Преп. Симеон, що на Дивній горі. Преп. Микита, стовпник, Переяславський чудотворець

6 червня 2009 року

Заупокійна субота.
Преп. Симеона, що на Дивній горі.
Преп. Микити, стовпника, Переяславського чудотворця.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
  
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів

Святий Симеон Дивногорець

Святий Симеон Дивногорець, званий ще Стовпник, народився 494 року в місті Антіохії у Малій Азії. Його матір'ю була св. Марта, день пам'яті якої святкуємо 17 липня. Ще малим хлоп'ям він поселився між пустельниками неподалік Антіохії й разом з ними вів Богові посвячене життя. Згодом 12-літній Симеон поставив собі стовп, на якому провів вісім років. Бог нагородив його даром творення чудес. Маючи 20 років, він поселився на відлюдній горі біля Антіохії, де провів десять літ. Опісля його було висвячено на священика. Симеон зробив стільки чудес, що гору, де він жив, назвали Дивною, а Симеона - "Дивногорцем". Потім він прожив ще 45 років на стовпі, а 569 року віддав Господеві праведну душу.

Діяння святих апостолів 28, 1-31

В тих днях, врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта. Тубільці поводилися з нами з неабиякою ласкавістю: вони нас прийняли, розклавши багаття, бо йшов дощ і було холодно. Коли ж Павло назбирав жмут хмизу і поклав на вогонь, гадюка від жару вилізла та вчепилася до його руки. Як побачили тубільці, що гадюка звисає з його руки, заговорили між собою: Цей чоловік мусить бути вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити. Він же, скинувши гадюку у вогонь, не зазнав ніякого лиха. Вони гадали, що він спухне, або впаде зненацька мертвим. Довго чекали, та, бачачи, що нічого з ним не сталося, надумалися і почали говорити, що він бог. Була ж поблизу того місця земельна власність начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво. Та сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на пропасницю, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. Коли це сталось, інші теж на острові, які мали недуги, приходили і оздоровлялись. Вони нас за те шанували великими почестями, а коли ми відпливали, забезпечили нас усім необхідним. По трьох місяцях ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові і мав напис Діоскурів. Причаливши в Сиракузах, ми перебули там три дні. Звідси, обпливши, прибули в Реґію і по одному дні, тому що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі, де знайшли братів, які запросили нас зостатись у них на сім днів. Так прибули ми до Риму Звідтіля ж брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам на зустріч до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і набрався сміливости. І коли ввійшли в Рим, Павлові дозволено жити окремо, разом з вояком, що його стеріг. Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. Коли вони зійшлися, він до них промовив: Мужі брати, хоч я нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, мене ув'язнено в Єрусалимі й видано в руки римлян. Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини. А що юдеї противилися тому, я мусів був покликатися на кесаря, не щоб я хотів у чомусь мій народ оскаржити. Отже з цієї причини я покликав вас, щоб вас побачити і з вами розмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в ці кайдани. Ті йому сказали: Ми ні листів про тебе з Юдеї не одержали, ні ніхто з братів не прийшов і не звістив та не говорив про тебе нічого лихого. Однак ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй всюди противляться. І, призначивши йому день, прийшло їх більше до його житла. Він викладав їм, свідчивши про царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, від ранку аж до вечора. Деяких його слова переконували, а деякі не йняли віри. Коли вони не погоджувалися між собою і стали розходитися, Павло наостанку лише сказав їм: Добре прорік був Дух Святий через пророка Ісаю до батьків ваших, кажучи: Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. Бо серце цього народу затовстіло і вони вухами тяжко чули, і свої очі зажмурили, щоб, бува, не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх. Нехай, отже, вам буде відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують. Коли він це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючись між собою. Павло перебував повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього, проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа сміливо й відважно та без ніякої перешкоди.

Євангеліє від Івана 21, 15-25

В той час явився Ісус учням своїм, воставши з мертвих, і сказав Симонові Петрові: Симоне Йонин, чи любиш Мене більше оцих? Сказав йому: Так Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Сказав йому: Паси агнці Мої. Казав йому знову вдруге: Симоне Йонин, чи любиш Мене? Сказав Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Сказав йому: Паси вівці Мої. Сказав йому втретє: Симоне Йонин, чи любиш Мене? І засмутився Петро, що втретє сказав йому: Чи любиш Мене, і сказав Йому: Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що люблю Тебе. Сказав йому Ісус: Паси вівці Мої. Істинно, істинно кажу тобі: Коли ти був молодий, опоясувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієшся, піднімеш руки твої, і інший тебе підпереже і поведе, куди ти не хочеш. А це сказав, назна-меновуючи, якою смертю прославить Бога. І сказавши це, мовив йому: Іди за мною. А Петро, обернувшись, побачив, що слідом за ним іде учень, що його любив Ісус, що і возліг на вечері на груди Його, і сказав: Господи, хто є той, що Тебе видає? Цього побачивши Петро, сказав Ісусові: Господи, а цей що? Сказав йому Ісус: Як Я хочу, щоб він перебував, поки прийду, то що Тобі? Ти за Мною іди. І пішло це слово між братію, що той учень не вмре; та не сказав йому Ісус, що не вмре, тільки: Як Я хочу, щоб він перебував, поки прийду, то що тобі? Це той учень, що свідчить про це, який і написав це. І знаю, що правдиве є свідчення його. А є багато іншого, що сотворив Ісус, що, якби поодинці списане було, то думаю, що й самому світові всьому не вмістити писаних книг. Амінь.

Нездійсненна надія

Свята Тереза з Авілю вибралася одного разу в подорож. Перед від'їздом вона просила Господа Бога, щоб Він опікувався нею під час подорожі. Але, на жаль, в дорозі на неї чекало багато непередбачених пригод і трапилось цілий ряд прикрих випадків. Коли нарешті св. Тереза прибула до своєї кінцевої мети, вона знову звернулася до Господа Бога, але не для того, щоби подякувати за щасливе закінчення подорожі, але щоби дорікнути за погане опікунство.

— Але ж Терезо, — відповів Господь Бог, — ти знаєш, як я ставлюся до всіх моїх друзів.

— Якщо так, — відповіла вона, — то не дивно, що маєш їх так небагато.

Поль Дж. Вортон. Історії та притчі - Свічадо, 1998