28 серпня 2010 року

Успіння Пресвятої Богородиці.

• Коротка історія свята
• Про ікону празника
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь

 Коротка історія

Наш церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні празники, але він також ними починається і завершується. Його відкриває празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: „Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.

День смерті Пресвятої Богородиці називається в нашій Церкві Успінням, бо її тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано. Основу празника Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та однозгідна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.

Празник Успіння належить до найстарших Богородичних празників. Він почався в Єрусалимі невдовзі після Собору в Єфезі (431 р.). Первісне празнування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося „Свято Марії-Богоматері”. В одній з похвальних бесід на честь Преп. Теодосія Великого (+529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня „Пам'ять Богоматері”, це є пам'ять її Успіння. В Сирії в 5 ст. цей празник мав назву „Пам'ять Блаженної”.

У 6 ст. цей празник отримує свою теперішню назву: „Успіння Пресвятої Богородиці”. В перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння в тому самому часі. Олександрійський патріарх Теодосій (+567) приписав празнувати Успіння 6 січня, а празник її Внебовзяття 9 серпня. Етіопська Церква і сьогодні 6 січня празнує „Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії”, а 9 серпня „Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо”. Вірмени святкують Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він був осягнув перемогу над персами.

Про ікону

Існує певна аналогія між іконою „Успіння Богородиці” та іконою „Anastasis” — „Воскресіння Христове”. Західні іконописці виділяють у житті Христа два моменти. Спершу смерть та зшестя в Ад, а потім — воскресіння. На Сході, навпаки, — зшестя в Ад вже є воскресінням, адже смерть вже подолана смертю. Та ж сама концепція виражена також на Богородичних іконах: тут „успіння” є пробудженням у Царстві Божому.

У них насамперед спостерігаємо явище смерті: душа виходить з тіла. Але вона не сходить у Шеол, до пекла, що відповідало б єврейським уявленням. Не піднімається вона й до неба, як би цього хотіла грецька платонічна теорія. Її беруть руки Христа: „Душі праведних у руці Божій” (Муд. 3, 1). Христос тримає в руці душу своєї Матері з такою ж ніжністю, з якою Вона тримала на руках воплоченого Бога у подобі Дитяти. Лик Богородиці у хвилину смерті виражає спокій, її очі закриті, руки складені на грудях.

Дивною може здаватися сцена, яку на деяких іконах „Успіння” зображають перед труною: якийсь єврей хоче торкнутися Богородиці руками, але ангел без вагань відрубує їх мечем. Таким буквальним способом легенда виражає сувору настанову: забороняється наближатися до тайн потойбічного життя з тою ж цікавістю і з тими ж методами пізнання, які застосовуються до світу явищ.

Але найбільш дивовижним і догматично найбільш глибоким іконографічним мотивом є не вознесіння Богоматері у центральній сцені, а сходження на землю Христа серед херувимів, у славі, яка належить Йому в кінці віків. Таким чином, перехід від цього життя до іншого здійснюється через Христа, через Його присутність. Для Його Матері останній прихід Христа настав раніше, адже вона є есхатон — остаточна досконалість створіння.

Тут знаходить своє найкраще вираження есхатологізм східних Церков: другий прихід Христа на землю — це факт майбутнього, яке нас очікує. Але для святих воно вже певним чином відбулося. Тому на Сході з такою побожністю поклоняються чудотворним мощам, тілам святих, які збереглися нетлінними після смерті. Вони є невеликою частиною Небесного Єрусалима посеред цього світу. Успіння Богородиці є свідченням цієї надії і запорукою певності у цьому.

Тропар та кондак

Тропар, глас 1: У різдві дівство зберегла ти, в успінні світа не оставила ти, Богородице. Переставилася ти до життя, бувши Матір'ю Життя. І молитвами твоїми ізбавляєш від смерти душі наші.

Слава, і нині: Кондак, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

Послання святого апостола Павла до Филип'ян 2, 5-11

Браття, плекайте ті самі гадки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за здобич Свою рівність із Богом, але применшив Себе Самого, прийнявши вид слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної. Тому й Бог Його вивищив і дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі і під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що, сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи, отже, їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що кормили Тебе. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають Його.

Проповідь

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні ми святкуємо велике свято, одне із дванадцяти Богородичних – Успіння Божої Матері. Всі християни сповнені великим смутком, бо заснула вічним сном Богородиця. Свята мати Церква називає кінець земного життя не смертю, а сном. Але Всемогутній Господь Ісус Христос вселяє в нас велику радість, бо переносить її з тілом на Небо, при співі ангелів: «Величне твоє Успіння, пресвята Діво чиста, прославляє безліч ангелів на небі, і рід людський на землі. Бо ти - Матір Творця всіх, Христа Бога, тому благaємо: Не переставай його умоляти за нас, що на тебе, по Бозі, поклали надію, Богородице, всехвальна і пречиста» (Стихира на стиховні свята).

Будучи захоронена від наслідку Первородного гріха, Пресвята Богородиця дарує своє життя завжди, у служінні Богові. Життя Діви Марії набуває великого змісту, після слів ангела: «Радуйся, благодатная, Господь з тобою! Благословенна ти між жінкам!» Святе Євангеліє від Луки розкриває, вияснює нам, як Марія переживає розмовляючи із Ангелом. Все, що має статися Вона приймає: «Ось я Господня слугиня; нехай із мною станеться по твоєму слову» (Лк 1.38). Охоплена великою радістю, Марія спішить в дорогу в гірську околицю, в місто Юди до Єлисавети: «Як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася святим Духом і викликнула сильним голосом: Благословенна ти між жінками і благословен плід лона твого. Звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?» (Лк. 1.40-44).

А потім за життя на землі, все перепліталося – радість і смуток. Вона багато натерпілася: втікала разом з Йосифом і маленьким Ісусом на руках до далекого Єгипту, щоб не дати злому Іроду загубити дитя, добре виховувала і турбувалася про нього в його дитячі роки. Була поряд з ним, коли Він цілими днями проповідував людям живого Бога, голосив Добру Новину про Боже Царство, особливо біля рідних околиць. Але найважчі дні були для материнського серця Марії, під час Хресної Дороги, розп'яття і смерті на Хресті, похорону складання до гробу, а потім важке очікування Господа Ісуса Христа.

Пречиста Діва Марія перед тим як заснути просила, щоб зібралися всі вірні учні Ісуса Христа біля неї, але не було серед них тільки апостола Томи. Коли він дізнався про те, що Марія відійшла від них, то дуже засмутився, шкодуючи, що сам не мав нагоди попрощатися з нею. На його прохання апостоли відкривають гріб, в якому поховали Матір їхнього Учителя, і здивуванню їхньому не було меж – тіла у гробі не було. І всі присутні визнали, що Господь наш Ісус Христос забрав свою Матір разом з душею і тілом до Неба.

Свято Успіння Божої Матері ще інакше називаємо «в небо взяттям», а в народі першою Пречистою. Назва «в небо взяття» реально віддзеркалює правду події сьогоднішнього свята, бо Божий Син взяв її до Неба, щоб зробити царицею Неба і Землі, вищою від ангелів і Матір'ю всіх людей, що будуть шукати її помочі і заступництва. Не випадково в її честь посвячено так багато церков, капличок, укладено багато пісень, молитов. Завдяки заступництву Пресвятої Богородиці ми маємо багато чудотворних ікон, цілющих джерел та безліч звершених чудес.

Багата спадщина відпустових місць – Крехів, Гошів «Ясна Гора», Зарваниця, Погоня... і багато інших місць, де з'являлася Пречиста Діва Марія, даруючи багатьом зцілення і по сьогоднішній день.

Багато чув від священиків і людей про чуда зцілень і одним хотів би поділитись. В одній родині жили батько і мати, які виховували трьох дітей. І все ніби було гаразд, всі росли, але наймолодша дівчинка не могла стати і ходити, коли прийшов час. Важко було дивитись на муки своєї дівчинки батькам. Лікарі розводили руками. Але надія була в батьків, і вони вирішують «дати» свою сім'ю в посвяту Пресвятій Богородиці, кожного дня, обіцяючи бути учасниками Служби Божої, за оздоровлення дівчинки. Важко передати словами, що діялось в родині, які переживання були в їх серцях, і скільки сліз вони (пролили) виплакали, щоб дитині було добре. Та через певний час відбуваються переміни, і їхня доня починає ходити помаленьку, а потім із підтримкою родини пішла до Храму Божого. Справді сльози радості текли у батьків і близьких людей, які плекали ту велику надію до Божої Матері. Сталось справді те, про що мріяли батьки, вимолюючи в Марії, і будуть вдячні за те, що їхня донечка може разом з мамою, батьком подякувати Пречистій, посповідатися і прийняти до своєї душі Тіло Господа в Святому Причасті.

Просімо, дорогі в Христі, щоб наші молитви до Пресвятої Богородиці Діви Марії лунали за наших дітей, за дружин, чоловіків, братів, сестер, священиків у цей особливий празник Успіння Діви Марії. Щоб її любов і служіння Богові надихали, вливали в нас бажання творити разом з Богом добрі вчинки, переборюючи гріх, боротися зі злом, щоб заслужити Небо, де кожного з нас чекає Небесна Мати Марія, щоб вічно радіти з Богом і ангелами. Амінь.

о. Василь Щеглюк

"Сівач", серпень 2010 Ч. 8 (131) рік 12

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".

А також ікону Успіння Пресвятої Богородиці.