7 квітня 2010 року

Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

• Коротка історія свята
• Про ікону празника
• Тропар та кондак
• Празничний Апостол
• Євангеліє
• Проповідь
  

 Коротка історія

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.

На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня.

Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника.

Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.

Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: "Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима...".

Про ікону

Іконографія Благовіщення — це зображення «доброї новини» для людства, як говорить сама назва цієї події. Рівночасно це свято великої радості, бо довгоочікуваний прихід Месії сповняється. В іконографії Благовіщення вгорі видно небесний півкруг, звідки сила Святого Духа сходить у променях світла на Богородицю, згідно зі словами Архангела Гавриїла (Лк. 1, 35). Тут бачимо дію Пресвятої Тройці в найглибшому значенні її таїнства: волю Всевишнього Отця сповіщає Архангел Гавриїл, Син Божий втілюється в лоно Богородиці, а чудесне воплочення проводить Святий Дух.

Архангел Гавриїл, сильне і могутнє слово Боже, звернувся з Благовіщенням до Пречистої Діви, яка представляє ціле людство. Архангел Гавриїл зображується в динамічній позі — в русі, з жезлом Божого авторитетного післанця. В нього урочистий вигляд, бо він звіщає Богородиці та всьому людству глибоке таїнство (Лк. 1, 30-33). Пречиста нахилила голову, ця поза означає прийняття, згоду. Деякі Отці стверджують, що це — жест дівицтва. Безпліддя є вияв поразки людини, а дівицтво — знак віддання першості іншому: не я творю життя, а Ти, Господи. На її лику — глибока задума й здивування, що Бог для великого діла Воплочення відвічного Слова вибрав саме її, скромну дівицю.

Ангел, небесна істота, зійшов на землю, адже земля — у цьому випадку Богородиця — покликана стати оселею неба. Тому й ця сцена розміщена у священному просторі. Стародавній храм втратив своє значення, вона сама, отінена Духом, стане святинею Всевишнього. Нереалістична, але прекрасна архітектура надає монументальний тон цій події. За старовинною традицією іконографії видно завісу, простягнуту між верхами будівель, щоб вказати, що подія відбувається не на вулиці, а в приміщенні.

В лівій руці Богородиця тримає прялку, що вказує на заняття скромної дівиці, жест правої — говорить про покірне прийняття Божої волі. Марія тримає в руках червону нитку. У цьому криється дуже глибоке богословське значення: Марія перевтілює в образ те, що почула і тому тче образ, тобто тіло, Слова Божого. Нитка, якою Пречиста тче тіло Христа, — червона, адже це — колір божественності. Богородиця натомість зображена у зелених і синіх барвах, щоб вказати на те, що Вона є створінням. Зелений колір — це колір землі, а синій — колір людськості. Марія зодягнена у червоний плащ, а це вказує, що Христос дав їй божественність, оскільки Вона Його прийняла, зробила місце для Бога. Ця нитка, таким чином, є не лише нитка тіла Христового, але й нитка її власного тіла: Марія одержує спасіння, поступаючись місцем Слову.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з тобою.

Слава, і нині: Кондак, глас 8: Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо тобі, раби твої, Богородице. А ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати тобі: Радуйся, Невісто неневісная.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 2, 11-18

Браття, Той, хто освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому Він не соромиться називати їх братами, коли каже: Я звіщу ім'я Твоє братам Моїм, хвалитиму Тебе серед громади. І знову: Буду надіятись на Нього. Та: Ось Я і діти, що їх Бог дав мені. А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. Бо не від ангелів прийняв Він на Себе, а від потомства Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу Тому, отже, що Він страждав і сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Євангеліє від Луки 1, 24-38

В ті дні зачала Єлисавета, жена Захарієва, і таїлась п'ять місяців, кажучи, що так мені сотворив Господь у дні, в які зглянувся відняти з мене неславу перед людьми. А в місяць шостий посланий був ангел Гавриїл від Бога в місто Галилейське, якому ім'я Назарет, до діви, обрученої мужеві, якому ім'я Йосиф, з дому Давидового; і ім'я діві Марія. І ввійшовши до неї, ангел сказав: Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між женами. Вона ж, увидівши, стривожилась словом його і думала, що то буде за привітання оце. І сказав їй ангел: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать в Бога. І ось зачнеш в утробі, і породиш сина, і наречеш ім'я Йому Ісус. Він буде великий і Син Вишнього наречеться; і дасть Йому Господь престіл Давида, Отця його; і воцариться в домі Якова вовіки, і царству Його не буде кінця. Сказала ж Марія до ангела: Як це буде, коли я мужа не знаю? І відповівши, ангел сказав їй: Дух Святий найде на тебе, і сила Вишнього отінить тебе; тим-то і рождаєме святе наречеться Син Божий. І ось Єлисавета, родичка твоя, і та зачала сина в старості своїй, і цей місяць є шостий їй, називаній неплідною. Бо не знеможе в Бога всяке слово. Сказала Марія: Ось раба Господня, нехай буде мені по слову твоєму. І відійшов від неї ангел.

Проповідь

«А Марія промовила: Ось я раба Господня:

нехай буде мені за словом Твоїм!» (Лк. 1.38).

Вступ

Благовіщення - початок спасіння людського роду. Це чудове свято означає сутність, істоту нашої віри - Добра Вістка, Радісна Вістка. У кожному храмі на царських дверях розташована ікона Благовіщення; Божа Мати і Архангел Гавриїл. Празник дає початок цілого роду великих таїнств із життя Ісуса Христа і його Матері - Пресвятої Богородиці.

Благовіщення є третім найбільшим святом після Воскресіння і Різдва Господнього, належить до 12 великих празників церковного року. Цей день є початком визволення людства з тенетів гріха і відтоді починається Новий Завіт. На таку благу вість чекали небо і земля, чекали душі праведних померлих.

Благовіщення - здійснення Божого задуму

Після гріхопадіння перших людей Господь Бог сказав до змія: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти намагатимешся вп'ястися йому в п'яту» (Бут. 3.15). Проходили тисячі років. Людство очікувало Спасителя - Месію. Про це пророкував Ісая: «Ось дівиця зачала і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл» (Іс. 7,14).

Господь вибирає не столицю наймогутнішої імперії, володаря світу Рим, не Афіни (де була зосереджена вся грецька мудрість), не найкрасивіше і найбільше місто світу Вавилон, не Єрусалим - святе місто (там знаходився єдиний у світі храм правдивого Бога), а маленький Назарет у Галилеї, бо тут жила преблагословенна Діва Марія, заручена Йосифові. Вона відгукнулася на Божий поклик.

З історії празника

У Східній Церкві святкувати Благовіщення почали в кінці IV або на початку V століття. На це вплинуло Різдво Христове, яке святкуємо через 9 місяців після Благовіщення. Існує старовинне побожне передання, що 7 квітня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина Ісуса Христа і його смерть на хресті. На наступний день після Благовіщення святкуємо Собор архангела Гавриїла - шана тій особі, яка бере участь у празнику.

Після Успіння, Благовіщення у Київській Русі було другим величним Богородичним святом. Князь Ярослав Мудрий у Києві на Золотих воротах побудував Храм Благовіщення. Він у 1037 році віддав під опіку Божої Матері всю нашу Україну.

Подія з Євангелії

Благовіщення - це відповідь землі на поклик неба, це згода молодої дівчини Марії на здійснення Божого плану спасіння людини. Відмітимо два Благовіщення. У першому - Благовіщення від Архангела Гавриїла у Назареті Галилейському (обіцянка), у другому - Благовіщення від Ісуса Христа на Голгофі біля Єрусалиму (виконання). Ангел сказав Марії «Родити Сина», Ісус Христос сказав Марії: «Це син твій (Іван)». Це є реалії, як і реалії Пресвятої Євхаристії, де хліб і вино (символи) словами священика, силою Святого Духа на Службі Божій перетворюються у реалії: Тіло і Кров Ісуса Христа.

Розглянемо сьогоднішнє Євангеліє. Після звістки Захарії про народження Івана Хрестителя, «архангел Гавриїл був посланий Богом у місто Галилеї, якому ім 'я Назарет, до діви ...Марії» {Лк. 1.24-25). Дальше відбувається діалог ангела і Марії. Вона стривожилася і роздумувала над словами Божого посланця. Чому саме вона і що хоче Бог від неї?

«Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога» (Лк. 1.30), - говорить ангел. Ти станеш матір'ю Спасителя і Відкупителя світу. «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» (Лк. 1.34) - каже Марія, що вона дівчина. «Ангел, відповідаючи, сказав їй: Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього отінить тебе» (Лк. 1.35). Марія дала згоду бути Матір'ю Бога. Потім вона вирушила в дорогу до своєї тітки Єлизавети.

Дух свята

Дух і велич празника полягають у тому, що Богослужби беруться на рівні з Квітною неділею і святом Воскресіння, якщо випаде у цей день Благовіщення. Богослужіння повні урочистостей, величних і радісних гімнів. Тут часто повторюється привітання ангела: «Радуйся». Головні мотиви свята: спасіння людського роду, воплочення Божого Сина, привілеї Марії - богоматеринство і дівоцтво. У празнику Благовіщення бере участь земля і небо, всі створіння. Також у гімнах є діалог Богородиці з Архангелом Гавриїлом. І головне у цій радості - це воплочення Божого Сина і спасіння людей.

Пресвята Богородиця у Благовіщенні

Після розмови Божої Матері з ангелом вона сказала: «Нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1.38). Таким чином Марія сказала Богові «так». Тим вона виявила послух і покору. Це є повнота довіри Богові молодої дівчини. Марія не була наївною, тому що розпитувала ангела про подію. Вона була сміливою, бо згодилася на слова Гавриїла. Від неї не було жодного нарікання навіть у великих терпіннях.

Богомати у молитвах

З події Благовіщення і Відвідин Пресвятою Богородицею своєї тітки Єлизавети, Церква уклала декілька молитов: Богородице Діво (Ангельський привіт), Ангел Господній та інші.

Молитва «Богородице Діво» складається з привітання Архангела Гавриїла: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк. 1.28), слів святої Єлизавети: «Благословенна ти між жінками її благословен плід лона твого» (Лк. 1.42), слів церкви: «Богородице Діво, Маріє, бо ти породила Христа Спаса Ізбавителя душ наших».

Молитва «Ангел Господній» укладена наступним чином: «Ангел Господній сповістив Пречистій Діві Марії, і вона зачала від Святого Духа» (Пор. Лк. 1.26-35). У Назареті - Благовіщення: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову» (Лк. 1.38). У Назареті - покора і послух Марії. «І Слово стало тілом і оселилося між нами» (їв. 1.14). У Вифлеємі - Різдво Ісуса Христа.

У молитві «Богородице Діво» два рази згадуємо, що Марія є Божою Матір'ю: «Богородице Діво, породила Христа Спаса».

У молитві «Достойно є воістину» чотири рази підкреслюється ця правда: «Богородицю, Матір Бога нашого, Бога слово породила, сущу Богородицю».

На Першому Часі щодня називаємо Богородицю: «Небом, Раєм, Дівою, Чистою Матір'ю... Його ж моли, щоб спас душі наші!»

Закінчення

Ми щасливі, бо маємо три матері. Перша мати породила нас у болях, викормила, вивчила, у любові і праці виплекала. Друга мати відродила до життя вічного через святе Хрещення і веде дорогою правди і життя. Третя мати є та, котра в болях душі стала нашою духовною матір'ю, коли її Син вмирав на хресті.

Марія - Божа Мати, наша Мати, Мати нашого духовного (вічного) і матеріального (дочасного) життя. Римський Вселенський Архиєрей Іван Павло II сказав: «Через Марію - до Ісуса».

Перша Єва була створена від Адама, другий Адам, Ісус Христос, народився від другої Єви - Пречистої Діви Марії. Амінь.

о. Володимир Фарат
"Сівач", квітень 2010 Ч. 4 (127) рік 12

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Благовіщення Пречистої Діви Марії.