15 лютого 2010 року

Початок Великого посту

(Літургії не правиться)

У седмичні дні Великого посту богослуження відправляються за Мінеєю і Тріоддю. По понеділках, вівторках і четвергах Святої Чотиридесятниці Божественні Літургії не правляться, а по середах і п'ятницях служиться Літургія Напередосвячених Дарів.

• Короткий життєпис святого дня
• Тропар на 6-му Часі
• Читання пророка Ісаї на 6-му Часі
• Оповідання для роздумів
• Коротка історія
• Проповідь

  Початок Великого посту

У давнину Великий піст тривав дещо довше і розпочинався з М'ясопусної неділі. Але вже тривалий час цей піст розпочинається у понеділок після Сиропусної неділі. У цей день практикується звичайно строгий піст, тобто утримання від м'ясних страв і набілу. Очевидно, з цього дня розпочинається заборонений час для весіль і гучних забав до кінця Великого посту.

Час Великого посту – це час молитви і підготовки до великодньої сповіді й св. Причастя. Під час цього посту існують різні покутничі практики, як, наприклад, поклони, що практикуються на богослужіннях – Утрені, Вечірні, Літургії Напередосвячених Дарів.

Тропар (гл. 5)

Господи, Господи, перед силою твоєю всі тремтять. Перед тобою, Безсмертний, припадаємо і тебе, Святий, благаємо: Молитвами святих твоїх, - спаси душі наші.

Пророцтво Ісаї 1, 1-20

Видіння Ісаї, Амосового сина, яке він був бачив про Юдею та про Єрусалим за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів. Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо говорить Господь: Синів Собі виховав й викохав Я, а вони зняли бунт проти Мене!... Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене... О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники, ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, обернулись назад! У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще... Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав'язувані, і оливою не порозм'якшувані... Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше, на ваших очах поїдають чужинці його, з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців!... І позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене... Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні... Послухайте слова Господнього, содомські князі, почуйте Закон Бога нашого, народе гоморський, нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю! Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір'я Мої? Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!... Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх... Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров'ю... Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь! Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони! Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати. А коли ви відмовитеся й неслухняними будете, меч пожере вас, бо уста Господні сказали оце!

Неуважний титар

Час минав повільно. Два блакитні камінці гнівалися щораз більше. Думали лише про одне: що зробити, щоб утекти. Та нелегко було вирватися з чіпких пазурів цементу, який був незламний і непідкупний. Два камінці все ж не зневірювалися. Потоваришували зі струмочками води, яка час від часу стікала ними. Коли переконалися, що вода ставиться до них приязно, попросили її допомогти їм здійснити те, про що давно мріяли.

– Проникни під нас і відірви від цього проклятого муру.

Воді не треба було повторювати двічі. Їй подобалося проникати крізь стіни. До того ж, воду дуже забавляло, коли могла розширювати щілини й розкришувати цемент… Через кілька місяців камінці вже могли рухатися на своїх місцях у цементних заглибленнях.

Нарешті однієї холодної й вологої ночі два камінці впали на землю.

– Ми – вільні! – вигукнули радісно.

Коли опинилися на кам’яній підлозі, глянули на місце свого колишнього ув’язнення.

Ох! Світло місяця, яке проникало крізь велике вікно, освітлювало прекрасну мозаїку. З тисяч кольорових камінців складалася постать нашого Господа. Камінці дивилися, вражені красою Ісуса. Але обличчя… чарівне обличчя Господа було якесь дивне. Здавалося, що це – лице сліпого. В Його очах не було зіниць.

– Ох, ні!

Два блакитні камінці зрозуміли, що вони були зіницями Ісуса. Мабуть, були дуже гарними, виблискували, викликали в людей захоплення.

Гірко шкодували про своє поспішне рішення. Та тепер уже було запізно!

Вранці титар наступив на два камінці (в тіні й у куряві всі камінці виглядають однаково), змів їх і викинув у смітник.

Бруно Ферреро. Із веселкою в кишені. - Свічадо, 2009

Коротка історія

Уже апостоли й перша християнська громада почали заміняти день жидівської Пасхи днем поминання Христових мук і смерті. Роковини Христової смерті були для них дуже сумним днем. Тож, щоб його належно відсвяткувати, вони зберігали піст у цей день. І так первісна християнська Пасха почала існувати у вигляді посту. Це була хресна Пасха. За свідченням святого Іринея (к. 125 — к. 203), про яке говорить історик Церкви Євсевій (к. 260 — к. 340), перший зародок нинішнього 40-денного посту в той час обмежу­вався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхальним, а таки самою Пасхою.

У ІІІ столітті передпасхальний піст у деяких Церквах триває цілий тиждень. Це той час, який сьогодні звемо Страсним тижнем. При кінці ІІІ століття Великий піст уже сягає 40 днів. Від IV віку маємо перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідчення дає нам Нікейський Собор, котрий каже, щоб помісні собори відбувалися "один перед Чотиридесятницею , щоб після усунення всякого неладу чистий дар приносився Богові, а другий під осінній час" (Правило 5).

Хоч говоримо про 40-денний піст, але у Східній Церкві він триває тільки 36 з половиною днів. Сім тижнів посту без субот і неділь — це 35 днів. До цього числа треба ще додати Велику суботу і половину ночі перед празником Пасхи, що також уважається посним, і тоді наша 40-ця матиме 36 і пів дня, що становить одну десяту цілого року.

Латинська Церква має 6-тижневий піст, бо вона й суботу зачисляє до посних днів, тобто у практиці й на Заході 40-ця мала тільки 36 днів. Та щоб мати повних 40 днів посту, латинська Церква в VII сторіччі додала ще чотири дні на початку посту. Тому Захід починає тепер свій піст у т. зв. "Попільну середу", тобто в середу нашого першого тижня посту.

Число 40, як числа 3, 7 і 9, з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до передпасхального посту радше в символічному, аніж буквальному значенні. У Старому Завіті читаємо про 40 днів потопу (Бут. 7, 4), про 40-літню мандрівку Ізраїля пустинею (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея, поки він дістав від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (1 Цар. 19, 8). У Новому Завіті святе Євангеліє говорить, що 40-го дня Йосиф і Марія принесли Дитятко-Ісуса до святині, про 40-денний піст Ісуса Христа в пустині (Мт. 4, 2), про 40-денне перебування Його на землі після свого воскресення (Ді. 1, 2).

Хоч наші часи принесли багато змін щодо церковних законів, традиції й дисципліни, і хоч після Другого Ватиканського Собору прийшло значне злагіднення всіх постів взагалі включно з Великим постом, все-таки й сьогодні час Чотиридесятниці має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні через різні причини ми не можемо так строго постити, як постили колись наші предки, але й сьогодні над нами тяжить обов'язок духовного посту, боротьби з нашими гріхами і злими нахилами, обов'язок молитви, практики чеснот та добрих діл. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою метою святого Великого посту.

Проповідь

Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри, ось ми і дочекалися благодатного часу початку Великого посту. Свята Церква протягом чотирьох тижнів підготовляла нашу душу до початку цього цілющого і одночасно складного періоду у нашому житті. Ми, як та білка в колесі, трудимося, переживаємо, намагаємося чогось досягнути, щось здобути. Але сьогодні Свята Церква каже нам: людино, заспокойся, призупини свій ритм життя, задумайся і переоціни своє життя. Адже піст – це не простий «ритуал» по утриманню від певної їжі, який нас примушують відбути. Піст – це час, коли ми роздумуємо над своїм життям, оцінюємо, що за рік було зроблено добре, а чого не вдалося зробити, задумуємося над своїми помилками і радіємо з наших успіхів. Це час, коли в нашому житті має бути менше фізичної праці, менше активності, а більше роздумів, розважань, споглядання і молитви. Це час заспокоєння, спочатку тілесного, а потім душевного. Святі отці говорять, що людина, яка веде активний спосіб життя, бачить свою душу, ніби дивлячись через скаламучену, непрозору воду. Потрібен період заспокоєння, щоб дати можливість частинкам у воді осісти, і тоді будеш бачити свою душу, як через прозору воду. Будь-якій людині потрібен період заспокоєння, коли вона не будує жодних планів і цілей, коли вгамуються усі пристрасті і бажання. І тоді перед нею, як на долоні, відкриється увесь її внутрішній світ.

Саме тому, що піст – це час заспокоєння та зменшення фізичної активності, Свята Церква наказує нам менше споживати їжі, вживати їжу просту, рослинну, легку для травлення шлунком та засвоєння організмом. Адже це природно, що коли людина менше рухається, менше працює, то їй потрібно менше їжі, менше калорій. Хоча обмеження в їжі має також подвійну дію: допомогти зменшити свою життєву активність і боротьбу з духом черевоугодництва. Боротьба з цим злим духом є першою на шляху до досконалості та святості. Не перемігши його, ми не зможемо мати подальшого духовного вдосконалення. Не приборкавши свій шлунок, своє тіло ми не зможемо надалі духовно розвиватися і досягати значних духовних висот, усі духовні практики будуть для нас тільки важким, обтяжливим обов'язком. Пригадаймо, що Ісус Христос свою земну діяльність розпочинав з посту та перемоги над духом черевоугодництва.

Окрім обмеження у їжі під час посту потрібно також більше молитися і читати добру духовну літературу. Без цього не зможемо вгамувати свої пристрасті, заспокоїтися тілесно і духовно. Людський розум так збудований, що потребує постійної інформації, постійної інформаційної поживи. Не можемо цього зупинити. Святий Арсеній Великий говорить, що не можемо цього зупинити, так як не можемо зупинити вітер у полі або воду у річці, що рухають колесо млина. Але він говорить, що ми можемо контролювати, те що буде потрапляти на жорнова млина – добре зерно чи зерна бур'яну. Які будуть зерна, таким і буде плід. Яку інформацію буде отримувати, такі думки і бажання буде породжувати наше серце, такі бажання будемо отримувати. Під час активної діяльності ми вільно чи не вільно безконтрольно отримуємо інформацію, в залежності які люди нам трапляються. Ми не можемо цілковито контролювати інформацію, що отримуємо. Під час посту, під час заспокоєння ми можемо шкідливу, погану для душі інформацію намагатися не отримувати, а отримувати більше потрібної і корисної для душі інформації: ходити частіше до Церкви, більше молитися, читати, вислухати науки (реколекції) та інше. Це допоможе нам перебороти свої пристрасті, заспокоїтися душевно.

Чомусь сучасні люди легковажать такою необхідною духовною практикою, як піст. Пригадую, як зустрів одного разу парохіянина пенсійного віку, доброго практикуючого християнина, що повертався саме з гаражу. Привітав його з початком посту. Він сказав, що не має потреби у пості, бо у нього мала пенсія, і піст у нього цілий рік. Здивувало таке трактування посту. Запитав, чи він тільки щойно ремонтував свій автомобіль. Той відповів, що так. Запитав, чи погоджується, що автомобіль потребує постійного догляду, а хоча би раз на два роки ретельного техогляду або цілковитого (капітального) ремонту. Той погодився. Запитав, чи погоджується, що його помешкання потребує постійного догляду і прибирання, а за деякий час малого або загального ремонту. Той погодився. На закінчення пояснив йому: «Бачите, що на землі будь-яка важлива для нас річ потребує постійного догляду, а час від часу загального огляду і капітального поновлення. Подібно і наша душа потребує постійного догляду та очищення, але час від часу потребує більшої уваги і очищення. Саме для того Свята Церква встановлює пости. Тому потребу у пості має будь-який практикуючий християнин».

Зовсім не правильно, коли християни зводять піст тільки до утримання в їжі. Піст – це благодатна пора заспокоєння та очищення душі. Так очищення душі потребує зусиль і жертв. Але хіба не потребує зусиль ремонт автомобіля або прибирання у помешканні. (Та і роблення будь-чого доброго на землі потребує зусиль, терпінь). Зате як приємно їхати на відремонтованому автомобілі або зайти у чисте, прибране помешкання. Подібне духовне очищення потребує від нас зусиль, іноді навіть дуже значних, але як приємно, як радісно після цього на душі. Як приємно після достойно і праведно проведеного посту зустріти Пасху і почути: «Христос Воскрес». Тоді для нас Пасха насправді стане воскресінням душі, коли нас наповняє Божественна радість і усі струни нашої душі співають: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!». Амінь.

о. Володимир Білий
"Сівач", лютий 2010 Ч. 2 (125) рік 12

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".