4 травня 2013 року

Страсний тиждень. Велика субота.
Св. cвящмуч. Януарія і тих, що з ним.
Св. муч. Теодора, що в Персії.
(Літургія Св. Василія Великого).

У понеділок, вівторок і середу Страсного тижня Божественні Літургії Святого Івана Золотоустого не правляться, а служиться Літургія Напередосвячених Дарів. У четвер і суботу - Літургія Святого Василія Великого з вечірнею. П'ятниця - алітургічний день.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святий Януарій

Януарій був єпископом італійського міста Беневенто в час Діоклетіанового переслідування християн. Януарія, який відвідав у тюрмі свого приятеля християнина Сосія, наказали також кинути до в'язниці у місті Нолі.

Після жорстоких мук Януарія та інших християн кинули на розтерзання звірам, які навіть не торкнулися їх. Тоді вірним Божим слугам відрубали голови, а тіла поховали за містом. Згодом мощі Януарія з великою пошаною перенесли до Неаполя. За його посередництвом почали діятися різні чуда, зокрема стримування виверження Везувія. Гріб св. Януарія є місцем постійного чуда: щороку в день смерті мученика його згусла кров закипає.

Послання ап. Павла до Римлян 6, 3-11

Браття, чи ж не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть Його христилися? Ми поховані з Ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою Його смерти, то будемо й подобою воскресіння. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з Ним, щоб було знищене це гріховне тіло, щоб нам більше гріхові не служити; бо хто вмер той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Христос, воскресши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує. Вмираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а, живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі.

Євангеліє від Матея 28, 1-20

Після вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. І ось зчинився великий землетрус і ангел Господній зійшов з неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, наче блискавка, а одежа біла, як сніг. Зо страху перед ним затремтіла сторожа і стала, наче мертва. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розп'ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як сказав був. Ходіть, гляньте на місце, де Він лежав. Та біжіть хутко, скажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих. Он Він вас випередить у Галилеї, там ви Його побачите. Ось я вам сказав. І вони поспішно лишили гріб зо страхом і великою радістю, і побігли сповістити Його учнів. Аж ось Ісус зустрів їх і каже: Радуйтеся! Ті підійшли і, кинувшись Йому в ноги, вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: Не бійтесь! Ідіть і сповістіть Моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там Мене побачать. Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшинами та скликавши раду, дали воякам досить грошей і наказали: Скажіть, що Його учні прийшли вночі і вкрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його і він не буде вас турбувати. Вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями аж по цей день. А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм призначив Ісус. Побачивши Його, вони вклонилися Йому; але деякі сумнівалися. Ісус приступив і промовив до них: Дана Мені всяка власть на небі і на землі. Ідіть, навчайте всі народи, христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати те все, що Я заповідав вам. І ось Я з вами по всі дні до скінчення віку. Амінь.

“Беру свої слова назад!”

У той час дружина, яка працювала в полі, довго чекала на сигнал із дому, що вечеря вже готова.

Так і не дочекавшись, повернулася додому.

Вона зайшла на подвір’я й, побачивши корову, яка висіла на шнурку, відразу кинулася до неї, щоб серпом перерізати шнур. Коли це зробила, чоловік упав із комина просто в горщик з юшкою.

– Вітаю тебе, – сказав чоловік дружині, коли та витягла його з печі. – Мушу сказати, що беру назад всі свої слова про твою роботу.

Він перепросив її та поцілував. Відтоді вже більше ніколи не нарікав і не скаржився.

Бруно Ферреpо, "Небесна брама", Свічадо, 2008