Святі Неофіт, Максим Ісповідник та Агнія

3 лютого 2010 року

Преп. Максима Ісповідника.
Св. муч. Неофіта.
Свв. мучч. Євгенія, Кандида, Валеріана й Акили.

Преподобний Максим Ісповідник

Преподобний Максим Ісповідник народився в Константинополі біля 580 року і виріс в благочестивій християнській сім'ї. В юності він отримав різносторонню освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, досконало володів Богословською діалектикою. Коли преподобний Максим поступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 - 641). Але придворне життя обтяжувало його, і він віддалився в Хрисопольську обитель (на протилежному березі Босфору - нині Ськутарі), де прийняв чернече постриження. Своїм смиренням він незабаром заслужив пошану від братії і був вибраний ігуменом монастиря, але і в цьому сані, по своїй незвичайній скромності, він, за власними його словами, "залишався простим ченцем". В 633 році на прохання одного майбутнього богослова святителя Єрусалимського Патріарха Софронія (пам'ять 11 березня), преподобний Максим залишив обитель і виїхав до Олександрії.

Імператор Констанс II наказав схопити преподобного Максима за його засудження монофелітської єресі. Цей наказ був виконаний через п'ять років, в 654 році. Преподобного Максима звинуватили в зраді вітчизні і ув'язнили. В 656 році він був засланий у Фракію, а потім знову привезений в Константинопольську в'язницю. Преподобного разом з двома його учнями піддали найжорстокішим тортурам: кожному відрізали язик і відрубали праву руку. Потім їх заслали до Колхіди. Але тут Господь здійснив чудо: всі вони віднайшли здатність говорити і писати. Преподобний Максим помер 13 серпня 662 року.

Святий Неофіт

Святий Неофіт жив у місті Нікеї в Малій Ази за правління Імператора Діоклетіана. Він був таким побожним юнаком, що Бог прославив його чудами, коли він мав тільки 10 років. Згодом Неофіт жив у печері, де прославляв Бога своїм подвижницьким життям. Загинув мученицькою смертю 290 року за Христову віру під час переслідування християн.

Святі мученики Євгеній, Кандид, Валеріан й Акила

Святі мученики Євгеній, Кандид, Валеріан й Акила постраждали за віру в Христа під час царювання Діоклетіана і Максимільяна (284 - 305) від полководця Лісія. Валеріан, Кандид і Акила під час гонінь сховалися в Гранезондських горах, віддавши перевагу життю із звірами та перебуванню серед язичників. Але і тут вони були скоро знайдені і приведені в Гранезонд. За сміливе і тверде визнання Христової віри святих мучеників били воловими жилами, посипали рани сіллю і палили вогнем. Через декілька днів був узятий і Євгеній, його піддали тим ж мукам. Після катувань чотирьох мучеників кинули в розжарену піч; коли ж вони вийшли з неї неушкодженими, їм відсікли голови. Прийняли святі мученицьку смерть у другій половині III ст.