаряддя тор­тур. Ад, алегорично персоніфікований, лежить зв'язаний, безсилий.

Із зображення на іконі не зрозуміло, чи Христос сходить в Ад, чи це вже мить Його повернення звідти. Він простягає руки Адамові та Єві, слідом за якими двома великими процесіями із землі виходять усі попередні покоління аж до Його пришестя. Зображено майже цілу дугу спасіння, яку проходить Господь. Сцена Зішестя в Ад – це величне святкування життя й очікування воскре­сіння, бо Христос не забув про тих, що в гробах, а пішов шукати за ними.

Ікона показує нам також дві сфери духовного життя. У царстві смерті, зруйнованому Христом, панує порок та лихі помисли, які спонукають людину служити цьому царству. Їх зображають у вигляді темних постатей у підземній печері. Друга сфера – це сфера Христа, який діє протилежним чином. Христос відкрито показує чесноту, до якої людина доходить, слухаючись духовних помислів і жертвуючи егоїзмом.

Тропар та кондак

Тропар: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.

Слава, і нині: Кондак, глас 8: Хоч і у гріб зійшов ти, Безсмертний, та адову зруйну­вав ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям зві­стивши: Радуйтеся, і твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресення.

Діяння святих апостолів 1, 1-8

Перше ото слово я написав, о Теофіле, про все, що Ісус почав і творити й учити, аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких вибрав. Перед ними ж і показав Себе живим після Своїх страстей, в багатьох істинних знаменнях, з'являючися їм сорок днів і говорячи про царство Боже. Ївши також з ними, звелів їм не відлучатися від Єрусалиму, але ждати обітниці Отця, що її ви чули від мене. Бо Іван ото христив водою, а ви маєте христитися Духом Святим по небагатьох цих днях. Вони ж отже, зійшовшися, питали його, кажучи: Господи, чи в цей час знову установиш царство Ізраїлеве? Він відповів їм: Не вам знати час і пору, що Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете мені свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі.

Євангеліє від Івана 1, 1-17

В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Слово Було Бог. Воно було споконвіку в Бога. Все через Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що повстало. У Ньому було життя, і життя було світло людям. І Світло в тьмі світить, і тьма Його не обняла. Був чоловік, посланий від Бога, ім'я йому Іван. Він прийшов на свічення, щоб свідчити про Світло, щоб усі повірили через Нього. Не був він Світло, але щоб свідчити про Світло. Був Світло істинне Той, Хто просвічує колену людину, що приходить на світ. У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав. До свого прийшов, і свої Його не прийняли. А котрі прийняли Його, дав їм власть дітьми Божими стати, віруючим в ім'я Його. Що не з крови, ні з похоті тіла, ні з похоті мужа, а від Бога родилися. І Слово тілом стало, і вселилося в нас, і ми виділи славу Його, славу як Єдинородного від Отця, повне благодаті й істини. Іван свідчить про Нього і кликав, кажучи: Це був Той, про кого я говорив, Той, що по мені гряде, передо мною був, бо перше мене був. І з повноти Його всі ми прийняли, і благодать за благодать. Бо закон Мойсеєм був даний, благодать же й істина через Ісуса Христа сталася.

Проповідь

Усі радіємо великим святом: Воскресінням ГНІХ. Цієї радості ніщо не може затемнити, факту воскресіння ніхто не може слушно заперечити. Хтось може просто нерозумно й зухвало про це твердити; говорити, що не було Христа й не було воскресіння, - таких немудрих не бракувало й не забракне. Протягом двох тисяч років було багато різних богохульників, єретиків, беззаконників, садукеїв, схизматиків, осіб неслухняних Церкві, що заперечували факти існування Бога, його воскресіння; інші старалися демонструвати свої ганебні служіння, знаходячись поза Церквою Христовою, але Христова Церква одна, яку «пекельні ворота не подолають». Ісус Христос переміг смерть, диявола, світ й усяке зло! Він також має час, щоб вийти переможцем над усіма тими, хто його не слухає, стає в ряди беззаконників, противиться його святій Церкві, його Волі та його законним наставникам у Церкві. Спаситель воскрес як переможець усіх тих, хто боровся проти нього; хто боронив давніх звичаїв й традицій, що скрупульозно вмивали руки й ноги, очищували зверху чаші й миски, уникали доторкання до нечистого, а самі у своїй середині були повні здирства й нездержливості (пор. Мт 23,25). Переміг усіх тих, хто прикривався його іменем, щоб довершувати своїх гордих намірів. Син Божий замикав уста тим, хто заперечував воскресіння, пригадуючи відомі факти з історії життя людей: «А про мертвих – що вони воскреснуть – хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! Він Бог не мертвих, а живих…» (Мр 12,26-27).

Христос воскрес, також і ми усі воскреснемо! Тільки пам’ятаймо, що після воскресіння відбудеться загальний суд людей. Не всі жили згідно закону любові Бога та ближнього, і тому дуже справедливо, що кожна людина прийме те, за що боролася в своєму житті: «І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). Не всі любили правду, чесність, дотримувалися вірності. Не усі були милосердні, справедливі; не всі любили ворогів й молилися за них, радо прощали їм їхні похибки. Не всі були щирі у молитві не всі: сердечно каялися, приходили регулярно в церкву, давали милостині, уникали обмов та очорнень і т. д. А що ж говорити про нерозкаяних вбивць, п’яниць, ідолопоклонників, ворожбитів, чарівників, гадалок, блудників, брехунів, лінивих, всякого роду мерзотників? Чи усім повинна бути нагорода, коли одні терпіли потурання й насмішки, приниження й погорду, несправедливість та лайки; а інші кпили собі з Божих Заповідей, насміхалися з посвячених осіб, легковажили служіння Богові, кривдили ближніх, покидали свою віру, шукали вигідного й легкого життя; гроші й багатство ставили на перше місце, що заступало їм Бога. Усі розуміємо, що про жодну зрівнялівку у вічності не може бути мови. Христос не для того воскрес, щоб заплющити очі на зло, але щоб кожній людині віддати по її заслузі, за її стараннями. Він зуміє встановити справедливість, за котрою дуже тужить людина.

Про те, що Ісус Христос воскрес, ми, як християни, не будемо сперечатися. Воскресіння Господнє із кам’яного запечатаного гробу, де стояла сторожа, повинно розбудити у нас сильне й непохитне бажання воскреснути нам із гробу гріхів: самолюбства, гордості, розпусти, чародійства… Нам потрібно опустити духовний гріб, в котрому наші здорові снаги, шляхетні почування, сила духа, довіра Богу, перебувають якби полонені злим духом, грішними силами. Господь не для того терпів й воскрес, щоб ми живі тілом носили у собі мертву для нього душу. Його гріб залишився порожнім, щоб нашого духа наповнити великою довірою та любов’ю до нього та ближніх. Ангел наступними словами потішав жінок, що прийшли до гробу: «Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї, – там ви його побачите. Я вам сказав» (Мт 28,6-7). Ісус Христос випередив нас, тому ретельно готуймося до того, щоб побачити його лагідне й ласкаве обличчя у вічності.

Пам’ятаймо, що найщасливішими душами на цьому світі є ті, котрі люблять Бога, хоч на землі ще не можна повністю посідати повного й досконалого щастя. Вони хоч убогі й покривджені, погорджені й незнані, відкинені світом та висміяні могутніми цього світу, однак в дусі щасливі, бо гроші й багатства – це ще не щастя. Якийсь страх, що ходить постійно за людиною, як показує історія життя багатих людей, які здобули багатства нечесним шляхом, не дає спокою, не вносить миру в душу; навпаки, постійну напругу та неспокій, що крають людину та роблять з неї невільницьку особу. Скільки-ж то людей мають всього достоту, а перебувають щодня у неспокої та не мають жодного задоволення із свого життя й надмірних достатків? Хто на землі терпить подібно як Лазар біля воріт багача, той буде всього мати достатньо у вічному Царстві Небесному.

Тому сьогодні вітаю всіх понижених й самітних, убогих й заможних, милосердних та тих, хто з любов’ю нахиляється над потребуючими їхньої руки! Вітаю молодих й старших, каянників та нерозкаяних, тих, хто в неволі та тих, хто несе службу в рядах нашої армії! Вітаю хворих й немічних, людей у силі віку та доброму здоров’ї! Хай радість Христового воскресіння торкнеться серця кожної людини! Хай Боже благословення і слова: «Радуйтеся, бо Христос воскрес», - стануть радістю кожного серця! Хай слова ангела скеровані до жінок про воскресіння Христове і відвалений камінь від гробу, де лежав Христос, стануть нашим глибшим переконанням про потребу гідного християнського життя! Усі радісно поклонімося воскреслому Христові та хай у кожному серці й на устах гомонить радісне: Христос воскрес!

Владика Ігор Возьняк
св. Юр, 27.04.2008

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Христового Воскресіння.