Jdi na obsah Jdi na menu
 


Christos raždajetsja!

Христос раждається!

 

“Веселих свят!” – таке привітання можна почути в різних куточках планети напередодні Різдва Христового. Для мільйонів людей у світі Різдвяні свята чи не найвеселіші дні в році. Те душевне тепло, піднесення духа, які приносить вифлеємська зоря у найхолоднішу і найтемнішу пору року, не можна порівняти ні з чим.

Свято Різдва Христового належить до найбільших свят нашого церковного року. Прихід на світ Божого Сина – це одна з найважливіших подій в історії людського роду. Ця подія започаткувала християнську еру. Тож погляньмо коротко на обставини установлення того великого празника і на його історію у Східній Церкві.

Велика заслуга в цьому належить трьом великим Отцям Східної Церкви: св. Василію Великому, св. Григорію Богослову і св. Івану Золотоустому. Вони прийняли таїнство Воплочення Божого Слова з великою вірою і ревністю. Св. Василій Великий був першим, хто в Кападокії між 371 і 374 рр. починає святкувати Різдво Христове 25 грудня. Під його впливом св. Григорій Богослов запровадив той празник у Константинополі 379 р. Св. Іван Золотоустий з великою ревністю 386 р. започаткував празник Христового Різдва в Антіохії.

Із запровадженням християнства в Україні свято Різдва Христового приходить і на наші землі.

З цим святом пов’язана багата церковна традиція і народна обрядовість. Свята Церква щорічно готує своїх вірних до зустрічі Спасителя молитвою і постом. Для цього встановлено різдвяний піст – Пилипівку. Вершиною того святкового приготування є день Надвечір’я Різдва, а вечір того дня називаємо Святим Вечором. Святий Вечір має не лише свої глибокі за змістом церковні відправи, але передусім він багатий на символічні обряди та звичаї.

Цього дня – строгий піст. Крім посту, наші попередники приготовлялися до Різдва Христового сповіддю і Святим Причастям. Звідси випливає той глибоко святковий і духовний настрій у родині. Господиня дому порається, щоби гарно прикрасити свою хату та створити святковий настрій. Найбільше часу вона присвячує приготуванню Святої Вечері. Ця Вечеря, хоч і пісна, але багата, бо має аж дванадцять традиційних страв. Між стравами Святої Вечері на першому місці – кутя, варена пшениця з медом. Пшениця є символом вічності, а мед – вічного щастя святих у небі. Господар вносить до хати дідух, який є символом урожаю, добробуту, багатства, а також – сіно й солому. Сіно є символом народження Христа. Коли вечеря готова, а на небі вже з’явилася вечірня зоря, батько засвічує на столі свічку. Вся родина, святково вбрана, спільно молиться і сідає до Святої Вечері. Батько складає цілій родині побажання, ділячись із кожним просфорою, яка є символом Новонародженого Христа. Вечерю починають кутею та різними примовляннями.

Так святкували наші предки, так святкуймо й ми і тішмося Новонародженим Спасителем. І нехай у тій святковій симфонії голосно звучить коляда і новою радістю розноситься на цілий світ, вихваляючи Предвічного Бога, що приходить до нас.