18 квітня 2009 року

Страсний тиждень. Велика субота.
Свв. мучч. Теодула, Агатопода і тих, що з ними.
(Літургія св. Василія Великого)

У понеділок, вівторок і середу Страсного тижня Божественні Літургії Святого Івана Золотоустого не правляться, а служиться Літургія Напередосвячених Дарів. У четвер і суботу - Літургія Святого Василія Великого з вечірнею. П'ятниця - алітургічний день.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святі Теодул і Агатопод

У час Діоклетіанового переслідування християн багато з них прагнули радше піти на муки й смерть, аніж зрадити віру. Такими були церковний читець Теодул і диякон Агатопод, які служили Богові в македонському місті Солуні. Молодий Теодул читав вірним писання святих пророків і апостолів, виганяв з людей злих духів. Диякон Агатопод був дуже стареньким; він праведно провів усе своє життя.

За проповідування Божого слова погани їх ув'язнили і намовляли до відступництва від святої віри, але вони рішуче відмовилися. Тоді їм прив'язали до ший камені і кинули в море 303 року.

Послання ап. Павла до Римлян 6, 3-11

Браття, чи ж не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть Його христилися? Ми поховані з Ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою Його смерти, то будемо й подобою воскресіння. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з Ним, щоб було знищене це гріховне тіло, щоб нам більше гріхові не служити; бо хто вмер той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Христос, воскресши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує. Вмираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а, живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі.

Євангеліє від Матея 28, 1-20

Після вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. І ось зчинився великий землетрус і ангел Господній зійшов з неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, наче блискавка, а одежа біла, як сніг. Зо страху перед ним затремтіла сторожа і стала, наче мертва. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розп'ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як сказав був. Ходіть, гляньте на місце, де Він лежав. Та біжіть хутко, скажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих. Он Він вас випередить у Галилеї, там ви Його побачите. Ось я вам сказав. І вони поспішно лишили гріб зо страхом і великою радістю, і побігли сповістити Його учнів. Аж ось Ісус зустрів їх і каже: Радуйтеся! Ті підійшли і, кинувшись Йому в ноги, вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: Не бійтесь! Ідіть і сповістіть Моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там Мене побачать. Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшинами та скликавши раду, дали воякам досить грошей і наказали: Скажіть, що Його учні прийшли вночі і вкрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його і він не буде вас турбувати. Вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями аж по цей день. А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм призначив Ісус. Побачивши Його, вони вклонилися Йому; але деякі сумнівалися. Ісус приступив і промовив до них: Дана Мені всяка власть на небі і на землі. Ідіть, навчайте всі народи, христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати те все, що Я заповідав вам. І ось Я з вами по всі дні до скінчення віку. Амінь.

Просвіти свій ум

Один вчений професор вирушив у мандри, щоби віднайти сенс життя. Відвідавши багато міст і пройшовши не одну сотню кілометрів, він забрів до хатини дуже побожного пустельника і почав просити його, щоб той пояснив йому сенс життя. Пустельник почав розмову на різні теми, а в між часі почав пригощати його чаєм. Налив йому повний кухлик, але продовжував наливати далі, так що чай вилився на підлогу. Професор здивовано дивився і нарешті сказав пустельникові:

— Досить, вистарчить наливати. Мій кухлик давно вже повний. У нього більше не вміститься! Пустельник відповів на це:

— Ти, як твій кухлик, переповнений своїми старими думками, міркуваннями, поглядами. Як же я можу навчити тебе і сказати щось нового? Це можливо тільки тоді, коли спорожниш свій кухлик, щоб його наповнити наново.

Поль Дж. Вортон. "Історії та притчі" - Свічадо, 1998