Зішестя Ісуса Христа в ад

3 квітня 2010 року

Страсний тиждень. Велика субота.
Преп. іспов. Якова, єп. Катанського.
(Літургія св. Василія Великого)

У понеділок, вівторок і середу Страсного тижня Божественні Літургії Святого Івана Золотоустого не правляться, а служиться Літургія Напередосвячених Дарів. У четвер і суботу - Літургія Святого Василія Великого з вечірнею. П'ятниця - алітургічний день.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святий Яків

Святий Яків ще юнаком полюбив побожне життя, тому згодом він вступив до монастиря. Там Яків відзначався духом молитви й постійного впокорення. Невдовзі його висвятили на священика, а потім на єпископа.

Коли за імператора Константина Копроніма настало переслідування християн за вшанування святих образів, то багато терпінь зазнав і Яків. Його били так, що весь хребет і груди були одною суцільною раною; морили в темниці голодом, а потім засудили на заслання, де він умер від важких ран 756 року.

Послання ап. Павла до Римлян 6, 3-11

Браття, чи ж не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть Його христилися? Ми поховані з Ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою Його смерти, то будемо й подобою воскресіння. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп'ятий з Ним, щоб було знищене це гріховне тіло, щоб нам більше гріхові не служити; бо хто вмер той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й житимемо з Ним, знаючи, що Христос, воскресши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над Ним більше не панує. Вмираючи бо, Він умер для гріха раз назавжди, а, живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі.

Євангеліє від Матея 28, 1-20

Після вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. І ось зчинився великий землетрус і ангел Господній зійшов з неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, наче блискавка, а одежа біла, як сніг. Зо страху перед ним затремтіла сторожа і стала, наче мертва. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розп'ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як сказав був. Ходіть, гляньте на місце, де Він лежав. Та біжіть хутко, скажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих. Он Він вас випередить у Галилеї, там ви Його побачите. Ось я вам сказав. І вони поспішно лишили гріб зо страхом і великою радістю, і побігли сповістити Його учнів. Аж ось Ісус зустрів їх і каже: Радуйтеся! Ті підійшли і, кинувшись Йому в ноги, вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: Не бійтесь! Ідіть і сповістіть Моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там Мене побачать. Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшинами та скликавши раду, дали воякам досить грошей і наказали: Скажіть, що Його учні прийшли вночі і вкрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його і він не буде вас турбувати. Вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями аж по цей день. А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм призначив Ісус. Побачивши Його, вони вклонилися Йому; але деякі сумнівалися. Ісус приступив і промовив до них: Дана Мені всяка власть на небі і на землі. Ідіть, навчайте всі народи, христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати те все, що Я заповідав вам. І ось Я з вами по всі дні до скінчення віку. Амінь.

Таємниця

Щасливе подружжя в колі дітей та онуків святкувало своє золоте весілля. Хтось із гостей попросив чоловіка поділитися рецептом такого довгого й щасливого подружнього життя... Старший пан примружив на хвилинку повіки, потім, наче виловлюючи з пам’яті далекі спогади, почав розповідати:

– Люція, – моя дружина, була єдиною дівчиною, з якою мав побачення. Я зростав у сирітському будинку і з дитинства мусив тяжко працювати, щоб здобути найнеобхідніше, що врешті і здобув. Ніколи не мав часу на зустрічі з дівчатами, Люція полонила мене одразу. Поки збагнув, що власне відбувається, уже попросив її стати моєю дружиною.

Ми обоє були такими молодими... У день весілля, після того, як ми повінчались у церкві, батько Люції відвів мене вбік, і вклав у руки пакуночок. Сказав: „Завдяки цьому подаруночкові, твоє подружнє життя буде щасливе, й нічого більше для того не будеш потребувати.”

Зацікавлений і збентежений я ледве впорався з папером і стрічкою. У коробочці лежав великий золотий годинник. Обережно витягнув його. Коли уважно почав оглядати, зауважив текст, вигравіруваний на золотому диску. Була це дуже розумна порада, і з того часу, бачив її стільки разів, скільки відкривав годинника, щоб дізнатись, котра година.

Старший пан посміхнувся, і показав свого старого годинника. На дискові, дещо стерті від часу, але такі, що їх цілком добре можна було прочитати, виднілися слова, у яких була захована таємниця щасливого подружжя. Ось ці слова: „Скажи щось приємне Люції”.

Скажи щось приємне людині, котру кохаєш. Зроби це саме зараз.

Бруно Ферреро. Життя – це все, що ми маємо. - Свічадо, 2006