11 жовтня 2010 року

Преп. ісп. Харитона.
Св. В'ячеслава, князя чеського.
Cобор препп. отців Печерських, що спочивають у ближніх печерах.

Святий Харитон

Святий Харитон жив у III ст. у місті Іконії, що в Малій Азії. Двічі брали його погани на муки, кидали в тюрму, але він відважно визнавав свою віру в Христа перед своїми мучителями. Коли Харитон вийшов на волю, то відправився на прощу до святих місць у Палестині. Там він збудував неподалік Єрусалима чернечу лавру. Слава про численні чуда, які робив Харитон, розійшлася по всій околиці. Тоді він пішов у пустелю і замешкав у печері, але люди і там не давали йому спокою. Таким чином, переходячи з місця на місце, він збудував чотири лаври. А вкінці замешкав на стрімкій горі, де без перешкод молився, постив і жив тільки для Бога до глибокої старості.

Святий В'ячеслав

Чеський князь Братислав мав за жінку слов'янську княгиню — лютицьку княгиню Драгомиру, що була християнкою, але тільки з імені. Коли Братиславові й Драгомирі народився 907 року син Вячеслав, його взяла на виховання св. бабуня Людмила, що жила тихим життям вдовиці в Празі. Людмила мала тоді 50 років, була вченою й надзвичайно чесною християнкою і її дбайливість про виховання малого внука мала гарний успіх, бо Вячеслав був глибоко перейнятий духом християнської побожності, що поволі перемінилася в справжню святість.

Коли Вячеслав став самостійним князем Чехії, тоді дав молодшому братові Болеславові частину краю, а до народу видав маніфест із заявою, що він буде стояти за Божий закон і Христову Церкву та для всіх підданих буде милосердний і справедливий, а тільки вбиство каратиме суворо. Він кожного дня ставав на коліна перед Найсв. Тайнами в кивоті і молився за її нещасну, поганством затемнену душу; а його рука старалася сумлінно все направити, у чім мати провинилася своїм жорстоко-поганським володінням.

Коли його брат Болеслав побачив, що Вячеслав не передає йому престолу, зв'язався з противниками брата, і між ними прийшло до змови на життя Вячеслава. Уночі змовники обговорили останні подробиці вбивства Вячеслава. Це сталося 929 року.

Біля гробу св. Вячеслава почали діятися чуда. Переляканий тими подіями Болеслав казав перенести його тіло до церкви св. Віта в Празі. Тоді нарід відразу проголосив св. Вячеслава мучеником, що віддав своє життя за оборону Христової віри.